4.3.2. Фізична діяльність людини

Фізичну діяльність (роботу м'язів) поділяють на два види —

статичну і динамічну. Статична — полягає в дії навантаження на верхні частини тіла, м'язи корпусу і ніг при утриманні вантажу, виконанні роботи стоячи або сидячи. При статичному навантаженні підвищується обмін речовин, збільшується витрата енергоресурсів, але меншою мірою, ніж при динамічній. Результатом цього є «стомлююча дія», що зумовлена тривалим скороченням і напруженням м'язів, відсутністю умов для кровообігу. Внаслідок цього відбувається накопичення кінцевих і проміжних продуктів обміну, що дуже швидко веде до втоми.

Динамічна робота пов'язана з переміщенням тіла або його частин у просторі. -'У результаті енергія, що витрачається при такій роботі, перетворюється в механічну і теплову. Динамічні скорочення м'язів мають перервний характер, що сприяє повноцінному кровопостачанню і кисневому обміну, а це, в свою чергу, зменшує втому.

Працездатність м'язів залежить від обсягу, ритму і типу навантаження — чим більше навантаження, тим швидше втомлюються м'язи. Пікові навантаження завжди були шкідливіші, ніж малі, але часті. Питання втоми м'язів і її впливу на працездатність людини, ритму скорочень і навантаження вивчав російський фізіолог І. М. Сєченов. Він установив, що для виконання фізичної роботи дуже важливим є вибір середньої величини ритму і навантаження. Це призводить до підвищення продуктивності праці і зниження періоду стомлення (втома настане пізніше).

Однією з причин (крім місячного циклу) більш тривалого життя жінок порівняно з чоловіками є, за деякими відомостями, виконання чоловіками великої кількості пікових навантажень.

У процесі фізичної праці до будь-якої частини тіла надходить більше крові, ніж у стані спокою. Чим більшу роботу здійснюють м'язи, тим більше живильних речовин і кисню буде надходити в них за допомогою крові. Чим більше фізичної праці, занять фізичною культурою, спортом, тим швидше ростуть тканини м'язів, людина стає сильнішою. Фізичні вправи добре впливають на весь організм, зміцнюють здоров'я, загартовують людину, роблять її здатною витримувати різні несприятливі чинники навколишнього середовища.

Фізичні навантаження підвищують швидкість обмінних процесів, що зростають із збільшенням самого навантаження. При інтенсивному навантаженні хвилинний об'єм серця зростає порівняно зі станом спокою в 6 разів, кількість засвоєного кисню — у 3 рази. Внаслідок цього у 18 разів збільшується постачання киснем тканин. Як тільки людина приступає до конкретної роботи, незалежно від рівня її інтенсивності з'являється потреба у збільшенні кількості кисню в організмі людини до рівня, при якому подальше зростання навантаження не приводить до збільшення споживання кисню. Цей рівень називають максимальним споживанням кисню (МСК). Кожній людині властива своя індивідуальна величина МСК. Чим вища величина МСК, тим вища працездатність, стійкість до дії екстремальних чинників. Для чоловіків віком до 25 років МСК становить приблизно 2,8—3,0 л/хв., а у спортсменів — 5,0 — 6,0 л/хв. Зі збільшенням навантаження на організм людини споживання кисню зростає.

Споживання кисню — це сумарний показник, що відображає функціональний стан серцево-судинної і дихальної систем. Фізіолого-клінічне значення цього показника велике ще й тому, що є багато способів його прямого і непрямого визначення.

Однак через певний проміжок часу збільшення навантаження не веде до збільшення вмісту кисню в організмі. Такий стан насичення киснем називають кисневою межею. Навантаження такої інтенсивності за невеликий проміжок часу (5 —10 хв) цілком виснажує людину.

Величина МСК залежить від конкретної професійної діяльності, фізичного стану людини, ступеня тренованості, типу навантаження, маси м'язів, які працюють.

Таким чином, видно, що інтенсивна фізична робота ставить високі вимоги до функцій основних органів і систем людини. Найповніше резерви організму розкриваються внаслідок постійних тренувань і фізичних навантажень. Нетренованість призводить до погіршення стану серцево-судинної, дихальної та центральної нервової систем.