10. Політична система суспільства (вузьке розуміння) - це сукупність суб'єктів, що беруть участь у реалізації політичної влади, тобто в управлінні справами суспільства.

Політична система суспільства характеризується такими ознаками:

- забезпечення формування та здійснення політичної влади;

- постійна взаємодія з іншими системами суспільства (соціальною, економічною, культурною тощо);

- є найбільш інституціоналізованою системою;

- прагнення до стабільності та динамізму1.

Основним показниками ефективності політичної системи є загальнолюдські цінності: суспільний прогрес, демократія, права та свободи людини, соціальна справедливість, людський вимір політики, всебічний розвиток особи.

Елементи політичної системи суспільства (виходячи з широко розуміння цього терміну):

1. До суб'єктів політичної системи належать:

- держава

- народ, населення держави, класи, нації, соціальні прошарки вважаються суб'єктами політичної системи тоді, коли вони беруть участь у вирішенні питань, що мають суспільне значення .

- об'єднання громадян - це добровільні громадські формування, створені на основі єдності інтересів їх членів для спільної реалізації та захисту своїх прав і свобод.

2. Політичні принципи та норми, під якими розуміють основоположні ідеї та конкретні правила, що регулюють політичні відносини між народами, націями, соціальними групами, партіями та іншими учасниками політичних відносин. Складовими політичних норм є відповідні норми права, норми політичних партій і громадських організації (корпоративні норми), політичні звичаї і традиції, політичні принципи, моральні норми політичного життя.

3. Політичні відносини - це врегульовані політичними нормами стосунки між суб'єктами політики, в результаті яких ці суб'єкти набувають і реалізують права і обов'язки.

4. Політична культура - це рівень знань та уявлень про політику, ставлення до неї, що мотивує політичну поведінку громадян. Основу поняття "політична культура" становить політична свідомість, яка поділяється на політичну ідеологію та політичну психіку.

5. Політична діяльність - це певна сукупність послідовних дій суб'єктів політики, що мають політичне значення. 

Структура політичної системи:

1. організаційна підсистема або політична організація суспільства — це система інститутів, в межах яких відбувається політичне життя.

2. політичні відносини — це відносини суб'єктів політики з приводу завоювання, утримання та здійснення влади.

3. нормативна підсистема, яку складають політичні принципи та норми — це норми, які регулюють політичні відносини.

4. культурно-ідеологічна підсистема складається з політичної свідомості, політичної ідеології та політичної культури.

5. інформаційно-комунікативна підсистема містить ЗМІ, засоби комунікації, науково-інформаційна інфраструктуру — тобто розгалужену мережу установ, які займаються збором, обробкою, поширенням інформації про політичне життя, пропагуючи вироблені політичні та правові норми, певну політичну свідомість і політичну ідеологію.

11. Найрізноманітніші політичні системи можна класифікувати за принциповими, корінними ознаками. Існує три головні моделі політичних систем:

– командна;

– змагальна;

– соціо-примирлива.

Командна політична система характеризується такими ознаками:

– інтеграція, фактичне об'єднання всіх структур не шляхом відносин боротьби і співробітництва, що складаються природно, поступово, а на основі бюрократичної централізації “зверху” навколо одного центру;

– прийняття центром рішень;

– ліквідація автономії центрів у прийнятті рішень на місцях;

– протистояння політичному плюралізму;

– командний стиль управління всіма сферами суспільного життя;

– панування адміністрування у вирішенні всіх політичних проблем, усунення політичної опозиції;

– виняткова роль партійне-державного лідера, що відображається тією чи іншою мірою у культі його особи;

– приниження політичного значення громадянина, обмеження його прав і свобод;

– зовнішня і внутрішня безконтрольність політичних інституцій; відсутність розподілу влади; стримування способів саморегуляції суспільного організму; ставка переважно на силові, примусові методи;

– поширення політичної демагогії про захист інтересів народу; створення номенклатури (теократичної, королівської, військової або партійно-державної), яка побудована на принципах напівфеодальних рангів з відповідним матеріальним та іншим забезпеченням за рахунок суспільства;

– відкрите насильство, яке набирає форми відкритих тиранічних режимів.

Змагальна політична система має такі типологічні ознаки:

– політичний плюралізм;

– наявність механізму впливу на державну владу різних центрів прийняття політичних рішень через “групи тиску”, що інституційно відокремлені й змагаються між собою;

– наявність багатьох центрів прийняття політичних рішень;

– визнання рівності й гарантій прав людини й об’єднань громадян;

– примус не виключається, але не є прямим, основним методом в управлінні;

– зв’язок політичної системи і саморегуляції суспільства у сфері економіки, соціальних відносин, духовного життя та ін.;

– захист конституційного ладу, його правових засад;

– ставлення до права як до цінності та ін.

Соціопримирлива політична система має такі ознаки:

– висунення на перший план соціальних проблем у змаганні за утвердження політичних цілей і завдань;

– використання компромісів у вирішенні політичних та інших проблем;

– розгляд командних методів протиборства як великих затрат економічних, духовних та людських ресурсів;

– професіоналізм політичного управління;

– утвердження політичного плюралізму, що передбачає певні обмеження панівних сил, груп, які змагаються на ґрунті поступок, консенсусу, добровільних узгоджень сторін;

– високий рівень політичної культури;

– прагнення до утвердження соціального миру, соціальної справедливості, служіння їм;

– уведення певних обмежень щодо власності, розподілу доходів, свободи договору (насамперед на продаж робочої сили) з метою досягнення соціального миру;

– поступове і постійне здійснення соціальних програм;

– високий рівень захисту прав людини; політична безконфліктність; саморегульованість та ін.

Загально-політологічна типологія:

– військові та громадянські;

– консервативні;

– закриті;

– відкриті;

– завершені;

– незавершені;

– мікроскопічні;

– макроскопічні;

– глобальні;

– традиційні;

– модернізовані;

– демократичні;

– авторитарні;

– тоталітарні.