2.4.3. Вплив негативних чинників на здоров'я людини

Здоров'я людини залежить від багатьох чинників: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування і їхньої цінності, соціально-економічних умов, а також стану медицини.

Доведено, що приблизно на 50% здоров'я людини визначає спосіб життя. Чинниками, що негативно впливають на здоров'я, є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, незгода в сім'ї, самотність, низький освітній та культурний рівень тощо.

Негативно позначається на формуванні здоров'я і несприятлива екологічна ситуація, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні природно-кліматичні умови (частка цих чинників — до 20%).

Істотне значення має стан генетичного фонду популяції, схильність до спадкових хвороб. Це ще близько 20%, які визначають сучасний рівень здоров'я населення.

Безпосередньо на охорону здоров'я з її низькою якістю медичної допомоги, неефективністю медичних профілактичних заходів припадає всього 10% «внеску» в той рівень здоров'я населення, що ми сьогодні маємо.

Причиною порушення нормальної життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні чинники навколишнього середовища (властивості неживої природи). Очевидний зв'язок географічного розподілу низки захворювань, пов'язаних із кліматогеографічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тиском, вологістю повітря тощо.

На здоров'я людини впливає біотичний компонент навколишнього середовища (властивості живої природи) у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів (віруси, бактерії, грибки тощо), отруйних речовин, комах та небезпечних для людини тварин.

Патологічні стани людини можуть бути пов'язані з антропогенними чинниками забруднення навколишнього середовища: повітря, ґрунт, вода, продукти промислового виробництва. Сюди також віднесено патологію, що пов'язана з біологічними забрудненнями від тваринництва, виробництва продуктів мікробіологічного синтезу (кормові дріжджі, амінокислоти, ферментні препарати, антибіотики тощо).

Суттєвий вплив на стан здоров'я населення здійснюють чинники соціального середовища: демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан, соціальні відносини, засоби масової інформації, урбанізація, конфлікти тощо.

Початок XXI ст. ознаменувався тим, що внаслідок науково-технічної революції та урбанізації нашої планети навколишнє середовище неухильно погіршується у результаті антропогенної діяльності, і люди вже не спроможні адаптуватися до цих швидких і глобальних змін. Крім того, постала проблема демографічного вибуху і обмеженості природних ресурсів та життєвого простору земної кулі. Щорічно чисельність людей на Землі зростає на 75-80 млн осіб. Це потребує щорічного зростання виробництва, продовольства на 24-30 млн т. У багатьох районах світу, особливо в економічно слаборозвинених країнах, виробництво продуктів харчування більше не в змозі задовольнити потребу населення, в результаті чого голодування стало постійним явищем. Загальне якісне і кількісне недоїдання сприяє виникненню епідемій, гострих інфекційних захворювань, паразитарних захворювань.

Не меншу загрозу для людства несе антропогенне забруднення природного середовища. Хімічне, радіоактивне та бактеріологічне забруднення повітря, води, ґрунту, продуктів харчування, а також шум, вібрація, електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання тощо викликають в організмі людей тяжкі патологічні явища, глибокі генетичні зміни. Це призводить до різкого збільшення захворювань, передчасного старіння й смерті, народження неповноцінних дітей.

На фоні дії негативних чинників навколишнього середовища на організм людини виникають такі захворювання, як серцево-судинні, онкологічні, дистрофічні зміни, алергія, цукровий діабет, гормональні дисфункції, порушення у розвитку плоду, пошкодження спадкового апарату клітини.

Людина, яка має міцне здоров'я, справедливо вважає, що їй пощастило. Але коли мова йде про захворюваність і смертність населення, то справа тут в іншому. Соціальні та економічні умови, які не забезпечують людей нормальним харчуванням, чистою водою і задовільними санітарно-гігієнічними нормами, в кінцевому результаті позначаються на стані здоров'я населення. Не менший вплив чинять на нього виробничі процеси, при яких ігноруються факти забруднення виробничого середовища або навколишньої місцевості різноманітними небезпечними відходами.

Перелічені вище умови середовища визначають стан здоров'я населення. Там, де домінує голодування і бруд, інфекційні хвороби і висока дитяча смертність — явище звичайне. Переїдання, сидячий спосіб життя і паління позначаються на здоров'ї середнього покоління, сприяють розвитку захворювань серцево-судинної системи і пухлин. Там, де виробничий процес не контролюється, доля робітників у шахтах, на заводах і у полі — професійне захворювання і рання смерть.

Внаслідок катастрофічного погіршення стану навколишнього середовища загальний рівень здоров'я населення України в останні роки різко знизився. Значно збільшилась кількість серцево-судинних захворювань, особливо інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, судинних захворювань мозку, бронхіальної астми, цукрового діабету, алергічних захворювань та захворювань органів травлення, захворювання на рак. Порушилися генетичні процеси, народження дітей з різними спадковими хворобами збільшилось у 2—4 рази. Смертність перевищила народжуваність. Україна посіла перше місце в Європі за рівнем дитячої смертності. За останні роки тривалість життя чоловіків зменшилася з 64 до 57 років, жінок — з 74 до 70 років.

Звичайно, дуже важко створити абсолютно ідеальні умови для здоров'я. З розвитком людського суспільства розвиваються хвороботворні агенти, притаманні людині, а біологічні, геологічні і хімічні умови навколишнього середовища змінюються значно швидше там, де порушується природна рівновага.

Виявити небезпеки навколишнього середовища, зрозуміло, значно легше, ніж усунути їх. Ключ до вирішення питань про вплив навколишнього середовища на здоров'я — в надрах економіки, політики, у способі життя і взаємовідносин людей з їхнім природнім оточенням. Здоров'я населення, як дзеркало, відображає обличчя суспільства.

Людське життя можна охарактеризувати двома основними показниками — тривалістю та якістю. Тривалість життя визначається конкретною кількістю прожитих людиною на землі років, місяців, днів. Якість життя неможливо охарактеризувати так однозначно, оскільки вона значною мірою визначається потребами людини та суспільства.

Умови життя, якість його і безпека взаємопов'язані та взаємо-зумовлені. З одного боку, рівень безпеки життєдіяльності — це один із показників, що визначають якість життя. З іншого боку, якість життя та окремі складові цієї якості — значною мірою визначають ступінь безпеки. Отже, безпека життя та його діяльності — це один з головних показників якості життя.

Неякісні продукти харчування викликають різні захворювання та отруєння. Неякісні вироби, якими люди користуються у побуті, спричиняють побутовий травматизм, а від якості виробничого обладнання значною мірою залежить рівень травматизму на виробництві. Низький рівень людських стосунків та взаємин у колективі викликає в ньому напруженість, призводить до конфліктів, нервових та психічних розладів у членів цього колективу. Якість навколишнього середовища, де перебувають люди, суттєво впливає на їхнє самопочуття, здоров'я, безпеку, тривалість життя.

Якість життя кожної окремої людини суттєво залежить від рівня розвитку країни або регіону, де вона мешкає. Традиційно рівнем розвитку країни вважався економічний показник — валовий національний продукт, що припадає на душу населення. Однак якість життя не вимірюється одними лише економічними критеріями. Ідеальним було б при такій оцінці враховувати всі показники людського буття, та це практично неможливо. З огляду на це у 1990 р. у Доповіді ООН про розвиток людини для такої оцінки було введено новий показник — індекс людського розвитку (ІЛР).

ІЛР є інтегральним показником трьох компонентів: довголіття, рівня освіти та економічного рівня життя. Довголіття вимірюється тривалістю життя, що очікується при народженні. Рівень освіти визначається комбінацією двох показників — письменності дорослого населення (з вагою у дві третини) і середньої кількості років навчання (з вагою в одну третину). Економічний рівень життя вимірюється величиною валового національного продукту, що припадає на душу населення.

Попри простоту обчислення та невелику кількість показників, які використовуються для його визначення, ІЛР дає змогу оцінювати характер розвитку країн і визначати пріоритети для їхньої політики. Він також допомагає проводити наочні порівняння досягнень окремих країн та регіонів, оскільки показники, що беруться для його визначення, значною мірою корелюються багатьма іншими показниками людського буття. У тривалості життя, що очікується, відображається і рівень медичного обслуговування, і рівень дитячої смертності, і багато інших характеристик. Рівень освіти може певною мірою характеризувати рівень культури, політичних свобод тощо. Валовий національний продукт на душу населення відображає рівень матеріального забезпечення. У той же час ІЛР не розглядається як замінник інших соціально-політичних показників, оскільки вони дуже важливі для повного розуміння ситуації в окремих країнах.

Для вирішення проблеми збереження здоров'я та працездатності людини, продовження її життя в масштабах держави створено систему охорони здоров'я (СОЗ), яка становить собою сукупність взаємопов'язаних підсистем: санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санітарно-курортні, аптечні, науково-медичні, санітарно-епідеміологічні.

Однією із стратегій системи охорони здоров'я є здійснення так званої первинної профілактики, яка є масовою та ефективною наприклад, будівництво очисних споруд або відповідні зміни технологічного процесу на підприємствах, які забруднюють атмосферне повітря, веде до різкого зниження рівня злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання, серцево-судинної системи та інших захворювань.

Другий напрям системи охорони здоров'я більш складний, бо він реалізується на індивідуальному рівні. Сутність вирішення цієї проблеми полягає у визначенні форм, методів і засобів профілактики, лікування, реабілітації, а також організації відпочинку людини.

Важливу роль у збереженні здоров'я населення має відігравати інформація про небезпеку навколишнього середовища. Така інформація мусить містити значення показників негативності середовища, токсикологічних викидів виробництва, стану здоров'я населення. Наявність такої інформації дасть змогу населенню раціонально вибирати місця діяльності і проживання, раціонально використовувати методи і засоби захисту від дії небезпек. Але бути чи не бути здоровому — це насамперед залежить від самої людини: від її активності чи пасивності, індивідуальних особливостей, темпераменту, характеру, звичок, ставлення до інших людей.

На основі сказаного раніше можна зробити висновок, який ґрунтується на твердженні римського філософа Сенеки (4 р. до Р.Х. — 65 р. від Р.Х.): «Уміння продовжити життя — в умінні не скорочувати його».

Розділ 3. Середовище життєдіяльності людини як елемент системи «людина — життєве середовище»

Середовище, в якому живе і діє людина, відіграє вирішальну роль у формуванні її характеру, способу поведінки, а отже — життєдіяльності людини, і є одним з елементів системи «людина — життєве середовище», її об'єктом. Життєве середовище — частина Всесвіту, де перебуває або може перебувати в цей час людина, група людей або певна людська спільнота і де функціонують системи її життєзабезпечення. Його розміри визначаються рівнем системи «людина — життєве середовище».

Життєве середовище людини складається з трьох компонентін: природного, техногенного та соціального, або соціально-політичного середовищ.