3. Проблеми судового захисту прав інтелектуальної власності в Україні

Згадаємо, що у цивільному праві є два поняття: охорона і захист. Ці поняття дуже важливо застосовувати за призначенням саме у праві інтелектуальної власності. В жодній країні функціонування системи охорони інтелектуальної власності не має сенсу, якщо правовласник не спроможний захистити те, що йому належить. Права на об’єкти інтелектуальної власності самі по собі нічого не варті, якщо відсутня дієва система, яка забезпечує ефективний захист їх за допомогою механізмів правового контролю.

І, без сумніву, класичний вираз юриспруденції про те, що право без засобів його захисту зовсім не є правом, однаковою мірою стосується проблем захисту прав інтелектуальної власності.

Правовий захист інтелектуальної власності завжди як би супроводжує охорону об’єктів інтелектуальної власності. Захист не може існувати самостійно, бути самодостатнім, тому, що він проявляється лише в момент порушення встановленого режиму охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Правова охорона, не забезпечена правовим захистом, не може досягти основної мети – визнання за відповідним суб’єктом належних йому певних суб’єктивних прав у сфері інтелектуальної власності, а правовий захист спрямований на поновлення порушених прав та законних інтересів цих суб’єктів.

У будь-якій країні функціонування системи охорони інтелектуальної власності не має сенсу, якщо правовласник не спроможний захистити те, що йому належить. Права на об’єкти інтелектуальної власності самі по собі нічого не варті, якщо відсутня дієва система, яка забезпечує ефективний захист їх за допомогою механізмів правового контролю.

Період становлення України як самостійної держави, показав, що судова система, яка формувалася (в усякому разі структурно) ще за радянських часів, виявилася неготовою, а вірніше — непристосованою до вирішення питань в інтенсивно зростаючій, фактично новій сфері правозастосування, якою є інтелектуальна власність.

В Україні все ще відчувається відсутність істотної судової практики у спорах, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності.

Хоча відомо, що Держдепартаментом інтелектуальної власності, а тепер Державною службою інтелектуальної власності здійснювалась і здійснюється співпраця з судовою гілкою влади, яка спрямована на вдосконалення механізмів захисту прав інтелектуальної власності в судовому порядку.

У судовій владі, представленій судами загальної юрисдикції та спеціалізованими судами, було запроваджено спеціалізацію суддів у сфері інтелектуальної власності. Так, у 2000 році сформовано Судову палату Вищого господарського суду України з розгляду справ у господарських спорах, пов’язаних із захистом права на об’єкти інтелектуальної власності, а також відповідні спеціалізовані колегії у складі місцевих та апеляційних господарських судів. Окремі судді господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя спеціалізуються на розгляді спорів щодо зазначених прав.

Процес впровадження спеціалізації судів і суддів продовжується, підвищується кваліфікація судово-експертних досліджень, проводиться практична підготовка судових експертів.

В Концепціїї розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009–2014 роки, про яку вже йшлося, серед багатьох інших завдань було встановлено шляхи удосконалення механізмів захисту прав у сфері інтелектуальної власності:

- посилення державного контролю та координації дій правоохоронних і контролюючих органів щодо боротьби з порушеннями прав інтелектуальної власності;

- забезпечення представництва Міністерства освіти і науки України та/або органів і установ державної системи правової охорони інтелектуальної власності в усіх судах на всій території України, в яких зазначені особи є стороною процесу;

- ініціювання питання щодо доцільності створення спеціалізованого Патентного суду (Суду з питань інтелектуальної власності) для розгляду справ, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності;

- сприяння запровадженню альтернативних способів вирішення спорів (медіація);

- скорочення термінів та покращення якості розгляду звернень юридичних і фізичних осіб, що надходять до закладів та установ державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

- розширення повноважень Апеляційної палати Держдепартаменту, забезпечення відкритості прийнятих нею рішень, надання можливості третім особам подавати заперечення проти рішень Держдепартаменту.

І ве ж, на сьогодні, поки що існує певна проблема розмежування повноважень судів. Так склалося, що відповідно до законодавства, спори, пов’язані з порушенням прав інтелектуальної власності (в залежності від складу учасників та позивних вимог) можуть розглядатися і цивільними судами, і господарськими, і адміністративними. А це не дуже добре для системи в цілому, тому що кожний із цих видів судочинства має певні особливості, певні відмінності, а правовласнику не зовсім легко користуватися різними підходами. Тож тривалий час мова йде про певну уніфікацію. Вже не один рік підіймається питання про створення спеціалізованого патентного суду, але економічні підстави для цього ще відсутні.

Ппроведення судової реформи 2010 року певним чином призупинило цей проуцесс, і, звісно, що необхідний певний час для входження судового процесу у нормальне русло.

2010 р. став переломним у проведенні судової реформи. 31 травня Президент вніс на розгляд Верховної Ради проект Закону “Про судоустрій і статус суддів“.