11 Захист прав власників об'єктів інтелектуальної власності

11.1 Недобросовісна конкуренція

Недобросовісною конку­ренцією вважається будь–яка дія з боку партнерів, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.

Захист від недобросовісної конкуренції вже більше ста років вважається частиною системи охорони інтелектуальної власності. Вперше про це було сказано у 1900 році на Брюссельській конференції, ко­ли в текст Паризької конвенції з охорони промислової власності було внесено статтю, що зобов'язувала кожну країну-учасницю забезпечувати громадянам ефективний захист від недобросовісної конкуренції.

Відповідно до Закону України від 1996 року «Про захист від недобросовісної конкуренції» до такої конкуренції віднесені:

1. Неправомірне використання чужих імен, товарних знаків, рекламних матеріалів, що може призвести до змішувань товарів з аналогічними товарами конкурентів.

2. Продаж товарів конкурентів під своїми позначеннями.

3. Відтворення зовнішнього вигляду виробів конкурентів і їх продаж.

4. Негативне порівняння своїх товарів з товарами конкурентів.

5. Поширення неправдивих відомостей про конкурентів з метою їх дискредитації.

6. Купівля-продаж товарів або надання послуг тільки за умов купівлі-продажу інших товарів або надання послуг, не потрібних споживачеві.

7. Спонукання конкурентів до відмови від договірних відносин з іншими партнерами.

8. Спонукання постачальника конкурентом замовника до надання останньому переваг перед замовником.

9. Схиляння партнера до розірвання договору з конкурентом.

10. Підкуп працівника постачальника, що могло б призвести до одержання конкурентом постачальника переваг перед ним.

11. Неправомірні розголошення і використання комерційних таємниць.

Особи, права яких порушені недобросовісною конкуренцією, протягом 6 місяців з моменту, коли вони про це довідалися, можуть звернутися в Антимонопольний комітет України із заявою на предмет захисту своїх прав.

За результатами розгляду справи Антимонопольний комітет може приймати такі рішення:

• про визнання факту недобросовісної конкуренції;

• про припинення недобросовісної конкуренції;

• про спростування поширених неправдивих відомостей;

• про накладання штрафу на порушника;

• про вилучення нечесно маркованого товару;

• про скасування неправомірних угод.

11.2 Проблеми піратства щодо інтелектуальних продуктів

Піратство є синонімом контрафакції, що означає порушення прав інтелектуальної власності, інакше кажучи, крадіжку і недобросовісну конкуренцію.

Держава повинна вести нещадну боротьбу зі злочинами у сфері інтелектуальної власності, які отримали назву “піратство”. Цей термін вперше було застосовано у міжнародній конвенції від 1956 року "Про свободу мореплавства". В конвенції він трактувався як будь-які неправомірні акти насильства або грабунку, скоєні у приватних інтересах. У нашому розумінні піратство – це спосіб збагачення одних за рахунок творчості інших.

Більшість художників, музикантів, письменників, винахідників, авторів інших інтелектуальних продуктів власної творчості не скаржаться на відсутність попиту на свої твори. Тому без відому і дозволу власників охоче перехоплюється, копіюється і реалізується все найцінніше: музика, наукові статті, комп’ютерні програми, винаходи, аудіо – та відеокасети, сюжети та ідеї фільмів, телепередач та книг, художні, літературні та інші твори мистецтва. При цьому, на інтелектуальному продукті не зазначаються джерела походження, а про авторські права не знають ні продавці, ні покупці, ані самі автори.

На товарних ринках діє давній закон: все, що можна підробити, підробляється.

Переваги, при цьому, звісно надаються дорогій продукції. Левова частина контрафактної продукції є азійського походження. Беззаперечним лідером в цій справі є Китай, який випускає більше 60% підробок. За ним слідують Гонконг та Малайзія. В світі підробляється 36% всіх цигарок, 32% компакт-дисків, 14% дитячих іграшок, понад 4% одягу та взуття.

За оцінками експертів у 2004 році контрафактної продукції виготовлено на суму 400 млрд. євро, що складає 5-7 % всього обсягу світової торгівлі. Країни ЄС у 2003 році запобігли ввозу та конфіскували на своїх кордонах підробок приблизно на 1 млрд. євро.

Нещодавно 6 найбільших голлівудських студій, які щорічно від піратської діяльності гублять понад 3,5 млрд. доларів, об’єдналися в корпорацію для захисту від піратів. Ними планується розробка новітніх технологій, які перешкоджатимуть незаконним записам у кінотеатрах, а також копіюванню з дисків та розповсюдженню цих копій в Інтернеті.

Порушення авторських прав набувають глобального характеру у відносинах між країнами.

Для прикладу, однією з головних проблем, яка ускладнює відносини між США та Китаєм, є той факт, що 90 % американських компакт-дисків, що продаються на китайському ринку, є фальшивими і коштують не 200 юаней, а тільки 20. З цієї причини власники цих інтелектуальних продуктів у США щорічно втрачають понад 4 млрд. доларів.

Не уникла проблеми неправомірного використання інтелектуальних продуктів і наша країна. Після розпаду СРСР і ліквідації держмонополії на торгівлю авторськими правами, в Україні розпочався бум недержавних видавництв, майстерень, галерей, агенцій що займаються нелегальним копіюванням високоінтелектомістких продуктів: аудіовізуальних творів, фонограм, винаходів, комп’ютерних програм тощо.

Вочевидь, що на контрафактну, але недорогу продукцію є завжди сталий попит. Згадаємо, що середньостатистична радянська людина виховувалась на прикладах безкоштовного користування інтелектуальними продуктами, які створювались в системі (взяти хоча б охоронний документ на винахід – авторське свідоцтво). Люди, на жаль, ще недостатньо усвідомлюють, що використовувати інтелектуальну продукцію, утім, як і будь-яку іншу, можна тільки з дозволу власника.

Високі ціни на інтелектуальні продукти породили масовий попит на дешеві підробки. Український споживач, щиро дякуючи продавцеві, купує компакт-диск за 1,5-2,0 долари, а не за 15 – 20, які він коштує в цивілізованих країнах. Ось і виходить, що всі, окрім авторів, зацікавлені в інтелектуальному піратстві, яке для бідних країн є вигідним.

Катастрофічних масштабів набуло несанкціоноване використання такого виду інтелектуальної власності, як торгові марки фірм, продукція яких відповідає найвищим стандартам якості. Тривожна ситуація з порушенням прав власників торгових марок склалася на ринках взуття, одягу, галантереї. Не кожен може купити дорогу фірмову річ, а добре виглядати хочеться кожному. І тому попит породив безліч підпільних підприємств, які, не дуже ховаючись, та орієнтуючись на нашого споживача, розвернули свої виробництва у шалених масштабах. Кросівки, футболки, костюми з відомими торговими марками штампуються і розходяться тонами.

Гуртові ринки, які контролюються криміналітетом і заповнені підробками з бірками найвідоміших італійських фірм, є, для прикладу, навіть у центрі Риму. На цих ринках можна зустріти багато наших співвітчизників, які вночі разом з італійцями шиють одяг, а вдень “затарюють” фірмовими підробками наших же комерсантів. Українські “човники” закуповують величезні партії товару і радують населення України фальшивими Гуччі, Армані, Кінзо. Окуляри від цих виробників “коштують” 10, сорочки – 15, туфлі – 40, пальта – 50 євро. Якщо модну фірмову дамську сумку вам пропонують “всього” за 50 євро, знайте – це підробка. Дорогі вітчизняні бутіки мають сертифікати на кожну партію, законно придбаних товарів. Змішуючи фальшивки з оригіналами, власники таких магазинів також отримують непогані додаткові прибутки.

Щоправда, за останні роки якість контрафактної продукції значно покращилась і деколи наближається до якості справжньої продукції. Разом з покращенням якості підробок, значно піднялися і ціни на них. Іноді ціна модних черевиків з відповідно “підробленою” етикеткою сягає 300 – 400 доларів.

На око відрізнити такий товар не можуть навіть експерти. Підробку безпомилково встановлюють тільки представники фірм за спеціальним таємним маркуванням товарів або фахівці спеціалізованих НДІ, де взірці проходять тестування, випробуються на розрив, розтягування та згинання, поливаються різними розчинами, підпалюються, визначаються їх конструктивні та споживчі особливості.

Не дивлячись ні на що, більшість підроблених костюмів та черевиків складає низькопробна продукція. Дешеві тканини, з яких виготовлені підробки здебільше мають погану якість, Вони деформуються при використанні, швидко зношуються, містять шкідливі елементи, фарба з них надовго в’їдається в шкіру і викликає алергічні захворювання тощо. Неякісні матеріали для кросівок неправильно формують або деформують стопи ніг, призводять до травм при заняттях спортом. До групи ризику входять також дитячі одяг та іграшки, виготовлені часто-густо з отруйних речовин. Маленьким споживачам небезпечно навіть доторкатися до таких виробів.

В час постіндустріального розвитку суспільства широкого розмаху набула не тільки підробка об'єктів інтелектуальної власності, а і такий специфічний бізнес, як торгівля документами, що засвідчують відповідний фаховий інтелектуальний рівень особи. Кожен 10-й диплом про освіту підроблений. Всього 300 доларів – і ви лікар, інженер або юрист!

США склали список “пріоритетних іноземних країн” (список “Special 301”) в якому визначені країни, що не надають достатнього захисту об’єктів інтелектуальній власності чи унеможливлюють чесний та рівноправний їх допуск на свої ринки з США. Країни, що мають кричущі порушення у законах чи політиці, справляючи негативні наслідки для продукції США, а також ті, що не схильні до переговорів з вирішення цих проблем, визначаються як “пріоритетні іноземні країни”.

У 2002 році, із-за невиконання Україною спільної програми дій з боротьби з нелегальним виробництвом оптичних носіїв інформації, США наклали санкції на українські товари і внесли нашу країну до “списку 301”. Слід наголосити на тому, що в стислі терміни Україна залишила цей ганебний список, привівши законодавство у відповідність до міжнародних угод і запровадивши механізми його реалізації. З 2006 року відновлено переваги для України. Її включено до “Переліку країн пріоритетного спостереження”, що дає можливість експортувати до США на безмитній основі понад 3 тис. найменувань українських товарів.