5.1.3. Метеорологічні стихійні лиха

Ураган — це вітер величезної рухомої сили і довгої тривалості. Швидкість вітру при урагані досягає 30-50 м/с і більше.

Причиною виникнення ураганів є різке порушення рівноваги в атмосфері. Це проявляється при особливих умовах циркуляції повітря з великими швидкостями повітряних потоків.

Ураганний вітер є причиною величезних руйнувань, людських жертв, матеріальних збитків.

Ураганний вітер руйнує споруди, спустошує посіви, валить стовпи ліній електропередач та зв'язку, пошкоджує транспортні магістралі й мости, викликає аварії на комунально-енергетичних мережах виробництві, призводить до людських жертв.

Так, 23 липня 1988 року на центральний та північно-західний райони Полтавської області налетів ураганний вітер із зливою і градом. Це стихійне лихо завдало великих матеріальних збитків. Повністю було знешкоджено більше 50 тис. га посівів зернових, кормових і технічних культур, пошкоджено близько 400 виробничих приміщень, більше 6 тис. будівель.

Велике значення має прогнозування ураганів, яке виконується шляхом аналізу усіх особливостей метеорологічного режиму в районах, де вони виникають, детального вивчення їхніх дій за довгий період.

На сьогодні існують сучасні методи прогнозу ураганів. Кожне підозріле скупчення хмар, де б воно не виникало, фотографується метеорологічними супутниками з космосу, літаки метеослужби летять до «ока тайфуну», щоб отримати точні дані. Ця інформація закладається в комп'ютери, щоб розрахувати шлях і тривалість урагану та заздалегідь сповістити населення про небезпеку.

Смерч. До непередбачених природних явищ відносять смерч. Смерч — це атмосферний вихор, який виникає в грозовій хмарі, а потім розповсюджується у напрямку до поверхні суші або моря у вигляді темного рукава або хобота. Діаметр смерчу над морем вимірюється десятками метрів, над сушею — сотнями метрів.

Висота смерчу може сягати 800 — 1500 м. Повітря в ньому обертається, як правило, проти часової стрілки, по спіралі до верху, втягує в себе пил або воду. Швидкість обертання становить декілька десятків м/с.

Смерчі існують недовго (від години до декількох годин) і рухаються разом із хмарою. Довжина шляху — від сотень метрів до десятків кілометрів.

Якщо смерч досягає поверхні Землі, то він майже завжди призводить до великих руйнувань, вбираючи в себе воду й предмети, які трапляються на його шляху, піднімаючи їх доверху і переносячи на значні відстані (будинки, людей, тварин та ін.)

В Україні при засушливій погоді і сильних вітрах виникають пильові, або чорні, бурі внаслідок розвіювання сухого пласту ґрунту. Найчастіше пильові бурі спостерігаються у степовій зоні (районах Херсона, Дніпропетровська, Мелітополя). Довготривалість пильових бур коливається від чверті години до декількох діб. Вони завдають шкоди посівам навесні й улітку.

Ще не знайдено ефективних заходів, які б змогли зменшити швидкість повітряних мас при бурі, урагані, смерчі, обмежити їхню руйнівну силу або просторовий розмах.

Сучасні засоби дають змогу зафіксувати виникнення урагану, бурі і визначити можливий напрямок їх розповсюдження, можливу потужність і час підходу до конкретних районів.

Безпека людей під час урагану (бурі, смерчу) полягає у своєчасному переході у сховище. Тим, хто перебуває в лісі, необхідно вийти на відкритий простір, а потім сховатися в надійній споруді.

Необхідно знаходитися подалі від місця, де можна отримати травми від різних предметів. Переважно травми наносяться уламками шиферу, черепиці, скла, шматками металевого даху та іншими предметами.

Якщо людина перебуває на відкритій місцевості, то вона повинна знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві) або лягти на землю і дуже до неї притиснутися.

Пожежа — це неконтрольований процес горіння, який спричиняє загибель людей та нищення матеріальних цінностей.

Причинами виникнення пожеж є недбала поведінка людей з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, природні явища (блискавка, посуха). Відомо, що 90% пожеж виникає з вини людини і тільки 7—8% спричинені блискавками.

Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території (сотні, тисячі, мільйони гектарів), є ландшафтні пожежі — лісові і степові.

Лісові пожежі поділяють на: низові; верхові; підземні. За інтенсивністю горіння лісові пожежі бувають: слабкі; середні; сильні.

Лісові низові пожежі характеризуються горінням сухого трав'яного покрову, лісової підстилки і підліску без захоплення крон дерев. Швидкість руху фронту низової пожежі становить від 0,3 — 1 м/хв (слабка пожежа) до 16 м/хв (сильна пожежа), висота полум'я — 1—2 м, максимальна температура на краю пожежі досягає 900 градусів.

Лісові верхові пожежі розвиваються, як правило, з низових і характеризуються горінням крон дерев. При швидкій верховій пожежі полум'я розповсюджується з крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8—25 км/год., залишаючи деколи цілі ділянки незайманого вогнем лісу. При стійкій верховій пожежі вогнем охоплені не тільки крони, а й стовбури дерев. Полум'я розповсюджується зі швидкістю 5—8 км/год., охоплює весь ліс від ґрунтового шару до верхівок дерев.

Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибині 50 см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1 — 0,5 м/хв, виділяється велика кількість диму і утворюються прогари (пустоти, які вигоріли). Тому підходити до осередку підземної пожежі треба обережно. Горіння може тривати довгий час навіть узимку під шаром ґрунту.

Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості, де є суха мерхла трава або хліби, які дозріли. Вони мають сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20 — ЗО км/год.

Основними заходами боротьби з лісовими низовими пожежами є:

— нахльостування краю вогню;

— засипання його землею;

— заливання водою (хімікатами);

— створення мінералізованих протипожежних смуг;

— пуск зустрічного вогню.

Гасіння лісової верхової пожежі здійснювати складніше. її гасять шляхом створення протипожежних смуг, застосовують воду і пускають зустрічний вогонь. Степові (польові) пожежі гасять тими самими засобами, що й лісові.

Гасіння підземних пожеж здійснюється здебільшого двома способами. При першому навколо торф'яної пожежі на відстані 8 —10 м від її краю копають траншею завглибшки до мінералізованого шару ґрунту або до рівня ґрунтових вод і заповнюють її водою. При другому способі влаштовують навколо пожежі смугу, яка насичена розчинами хімікатів.