Список скорочень

АЕС - атомна електрична станція

БЖД - безпека життєдіяльності

ВІЛ - вірус імунодефіциту людини

ВЧ - високочастотне (випромінювання)

ГДВ - гранично допустимі викиди

ГДЕН - гранично допустимі екологічні навантаження

ГДК - гранично допустима концентрація

ГПД — гранично припустима доза

ГФВС - гідрофторвуглецеві сполуки

ГХФВ - гідрохлорфторвуглеводні

ДТП - дорожньо-транспортна пригода

КМП - електромагнітне поле

СДСЗР - Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них

ІЧВ - інфрачервоне випромінювання

МВС - Міністерство внутрішніх справ

МДР - максимально-допустимий рівень

МКРЗ - Міжнародний комітет по раковим захворюванням

МНС - Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах

захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

МСК - максимальне споживання кисню

НВЧ - надвисокочастотне (випромінювання)

НС - надзвичайна ситуація

ОБРВ - орієнтовно безпечні рівні впливу

ООН - Організація об'єднаних націй

ПФВС - перфторвуглецеві сполуки

СБУ - Служба безпеки України

СНІД - синдром набутого імунодефіциту

СПГ - сили постійної готовності

СУБЖД - система управління безпекою життєдіяльності

ТПВ - тимчасово погоджені викиди

УВЧ - ультрависокочастотне (випромінювання)

УФВ - ультрафіолетове випромінювання

ХФВ - хлорфторвуглеводи

ЦНС - центральна нервова система

ВСТУП

Проблема захисту людини від небезпек постала водночас із появою на Землі людства. Протягом усієї історії цивілізації кожна окрема людина загалом дбала про власну безпеку та безпеку своїх близьких, так само як і людству доводилося дбати про безпеку свого існування.

Первісна людина була тісно пов'язана з природою. Наші пращури не просто поклонялися рослинам, звірам, птахам, сонцю, вітру, воді тощо, а використовували свої знання про них для життя в єдності з природою, оскільки саме природні небезпеки були головною загрозою для первісної людини.

Другою групою небезпек, які почали загрожувати людині від часу її існування на нашій планеті, були дії інших людей. Війни, збройні конфлікти, вбивства, викрадення, погрози, терористичні акти й інші акти насильства супроводжували і нині супроводжують розвиток суспільства.

Третьою на Землі з'явилася група небезпек, що походять від об'єктів, створених людьми, так званих антропогенних чинників: машин, хімічних та вибухових речовин, джерел різного роду випромінювань, макро- та мікроорганізмів тощо. Ці небезпеки пов'язані з прагненням людини глибше пізнати себе і навколишній світ, створювати матеріальні блага і, хоч як це не парадоксально, з пошуком більшої безпеки.

Людство завжди прагне зробити життя зручним. У людському прагненні до пізнання дуже часто засоби витісняють мету, людина стає додатком до створеного нею, а її ж творіння стають загрозою для неї самої.

Можна навести багато прикладів, які, здавалося б, свідчать про те, що завдяки набутим знанням із розвитком цивілізації рівень безпеки людей зростає. Людство подолало епідемії тифу, холери, віспи, чуми, поліомієліту. Середня-тривалість життя у розвинених країнах світу вже наближається до 80 років і зростає Далі. Цих результатів досягнуто завдяки розвитку медицини, що сягає своїми коренями часів Гіппократа (460 — 370 рр. до Р. X.), який здійснив реформу античної медицини, та Аристотеля (МІЙ 322 рр. до Р. X.), який уже в ті далекі часи вивчав умови праці.

Однією з найнебезпечніших галузей людської діяльності була І ^лишається в багатьох країнах, серед них і в Україні, гірнича справа. Останні свідчення цього — загибель 80-ти українських гірників на початку березня 2000 р., 55-ти — у серпні 2001 р. та ще більші за кількістю жертв аварії на шахтах Китаю у 2005 році. Тому вже з часів середньовіччя учені досліджували небезпеки, пов'язані з гірничодобувною справою. Георгій Агрікола (1494 — 1555) у 1545 р. першим зробив запис про випадок виділення та вибуху рудникового газу. Відомому лікарю епохи Відродження Парацельсу (1493 — 1544), який теж вивчав небезпеки, пов'язані з гірничою справою, належать слова: «Все є отрутою і все є ліками. Лише певна доза робить речовину отрутою чи ліками». Цей вислів можна вважати основою принципу нормування шкідливих речовин, який використовується дотепер.

Значний внесок у справу розвитку безпеки праці зробив М.В.Ломоносов (1711 — 1764). У 1763 р. він видав трактат з основ металургії і рудної справи, у якому розглянув різні питання гігієни та безпеки праці гірників, організації їхньої праці й відпочинку, укріплення ґрунтів, відведення рудникових вод, небезпечних концентрацій газу та пилу, раціональності одягу.

Суттєва роль у забезпеченні БЖД належить індивідуальним засобам захисту. Одним із показових прикладів цих засобів є протигаз, створений академіком М.Д. Зелінським у 1915 р., який майже без принципових змін використовується досі.

Можна наводити ще багато прикладів, які свідчать про людські зусилля, спрямовані на власну безпеку, і водночас можна навести не менше прикладів, які дали підставу Жану Батісту Ламарку майже двісті років тому, а саме 1809 р., заявити: «Інколи здається, що призначення людини полягає в тому, щоб знищити свій рід, попередньо зробивши земну кулю непридатною для життя». Але катастрофічні потрясіння XX ст. перевершили всі найжахливіші побоювання стосовно долі людства і можуть розглядатися не інакше як війна на знищення, яку сучасна цивілізація оголосила самому феномену людини.

У XX столітті людство увійшло в складний період історії свого існування, коли воно у своєму розвитку вже оволоділо величезним науково-технічним потенціалом, але ще не навчилося достатньо обережно й раціонально ним користуватися. Швидка урбанізація та індустріалізація, різке зростання населення планети, інтенсивна хімізація сільського господарства, посилення багатьох інших видів антропогенного тиску на природу порушили біологічний кругообіг речовин у природі, пошкодили її регенераційні механізми, внаслідок чого почалося її прогресуюче руйнування. Це поставило під загрозу здоров'я та життя сучасного і майбутніх поколінь людей, існування людської цивілізації.

Початок XXI століття ознаменовано надзвичайно зухвалими проявами міжнародного тероризму, широкомасштабними повенями в різних куточках світу, тоді як в інших місцях планети стояла небувала спека і палали пожежі. Усі ці явища супроводжуються жертвами, голодом, зниженням рівня життя в окремих країнах, особливо в Африці. В результаті цунамі в Індійському океані, яке сталося наприкінці 2004 р., загинули сотні тисяч людей, хоча існують сучасні методи попередження про такі небезпеки, використання яких дало б змогу набагато зменшити кількість жертв.

Усе це свідчить про те, що у людства немає альтернативи розпочатим наприкінці XX століття спільним зусиллям, спрямованим на перегляд системи загальноприйнятих цінностей і цілей, на перехід від вузьконаціональних, регіональних цілей до оцінки глобальної світової рівноваги, що гарантуватиме безпеку життєдіяльності всього людства. Низка міжнародних проектів, таких як Програма дій «Порядок денний на XXI століття», Конвенція ООН про зміну клімату, Кіотський протокол та багато інших ставлять за мету глобальну переорієнтацію соціально-політичного, економічного, технічного, технологічного і культурного розвитку, досягнення сталого розвитку світового співтовариства, що має привести до зниження техногенно-екологічних ризиків.

У такій ситуації зрозумілим є те, що кожна людина, і безперечно людина з вищою освітою, повинна усвідомлювати важливість питань безпеки життєдіяльності і вміти вирішувати їх.

Особливо гостро проблеми безпеки життєдіяльності стали обговорюватися останніми роками в Україні у засобах масової інформації, у суспільних і політичних колах, а також фахівцями, які працюють у цій галузі.

Наприкінці 80-х років минулого століття з'явилася навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» як реакція суспільства на посилення на Землі глобальної системної кризи, що проявилась у погіршенні екологічної ситуації, зростанні кількості природних і техногенних катастроф, терористичних актів, локальних і регіональних джерел соціальної та політичної нестабільності. Природні, техногенні й соціальні катаклізми супроводжувалися величезними матеріальними втратами і загибеллю людей.

Актуальність сучасного стану безпеки життєдіяльності визначається трьома основними складовими:

1. Зростанням глобальних природних небезпек, викликаних порушенням екологічної рівноваги природного середовища.

2. Зростанням числа техногенних небезпек (аварій і катастроф) при взаємодії людини зі складними технічними системами.

3. Соціально-політичним напруженням у суспільстві. Безпека життєдіяльності стала навчальною дисципліною в

загальноосвітніх школах і вищих закладах освіти. Розроблено концепцію і програми курсу, опубліковано чимало навчальних посібників і методичних розробок. Оскільки ця дисципліна перебуває у стадії становлення, то її місце і роль у циклі навчальних дисциплін загальноосвітнього процесу вищих закладів освіти досі не визначено. Про це свідчить зміст навчальних посібників і навчальних програм. Одні автори велику частину матеріалу відводять природним небезпекам і надзвичайним ситуаціям, хоча існують окремі дисципліни — «Екологія» і «Цивільний захист», інші — техногенним небезпекам і способам захисту від них, що, по суті, є розділами курсу «Охорона праці», і т. ін. Відсутність єдиного підходу до навчання відчувається й в останній редакції Концепції безпеки життєдіяльності, затвердженій 12 березня 2001 року.

Усе це унеможливлює міждисциплінарні зв'язки і призводить до значних повторів у навчальних програмах. Відсутність єдиного підходу до навчання не відповідає вимогам та реаліям сьогодення і набуває особливої ваги й турботи у зв'язку з перспективами приєднання національної освіти до Болонського процесу. Проте слід сказати і про позитивні зрушення у цьому напрямку. На засіданні Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення, проведеному ЗО березня 2004 року, було досить чітко визначено послідовність вивчення тем із питань безпечної життєдіяльності: «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці», «Охорона праці в галузі», «Основи екології», «Цивільний захист».

Безпека життєдіяльності — це галузь знань і практичної діяльності, спрямованої на формування ідеології безпеки, попередження прояву небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей появи й розвитку небезпек, їх властивостей, наслідків впливу на організм людини, основ захисту людини та середовища її життя, а також на розробку й реалізацію способів і методів створення й підтримки здорових і безпечних умов життя та діяльності людини в повсякденних умовах побуту, виробництва і в надзвичайних ситуаціях.

Для визначення місця «Безпеки життєдіяльності» як навчальної дисципліни слід чітко сформулювати систему знань науки про безпеку.

Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук із ризиків «FORM - OSE» науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них належать:

— гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика);

— природничі (математика, фізика, хімія, біологія);

— інженерні (опір матеріалів, електроніка, електротехніка і т. ін.);

— про людину (медицина, психологія, педагогіка, ергономіка);

— про суспільство (економіка, право, соціологія).

Науки про безпеку мають спільну й окремі частини. «Безпека життєдіяльності» — вступна дисципліна гуманітарно-технічного напряму, яка має передусім світоглядний інтегральний характер. Усі небезпеки (природні, техногенні, соціально-політичні) розглядаються з позиції розуміння їх фізичної сутності й механізму дії, а засоби захисту подані у загальному вигляді, тобто детальніше вони висвітлюються у таких предметах, як «Охорона праці», «Цивільний захист», «Екологія».

У загальній частині подано мету, цілі, завдання, об'єкти і функції БЖД, основні поняття й визначення, роль системного аналізу в БЖД і основні положення теорії ризику як оцінки рівня небезпеки. Особливе місце в цьому розділі відводиться актуальним проблемам БЖД на сучасному етапі розвитку цивілізації: небезпекам, пов'язаним із порушенням природної рівноваги, основним елементам теорії катастроф, імовірним небезпекам при взаємодії людини зі складними технічними системами, соціальним небезпекам, політичним конфліктам у світі і т. ін.

Світогляд студентів, із погляду безпеки життєдіяльності людини, формується під час розгляду таких основних понять, як ••людина», «життя» і «діяльність», хоч вони є об'єктами вивчення філософії, соціології і психології, що підкреслює інтегральний характер дисципліни «Безпека життєдіяльності». Розкриття суті цих понять дає можливість студентам усвідомлено підходити до питання особистої безпеки людини і безпеки людей що її оточують, матеріальних і моральних цінностей.

Аналіз надзвичайних ситуацій останніх років в Україні і пострадянських країнах переконує, що велика кількість аварій і/ катастроф зумовлені навіть не так технічними причинами, як низькою духовною культурою людей, порушенням норм етики, моралі, тобто людським чинником.

Фізіологічні й психічні особливості людини розглядаються з точки зору розуміння процесу взаємодії людини з навколишнім середовищем і викликаними при цьому небезпеками. Різні види небезпек у виробництві й побуті подано в загальному вигляді з позиції їх фізичного впливу на організм людини, а способи захисту більш повно розглядаються іншими дисциплінами.

Небезпеки життєдіяльності глобального характеру подано стисло з погляду системного підходу й обґрунтування їх походження, дії на людину елементів навколишнього середовища.

Виникнення, розвиток і попередження надзвичайних ситуацій подано на основі загальних положень законодавства про надзвичайні ситуації, бо ці питання в повному обсязі вивчаються у програмі навчальної дисципліни «Цивільний захист».

Логічним завершенням курсу є правова і законодавча база забезпечення БЖД, вивчення якої допомагає студентам зрозуміти, що БЖД стосується не тільки конкретної людини та суспільства, а й є основою національної політики держави.

Такий підхід до викладання цього предмета забезпечує студентам цілісне сприйняття матеріалу, сприяє формуванню загальнолюдських цінностей, створенню безпечних і комфортних умов життя і діяльності, крім того, допомагає уникнути дублювання матеріалу інших навчальних дисциплін.

«Безпека життєдіяльності» як навчальна дисципліна має свої об'єкти й методи вивчення, цілі, завдання і функції. Як навчальна дисципліна вона становить складний соціально-педагогічний процес із такими функціями, як освітня, виховна та психологічна.

Освітня функція полягає в тому, щоб забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвиток небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивості, можливий вплив на здоров'я та життя людей і сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності спеціаліста уміння і навички для їх запобігання й ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища.

Мета виховної функції дисципліни полягає у формуванні у студентів наукового світогляду, суть якого — розуміння того, що людина не є самодостатньою живою істотою, яка живе окремо за \своїми законами; вона існує в природі і є частиною природної системи. Це пов'язано передусім із функціональною нерозривністю навколишнього середовища і людини, їхній взаємний вплив відображається не тільки на життєдіяльності, а й на способі мислення, на активній соціальній позиції.

Психологічна функція полягає у формуванні психологічної готовності до діяльності в умовах сучасного небезпечного середовища.

Психологічний вплив небезпечних ситуацій проявляється у людей неоднозначно, бо він має індивідуально виражену особисту реакцію. Відчуття небезпеки одних робить зовсім безпомічними, розгубленими і нездатними до цілеспрямованих дій, до активного захисту, а в інших ця сама обставина здатна викликати піднесення душевних та фізичних сил, спонукати до активної протидії. У деяких людей самозбереження проявляється втечею від загрозливих обставин, у інших — навпаки: мобілізується готовність до дії, до відповідного ризику, що ґрунтується на тверезому розрахунку і впевненості у можливості протидіяти небезпеці.

Об'єктом вивчення БЖД є людина і людське співтовариство, середовище, що її оточує, процес взаємодії людини з навколишнім середовищем (тобто життєдіяльність) і небезпеки, які при цьому виникають.

Основним методом дослідження в БЖД є системний аналіз, оскільки і людина, і середовище є складною, багатофункціональною й багатоелементною системою.

Головна мета дисципліни «Безпека життєдіяльності» полягає у тому, щоб сформувати в людини свідоме й відповідальне ставлення до питань особистої безпеки і безпеки тих, хто її оточує, навчити людину розпізнавати й оцінювати потенційні небезпеки, назначати шлях надійного захисту від них, уміти надавати допомогу в разі потреби собі та іншим, а також оперативно ліквідовувати наслідки прояву небезпек у різноманітних сферах людської діяльності.

Завдання дисципліни «Безпека життєдіяльності» полягає в тому, щоб навчити студентів:

— ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їх вид, визначати величину і ймовірність їхнього прояву;

— визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі чинники, що породжуються джерелами цих небезпек;

— розуміти причини й механізм дії небезпечних чинників на , людину;

— прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих чинників на організм людини;

— використовувати нормативно-правову базу захисту людини й навколишнього середовища;

— розробляти заходи і застосовувати засоби захисту людини від дії небезпечних, шкідливих та вражаючих чинників;

— запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення вживати адекватних заходів і виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;

— використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілактичні й освітньо-виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини у сучасному навколишньому середовищі.