22. Реформація - релігійний і політичний рух, спрямований проти католицької церкви.

Мартін Лютер /1483-1546/ поклав початок лютеранському /протестантському / віросповіданню. Система лютеровських політичних поглядів вкрай суперечливий. З одного боку, Лютер закликав маси звільнитися від політичного й ідеологічного признічення церкви, додати мирським заснуванням і світскій державі силу релігійного авторитету. З іншого, - лютеровська система, реформаторська у своїй релігійній основі, не була такою у своїй політико-правовій основі.

Одним із самих яскравих політичних мислителів епохи Відродження.

Макіавеллі був фундатором світської політичної науки. Його вчення вільне від релігії -теології і засноване на вивченні діяльності минулих і сучасних йому урядів і держав. .На противагу католицьким богословам, Макіавеллі відокремив політику від моралі. Політика /заснування організації, діяльність держави/ розглядалася як особлива сфера людської діяльності, що має свої закони, які не збігаються з нормами християнської моралі.

Ідеалом для Макіавеллі виступає політик, який поєднує риси лева та лисиці: силу, вміння навіяти страх у підданих і одночасно хитрість, здатність до інтриг.

Жан Боден. Проблема сутності держави знайшла продовження в працях французького мислителя, відомого ідеолога абсолютизму Жана Бодена. Він вказав на головні ознаки держави, що відрізняють її від усіх інших форм людського спілкування: "правове управління" і суверенітет. Суверенітет - це "постійна і абсолютна влада", право творити та вимагати виконання законів.

Ж.Боден розвивав ідею єдиного і неподільного суверенітету, що, на його думку, втілюється у монархії.

Гуманізм епохи Відродження знайшов вираження у формуванні нової течії суспільної думки, що ставить питання про несправедливість соціальної нерівності, що склалася, і захищає інтереси найбезправніших верств населення - утопічного соціалізму.

Установлення відносин соціальної рівності Мор і Кампанелла пов'язували зі знищенням приватної власності, загальним обов'язком праці, з рівним розподіленням суспільних благ

Метою для Мора та Кампанелли - досягнення соціальної рівності і покращання життя простого народу.

Так, у місті Сонця функціонують народні збори (Велика рада), які обирають і контролюють посадових осіб. У той же час верховний правитель та три його радники не можуть бути звільнені народною волею. Політичний устрій на острові Утопія більш демократичний. Всі посадові особи обираються народом.

23. Україні період XVI—xviіі ст. Характеризується розвитком прогресивного ідейно-політичного руху, зв’язаного з визвольною боротьбою українського народу.

Це був період, коли на зміну бурхливому розвиткові Київської та Галицько-Волинської середньовічних держав з їх досягненнями в усіх галузях суспільного жит-тя прийшов етап занепаду й розпаду, тривалого іноземного поневолення багатьох українських земель.

Велику роль у формуванні політичної свідомості українського народу відіграли освіта, культура, мистецтво. Полемічна література, що з’явилася у цей період, дала могутній поштовх розвитку народної освіти, чому посприяли братські школи. Викладання тут базувалося на вітчизняному досвіді й національних традиціях. Значний розвиток освіти в Україні став важливою передумовою створення Києво-Могилянської академії — першого навчального закладу на східнослов’янських землях. Києво-Могилянська академія справила величезний вплив на формування світосприймання, розуміння та осмислення тогочасного суспільного жит-тя.

Надзвичайно велика роль у житті українського народу, в його боротьбі за волю, за незалежну й суверенну державу належить козацтву.

Надзвичайно важливу роль у розвитку української політичної думки та становленні демократичних засад вітчизняного державотворення відіграла Конституція Пилипа Орлика 1710 року. Незважаючи на те, що ця Консти-туція в життя не була втілена, вона має велике значення як документ, кот-рий вперше в історії України де-юре зафіксував принципи, покладені в ос-нову державно-політичного устрою.

Важливе місце в Конституції Пилипа Орлика посіла проблема взаємин між гетьма-ном і народом.

Наприкінці 1845 — на початку 1846 р. в Україні виникло Кирило-Мефодіївське товариство.

Основними завданнями Кирило-Мефодіївського товариства були: 1) побудова слов’янської спілки християнських республік; 2) знищення кріпацтва та абсолютистської царської влади в Російській імперії як не-обхідна умова заснування цієї спілки; 3) поширення християнського суспільного ладу на весь світ як наслідок здійснення слов’янами христи-янського заповіту.

Наступний етап у розвитку соціально-політичної думки в Україні пов’язаний з творчістю і практичною діяльністю відомого вченого, політичного та громадського діяча М. Драгоманова (1841—1895).

Політична програма М.Драгоманова була побудована в основному на п’яти провідних принципах.

Це, по-перше, визнання за державою з її політичною системою і конституцією можливості координації соціально-економічного життя, створення конституційно-репрезентативної системи;

по-друге, ідея щодо еволюції існуючої політичної системи як засобу проведення широких політичних реформ;

по-третє, визнання вирішального значення ідеї культурництва, тобто думка про те, що визвольна боротьба має вестися лише просвітницькими засобами і культура може стати основною для функціонування майбутньої республіканської держави;

по-четверте, європоцентризм, тобто переконання, що історичний процес у Росії має пройти той самий політичний шлях, як і в країнах Західної Європи (вчений називав його парламентсько-земським варіантом, що замінить абсолютистську монархію);

по-п’яте, ідея федерації і «громадівського соціалізму» як вирішальної умови перебудови царської імперії на автономічних засадах.

25. Вихід етнонаціональностей на політичну арену призводить до ускладнення політичної ситуації, виявом чого є зростання напруженості в її стосунках, зокрема в стосунках між етнонаціональною більшістю та етнонаціональною меншістю.    За таких умов головним завданням етнонаціональної політики є пошук шляхів гармонізації міжетнонаціональних відносин, налагодження і поглиблення всебічних зв´язків — основи співробітництва, збереження миру і злагоди в суспільстві.

На характер етнонаціональних відносин суттєво впливає й те, що в них беруть участь великі групи людей, рівень економічного, політичного, соціального і духовного розвитку яких нерідко різниться.

Конфлікт інтересів може виникнути і всередині етнічних і національних меншостей.

Національне питання загострюється переважно у зв´язку із соціально-економічними проблемами.

Важливою функцією етнонаціональної політики є вироблення ефективних шляхів і методів розв´язання внутрішніх національних і особливо міжнаціональних суперечностей і конфліктів, прогнозування їх і запобігання їм, бо тільки своєчасне розв´язання таких суперечностей і конфліктів може забезпечити мир і спокій у суспільстві.