Критерії і показники спеціальної компетентності соціального педагога в аспекті педагогічного попередження ризику суїцидальної поведінки підлітків

Критерії	Показники
ціннісно-змістовий	- відповідальне ставлення до виховної взаємодії з підлітками; - готовність до прояву особистої ініціативи в області попередження значеннєвий ризику суїцидальної поведінки; - відсутність педагогічних упереджень про феномен суїциду; - усвідомлення відповідальності за попередження ризику суїцидальної поведінки
змістовий	знання причин, факторів ризику і проявів суїцидальної поведінки в підлітковому віці; - знання психолого-педагогічних основ попередження ризику суїцидальної поведінки (у тому числі нормативних документів); - додаткові знання про педагогічне попередження ризику суїцидальної поведінки
діяльнісний	уміння проводити педагогічний моніторинг ризику суїцидальної поведінки на основі аналізу зовнішніх проявів суїцидального ризику; уміння затверджувати у виховній взаємодії уявлення про абсолютну цінність життя, навчати цілепокладання і розширення життєвої перспективи підлітків; - уміння використовувати нову інформацію про феномен самогубств у побудові виховної взаємодії з дітьми

Таким чином, давно назріла необхідність розробки ефективної суїцидологічної допомоги особам, які знаходяться у стані психо­логічної, соціальної та екзистенційної кризи, а також рідним та друзям суїцидента.

РОЗПОЧАТИ З НУЛЯ: ПРОБЛЕМА РЕАДАПТАЦІЇ

Як зберегти власне "Я", коли грунт хитається під ногами? У по­верненні людини до нормального життя активні та самостійні зусилля особистості набувають вагомої ролі: від них значною мірою залежить ефективність будь-яких реабілітаційних заходів (медичних, психо­логічних, соціальних). Спрямованість суб'єкта на самоінтеграцію влас­ного існування, коли наявні адаптаційні механізми перестають відповідати вимогам життя, визначає проблему реадаптації.

Реадаптація — самостійне конструювання суб'єктом повторної адаптаційної системи. Коли цей процес актуалізується? Це відбувається тоді, коли людина опиняється у просторі роз'єднаних елементів свого попереднього адаптаційного досвід із колишніх образів дійсності та свого "Я", із попередніх відчуттів, переживань, уявлень, знань та нави­чок вона повинна синтезувати якісно нову адаптаційну систему, відповідну змінам внутрішніх (соматичних і психологічних) та зовнішніх (середовищних) умов.

Реадаптація — це нелегке набуття нового життєвого досвіду Коли зникає свобода активного самоврядування, тяжкі розчарування нерідко переважають над мінливими радощами. Як немовля, що знахо­диться під владою незнайомих, незрозумілих, чужинських та лякаючих відчуттів, людина може опинитися у світі роз'єднаних вражень, супер­ечливих думок, брехливих тверджень та небезпечних спокус, що обіцяють швидке досягнення привабливих, часто сумнівних, резуль­татів... Отже, перед особистістю постає завдання збереження власного існування, тобто свого біологічного та психологічного "Я".