2. Порядок здійснення розрахунків за допомогою платіжних карток

2.1. Загальна характеристика банківських платіжних карток

Основою сучасних роздрібних платежів у безготівковій формі є платіжні картки, які створюють можливості надання фізичним особам широкого спектру різноманітних банківських послуг і використання нових каналів їх просування і збуту: банкоматів, автоматизованих банківських відділень, мережі Інтернет. Із розвитком інформаційних банківських технологій ці можливості постійно розширюються.

Платіжна картка – інструмент ініціювання платежу платником із свого рахунку, відкритого у емітента платіжної картки, на рахунок одержувача, пов’язаного із емітентом угодою про порядок використання платіжної картки.

Платіжна картка – це засіб безготівкових розрахунків, отримання кредиту і готівки.

За механізмом розрахунків виділяють:

• картки, які беруть участь у двохсторонніх системах розрахунків, які виникли на основі двохсторонніх угод між учасниками розрахунків. У даному випадку власники карток можуть їх використовувати для купівлі товарів у замкнених мережах, які контролюються емітентом картки. До них відносяться: приватні картки торгівельних систем; приватні картки за участю банку; клубні картки;

• картки, які беруть участь у багатосторонніх системах розрахунків, дають можливість власнику купувати товари у різних торговельних організаціях, які визнають ці карки як платіжний засіб. До багатосторонніх систем належать American Express, Visa, Master Card, Diners Club, Europay International.

Банківські картки найбільш розповсюджений вид платіжних карток, що емітуються банківськими установами.

Ідентифікація держателя банківської пластикової картки забезпечується нанесенням на картку:

• унікального номера картки;

• персонального ідентифікаційного номера (ПІН-коду);

• терміну дії картки;

• імені та прізвища;

• зразка підпису держателя картки.

Банківська платіжна картка є засобом доступу держателя до спеціального карткового рахунку, що відкривається банком для обліку операцій, що здійснюються держателем за її допомогою.

Облік операцій на спеціальному картковому рахунку може вестися у національній валюті та / або доларах США.

За допомогою банківської платіжної картки держателю надається можливість:

• здійснювати безготівкові розрахунки по сплаті за придбані товари / послуги;

• отримувати готівку.

Картка може використовуватися в Україні та за кордоном. Всі операції по конвертації валюти, в якій здійснюється облік операцій (в т.ч. гривні), у валюту здійснення операції (валюти країни перебування держателя) здійснює банк, який випустив картку (банк - емітент), самостійно.

Особливість операцій з продажу та видачі готівки за допомогою карток такі. Ці операції здійснюються точками обслуговування і, відповідно, банками "в борг": товари і готівка надаються держателям картки відразу, а засоби їх відшкодування надходять на рахунки обслуговуючих підприємств, найчастіше, через певний час. Гарантом виконання платіжних зобов'язань, які виникають у процесі обслуговування картки, є банк-емітент, який їх випустив. Тому картки протягом усього терміну їх дії залишаються власністю банку, а клієнти (держателі карток) отримують їх лише у користування.

Характер гарантій банку-емітента залежить від платіжних повноважень, що надаються клієнту і фіксуються класом картки.

Банківські установи можуть здійснювати емісію дебетових (Cirrus/Maestro), кредитних (MasterCard Standard, Mastercard Gold) та наперед оплачених карток.

Дебетові картки призначені для здійснення операцій в межах грошових коштів клієнта, які є на його банківському рахунку і використовуються в основному для отримання готівки в банкоматах або ж для купівлі товарів з розрахунком через електронні термінали. Засоби по трансакції списуються з спеціального карткового рахунку, як правило, протягом 3-4 днів. В окремих випадках цей строк може бути більшим.

Кредитна картка – дає можливість держателю картки здійснювати розрахунки за куплені товари та послуги, а також отримувати готівку, у тому числі, у кредит. Дозволений овердрафт (ліміт кредиту) на розрахункові операції, які здійснює держатель картки, визначає банк – емітент. Кредитна картка орієнтована на платоспроможних клієнтів. Вимагає забезпечення – гарантійного депозиту, який держатель картки відкриває у банку-емітенті (для гарантії сплати дозволеного банком овердрафту).

В Україні протягом 2011 року спостерігався швидкий розвиток ринку платіжних карток як у кількісному, так і в якісному вираженні зокрема активно впроваджувалися нові платіжні послуги та операції, які дають змогу контролювати й управляти банківськими рахунками, а також здійснювати платежі за допомогою мобільного телефону.

За станом на 1 січня 2012 року членами карткових платіжних систем були 142 банки (81% від загальної кількості), котрі обслуговують понад 35 млн.клієнтів.

На сьогоднішній день в Україні функціонують такі карткові платіжні системи:

-внутрішньодержавні – Національна система масових електронних платежів (НСМЕП), Укркарт, одноемітентні (внутрішньобанківські) платіжні системи, створені окремими банками;

- міжнародні - American Express, Visa, Master Card, «Юнион Кард», «Золотая Корона».

Згідно з даними статистичної звітності за станом на 1 січня 2012 року загальна кількість платіжних карток, термін дії яких не закінчився, становила понад 57 893 тис.

Із них кількість платіжних карток, за якими була здійснена хоча б одна операція протягом року, збільшилася на 5 445 тис.

За технологічними особливостями розрізняють картки двох видів:

• з магнітною смугою;

• з вбудованою мікросхемою.

Картки з магнітною смугою є найбільш розповсюдженими. Для запису і зберігання інформації ці картки мають три магнітні смуги, одна із яких призначена для переписування даних під час кожної авторизації, а інші дві використовуються для ідентифікації власника картки. Інформація, які міститься на магнітній полосі, співпадає із записами на лицьовій стороні картки: прізвище та ім’я, номер рахунку власника, дата закінчення дії.

При платежах по магнітних картках застосовується режим on-line. Дозвіл на платіж дає комп’ютер банку або процесинговий центр при зв’язку із торговельною точкою з метою підтвердження платоспроможності власника картки.

Такі картки мають ряд недоліків:

• погані експлуатаційні характеристики (інформацію на магнітному носії легко зруйнувати);

• відсутня можливість надійного оновлення інформації, що не дозволяє зберігати на картці інформацію про стан рахунку клієнта;

• необхідність обслуговування картки в режимі on-line. Це означає, що для кожної трансакції необхідно звертатися через модемний зв’язок у центр авторизації, що є достатньо дорого і ненадійно;

• слабкий захист від шахрайства (ці картки легко вкрасти, підробити шляхом копіювання інформації з магнітної смуги).

Картки з мікросхемою або ж їх ще називають чіпові картки- це картки, носієм інформації яких є інтегральна мікросхема, яка записується наперед. Мікросхеми карт, по суті, є мікрокомп’ютерами, здатними виконувати розрахунки подібно персональному комп’ютеру, зберігати в пам’яті інформацію про стан карткового рахунку, про попередні розрахункові операції.

При здійсненні платежів по таких картках застосовується принципово новий режим off-line – дозвіл на платіж дає сама картка (точніше вбудований в неї мікрочіп) при зв’язку з торговельним терміналом безпосередньо в торгівельній точці. Накладні витрати по забезпеченню платежу є надзвичайно малими, проблеми зв’язку не відіграють тієї ролі, які в технологіях on-line.

Переваги карт з мікросхемами полягають у їхній надійності і безпеці. Копіювання даних є неможливим завдяки вбудованому коду, записаному на кожній картці (рін-коду), відомому тільки власнику картки. Дані картки є багатофункціональними. Володіючи вбудованими можливостями здійснювати різні математичні і логічні операції і маючи переваги над іншими видами карток по об’єму інформації, що на них зберігається, одні і ті ж картки з чіпами можуть використовуватися у різних типах автоматичних пристроях.

Використання банківських карток як інструмента безготівкових розрахунків порівняно з іншими фінансовими інструментами) дає клієнтам банку ряд переваг, зокрема:

-швидкість здійснення розрахункових операцій;

-можливість отримання банківського кредиту;

- можливість випуску додаткових карток, які дебетують один спеціальний картковий рахунок. Додаткові картки випускаються найближчим родичам (що дозволяє родині планувати і контролювати свої загальні витрати);

- розрахунки, а також отримання готівки держателем здійснюється: у країні (місці) перебування, у валюті країни перебування, в необхідній сумі, в зручний час;

- на відміну від готівки: безпека (від крадіжки), в т.ч. в дорозі, відсутність потреби в конвертації, декларуванні на митниці і т.п.;

- при втраті або крадіжці картки, гроші утримувача (додаткового держателя) зберігаються, і він може отримати нову картку і продовжувати користуватися своїми коштами;

- нарахування відсотків на залишок коштів на спеціальному картковому рахунку картки (і незнижуваного залишку);

- можливість отримувати заробітну плату по картці. Для цього бухгалтерії за місцем роботи необхідно дати відповідну вказівку (про перерахування кошти на спеціальний картковий рахунок утримувача);

- при перебуванні за кордоном (в т.ч. навчанні) можлива матеріальна підтримка з України без здійснення переказу коштів (аналогічно і в Україні).