2.1. Організаційна структура системи правової охорони і захисту прав інтелектуальної власності

Організаційна структура органів, які прямо чи опосередковано забезпечують діяльність у сфері правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності в Україні, можна сказати, сформована.

У Верховній Раді України у складі її Комітету з питань науки і освіти діє підкомітет з питань інтелектуальної власності. У грудні минулого року Підкомітет очолив Леонід Ємець з фракції ВО "Батьківщина".

Структура органів виконавчої влади охоплює такі установи:

У лютому 2000 р. при Кабінеті Міністрів України, був створений постійно діючий орган - Міжнародний комітет з проблем захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності .

У складі Міністерства освіти і науки України у квітні 2000 року був створений Державний департамент інтелектуальної власності, тепер це, як вже було зазначено, у відповідності до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», - Державна служба інтелектуальної власності України, яка є Центральним органом виконавчої влади. Діяльність Державної служби інтелектуальної власності спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України.

З основними функціями Державної служби інтелектуальної власності України та іншими питаннями діяльності цього державного органу можно ознайомитися на його офіційному веб-порталі: (http://sips.gov.ua/).

На сайті можна ознайомитися з багатьма проблемними питаннями и, взагалі, питаннями консультативного характеру, а також з’ясувати повноваження і функції Державної служби інтелектуальної власності України і зокрема відділу європейської інтеграції та міжнародного співробітництва. Зокрема це:

• аналіз, моніторинг застосування і дотримання міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності;

• систематизація досвіду міжнародних організацій та запровадження заходів щодо вдосконалення роботи організацій, що задіяні у сфері інтелектуальної власності;

• підготовка ту супровід підписання двосторонніх міждержавних та міжвідомчих угод тощо

Держава і відповідні державні інституції, які займаються розвитком сфери інтелектуальної власності, ставляться до цього напряму як до однієї з головних умов економічного розвитку країни та її подальшої інтеграції у світове співтовариство. Адже вже є остаточно переконливим аргумент, що у наш час інтелектуальна, творча діяльність виступає основою науково-технічного розвитку суспільства, важливим інструментом конкурентної політики, визначальним фактором ринкової вартості високотехнологічних компаній.

До сфери управління Державної служби інтелектуальної власності входять:

Державне підприємство "Український інститут промислової власності", Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг, Державне підприємство "Інтелзахист", Державне підприємство "Українське агентство з авторських та суміжних прав", Інститут інтелектуальної власності.

З 2005 року у складі Департаменту діяла Громадська колегія. При Державній службі інтелектуальної власності діє Громадська рада (див.: наказ Державної служби інтелектуальної власності України від 28 овтня 2011 р. № 146-н, який затверджує склад Громадської ради при Державній службі інтелектуальної власності України.

Система державних і недержавних органів у сфері інтелектуальної власності перебуває у завершальній фазі свого становлення та вже сьогодні здатна виконувати основні функції правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності. Зокрема, спільна діяльність правоохоронних органів, митних органів, органів державної виконавчої влади, які в межах своєї компетенції вирішують питання, що стосуються забезпечення захисту прав інтелектуальної власності та контролю за дотриманням норм законодавства в цій сфері, свідчить про досягнення позитивних результатів.

Органи виконавчої влади України забезпечують виконання таких функцій із захисту прав інтелектуальної власності:

Міністерство юстиції України — бере участь у розробленні законодавчих актів з питань інтелектуальної власності, координує законотворчу діяльність у цій сфері та інших галузях законодавства і відповідає за адаптацію законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

Міністерство внутрішніх справ України (МВС) — здійснює заходи з попередження та викриття злочинів, пов’язаних з порушенням прав інтелектуальної власності, бере участь у створенні та вдосконаленні законодавчої бази, необхідної для протидії цим порушенням. Особливу увагу МВС приділяє попередженню та виявленню фактів тиражування і розповсюдження контрафактної музичної та аудіовізуальної продукції, неліцензійного комп’ютерного програмного забезпечення, а також фактів виробництва та розповсюдження продукції з фальсифікованими товарними знаками відомих вітчизняних і зарубіжних товаровиробників. У 2001 році у структурі Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС утворено як у центральному апараті, так і на регіональному рівні підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності;

Служба безпеки України (СБУ) — бере участь у розробленні та здійсненні заходів із забезпечення захисту державної таємниці України; у порядку, визначеному законодавством, сприяє підприємствам, установам, організаціям, підприємцям у збереженні їхньої комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України, відповідно до указів Президента України має створити спеціальні підрозділи із запобігання правопорушенням у сфері інтелектуальної власності, несе відповідальність за державну політику щодо голографічного захисту товарів і документів, здійснює державний контроль і координацію діяльності у цій сфері;

Державна митна служба України — забезпечує контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, реєстрацію таких товарів, а також здійснення комплексу передбачених законодавством заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, виготовлених з порушенням прав інтелектуальної власності;

Державна податкова служба України — здійснює контроль за тривалістю нарахування і сплати податків у разі ввезення та виробництва (збирання) аудіо- та відеопродукції на території України. На підставі положень законодавства здійснює заходи з вилучення та знищення примірників контрафактної продукції, що сприяє забезпеченню захисту прав інтелектуальної власності, зокрема авторських і суміжних прав на аудіо- та відеопродукцію. Особливу увагу приділяє виявленню та знешкодженню підпільного виробництва такої продукції;

Антимонопольний комітет України — є державним органом із спеціальним статусом, що забезпечує захист інтересів суб’єктів підприємництва від недобросовісної конкуренції, пов’язаної з неправомірним використанням об’єктів права інтелектуальної власності;

Слід зазначити, що якщо система адміністративного порядку захисту прав інтелектуальної власності є більш-менш усталеною, то процес становлення системи судового захисту створює ряд проблем, які потребують термінового вирішення.

В адміністративному порядку питання про порушення прав інтелектуальної власності вирішуються через адміністративні органи: Державну службу інтелектуальної власності України, рішення якої можна оскаржити, подавши заявку до Апеляційної палати цієї служби. Апеляційна палата Державної служби інтелектуальної власності (колегіальний орган) для розгляду в адміністративному порядку заперечень проти рішень за заявками на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних мікросхем і зазначення походження товарів.

Рішення Апеляційної палати може бути оскаржене в судовому порядку.

Інститут права інтелектуальної власності у цивілізованих країнах нараховує вже кілька століть, а проблема боротьби з правопорушеннями у цій сфері продовжує залишатись однією з найскладніших для адміністративного і, в більшій мірі, судового вирішення. Постійне збільшення кількості правопорушень, обсягів реалізації контрафактної продукції, спори щодо здійснення прав інтелектуальної власності в Інтернеті, інші проблемні питання активно впливають на еволюційний розвиток правової охорони інтелектуальної власності у сучасному світі.

В економічно розвинених країнах особа, якій належать права інтелектуальної власності, має можливість захистити їх в адміністративному, судовому порядку або здійснити так зване альтернативне (позасудове) урегулювання спорів з цих питань за допомогою медіатора (посередника).

Законодавство України з інтелектуальної власності в цілому передбачає досить широкий спектр засобів захисту таких прав. В результаті законодавчих змін останнім часом змінюється певна усталена система захисту інтелектуальної власності.

Окремі державні, та деякі недержавні, органи України в межах своєї компетенції вирішують питання, пов’язані із захистом прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, забезпечують створення та ефективне функціонування механізмів захисту прав інтелектуальної власності та контролю за дотриманням норм законодавства в цій сфері.

Згадаємо, що поширеною класифікацією форм захисту є його розподіл від ступеня участі державних органів у захисті порушеного права на юрисдикційні та неюрисдикційні способи захисту прав суб’єктів інтелектуальної власності.

Юрисдикційний захист - права інтелектуальної власності здійснюються у судовому порядку судами та іншими уповноваженими на це державними органами.

Форми захисту за статусом юрисдикційного органу, що здійснює захист, поділяється на судовий, адміністративний, господарський, нотаріальний. Кожній формі захисту відповідають: компетенція органу і покладені на нього функції.

Юрисдикційний спосіб захисту передбачає діяльність уповноважених державних органів щодо захисту порушених прав або прав, що оспорюються. Суть цього способу полягає у звернені за захистом до державних або інших органів, які уповноважені вжити заходів щодо відновлення порушеного права.

Юрисдикційна форма захисту поділяється на загальну та спеціальну.

Спеціальним захистом є адміністративний захист, який здійснюється лише спеціальними органами у чітко встановлених законом випадках. За сферою дії цей вид захисту є обмеженим, тому що стосується лише певних питань.

Адміністративний порядок захисту передбачає, що справи розглядаються на основі спеціальної процедури, яка спрощена у порівнянні з судочинством.