Психологічні формули життя

Важко утворити адаптивну систему, дій відповідну розв'язанню задачі розпочати "з нуля" інтеграцією власного існування, протистояти дії деструктивних факторів і, тим більш, зберегти можливість особистісного розвитку у критичних життєвих ситуаціях У тих чи інших умовах тих чи інших обставинах людина застосовує різні стратегії по­ведінки. Але це не буде достатнім, щоб визначити нову і відносно універсальну психологічну формулу житія. Адже ця формула повинна сприяти знаходженню оптимального шляху серед окремих роз'єднаних елементів колишньої адаптивної системи.

Висвітлюються дивовижні сполучення причин, що впливають ,, на вторинну адаптацію, тобто на ефективність реадаптації, психологічну і змістовність нової формули життя. Мотиваційна поліаморфність, взагалі притаманна поведінці людини, визначає шляхи її самоінтеграції і нерідко обумовлює їх заплутаність, наявність у них свідомих компромісів, хибних кіл, мимовільних помилок, щиросердого безглуздя та ін.

Наприклад, людина, що не усвідомлює власної психологічної деформації, збільшує руйнівний потенціал деструктивних впливів за рахунок безпідставної самовпевненості. Особистість, що має здатність зберігати у деструктивних умовах суб'єктний рівень адаптації, на якому домінує морально-розумова регуляція власної поведінки, виключає ірраціональне мислення, антигуманні установки, буденні погляди, їй 1,легше подолати чи принаймні зменшити зовнішні, а іноді і внутрішні, руйнівні впливи.

Формула дій особистості, згідно з якою вона утворює власну життєву самоінтеграцію в умовах біосоціальної деструкції, виникає на підставі досить складного психологічного підґрунтя.

Якщо загострити проблему, можна розглянути варіанти поведінки індивіда, що виникають під час реадаптації, як складну похідну від схем дій виду Homo sapiens: з одного боку, його еволюція являє собою яскравий приклад розвитку адаптивних форм поведінки, який роз­почався "з нуля", а з іншого — у сучасного індивіда все життя зберігається потенційна можливість актуалізації генетично первинних програм дій, так званих програм "нульового рівня".

Безумовно, сучасні стратегії самоінтеграції якісно протилежні жорстким і психологічно спрощеним адаптивним схемам дій прадавньої людини і їхня пряма екстраполяція на поведінку свідомої особистості неприпустима. Але, безліч складних і ніби цивілізованих форм поведінки свідомої особистості, спрямованих на самоінтеграцію, відтворюють істотний зміст провідної адаптивної формули життя прадавньої людини, тобто агресії.

Навіщо сучасній людині агресія? Агресія і тепер зберігає свою і первісну сутність захисту Однак, в її походженні відображається складна суперечлива взаємодія біосексуальних чинників. Наприклад, психалгія (душевний біль) може викликати у людини стан афекту Він визначається як повернення до інстинктивних форм поведінки, коли наслідки власних деструктивних дій не усвідомлюються. У таких ви­падках реалізовуються прагнення позбавитися гостроти психологічно нестерпних переживань, тобто адаптивний самозахист втілюється у форму або вбивства, або самогубства, або інших агресивно руйнівних дій.

28