4.3. Психофізіологічні чинники небезпек

4.3.1. Загальне уявлення про психофізіологічні чинники небезпек

Людина як біосоціальна істота відрізняється від інших представників тваринного світу діяльністю, спрямованою на перетворення навколишнього середовища. /При цьому вона пізнає світ, себе і своє місце в ньому. Діяльність сучасної людини має різнобічний характер. Вона стала більш інтенсивною, напруженою, з великою кількістю стресових ситуацій, які вимагають значних фізичних і психологічних зусиль, що часто супроводжуються травмами, нещасними випадками чи погіршенням стану здоров'я. «=- 3 позицій аналізу небезпек у курсі «Безпека життєдіяльності» ми розглядаємо систему, що складається з двох підсистем: «людина (організм — психіка (особистість)» і «життєве середовище». Небезпеки, що виникають у підсистемі «життєве середовище», були розглянуті в попередньому розділі. Небезпеки, що формуються в підсистемі «людина», визначаються антропометричними, фізіологічними і психологічними можливостями людини. Саме в цій підсистемі нині трапляється найбільше нещасних випадків.

Аналіз міжнародного досвіду свідчить, що від 60 до 90% аварій, катастроф, виробничих і побутових травм відбувається з вини самої людини.

Можна виділити такі об'єктивні причини, пов'язані з людським чинником, що сприяють росту нещасних випадків:

1. З розвитком техніки небезпека росте швидше, ніж людська протидія їй.

2. Зростання ціни помилки людини в сучасному техногенному середовищі.

3. Адаптація людини до техногенних небезпек.

У будь-якому виді діяльності людини можна виділити два компоненти: фізіологічний та психологічний, тому небезпеки, що при цьому виникають, називають психофізіологічними.

Фізіологічний компонент пов'язаний із фізіологічними можливостями кожного індивідуума і визначається роботою його м'язів і опорно-рухового апарату, системи кровообігу, дихання, серцево-судинної. Дія цих систем координується (поза волею людини) центральною нервовою системою. При цьому витрачається велика кількість енергії та кисню для активізації обмінних процесів. Галузь фізіології, яка вивчає зміни функціонального стану людини залежно від характеру і типу трудової діяльності і розробляє оптимальні умови праці та відпочинку, називають фізіологією праці.

Психічний компонент визначається психічними процесами, психічними властивостями і станами особистості.

Психічна свідомість людини розглядається як результат відтворювальної діяльності мозку людини, як суб'єктивне відображення об'єктивного світу. Психіка — це таке відображення, при якому будь-який об'єктивний зовнішній вплив завжди переломлюється через той психічний стан, в якому знаходиться людина в певний момент.

Вплив зовнішніх чинників залежить від: статі, віку, досягнутого рівня знань, раніше сформованого ставлення до їхньої дії, ступеня активності і, найголовніше, від світогляду, що сформувався. Саме тому відображення є суб'єктивним. Це дає змогу вважати, що психіка — суб'єктивне відображення об'єктивного світу.

Однак суб'єктивність психічного відображення жодним чином не заперечує об'єктивну можливість адекватного відображення реального світу. Саме ця властивість уможливлює пізнання людиною світу, встановлення в ньому об'єктивних законів і подальшого їхнього використання в теоретичній і практичній діяльності людей. Інакше кажучи, людство на основі суспільно-історичного досвіду для об'єктивності відображення дійсності створює закони, норми і правила, різні нормативи і положення (наприклад, правила дорожнього руху, безпеки праці, гранично допустимі концентрації шкідливих речовин тощо).

Психологічні, властивості і стани відрізняються різноманітністю і характером:, Вони зумовлюють особливості психічної діяльності в конкретний період часу і можуть позитивно чи негативно впливати на протікання всіх психічних процесів, що потім проявляються у функціонуванні різних органів і фізіологічних систем, і впливають на здоров'я людини. Відомо багато прикладів, що відображають безпосередній зв'язок між психічними властивостями людини і хворобами серця, шлунку, інших органів.

Психофізіологічні небезпеки в сучасному світі є чинниками цілісності чи розладу, стійкості чи дисгармонії, спокою чи тривоги, успіху чи невдач, фізичного та морального благополуччя життя людини. На сьогодні не існує жодного чинника психофізіологічних небезпек, що не впливав би на людину. Кожен із них належить до певної категорії відповідно до тривалості дії (постійні чи тимчасові).

Діяльність людини має різноманітний характер і за перевагою функцій поділяється на дві групи: фізичну та розумову. Фізична діяльність визначається роботою м'язів — вона полягає в конкретних предметних діях і виконанні людиною, головним чином, енергетичних функцій (наприклад, перевезення вантажу, сільськогосподарські роботи, швидке пересування, інструментальне виробництво тощо); а розумова діяльність пов'язана насамперед із психічними процесами, під час яких людина планує свої дії, оперуючи образами та мовними символами. /

Частка фізичної і психічної складових у різних видах трудової діяльності неоднакова: під час фізичної роботи переважає м'язова діяльність; під час розумової — активізуються процеси мислення. Але жоден з видів діяльності не відбувається без контролю і регулювання центральною нервовою системою.

Людина в діяльності виступає як особистість, що має певні мотиви і намічені цілі. Як мотив можуть бути потреби, почуття тощо. Для здійснення діяльності необхідно мати план і об'єкт діяльності, внутрішні мотиви, а також зіставлення спонук із цілями людини. Наприклад, спонукальним мотивом діяльності може бути або особисте збагачення (задоволення особистих потреб) або неможливість фізичного існування без праці.