7 Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності

До нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності віднесені такі незвичні і неподібні між собою об’єкти, як наукові відкриття, секрети виробництва, ноу-хау, топографії мікросхем, сорти рослин, породи тварин, раціоналізаторські пропозиції, інжинірингові послуги тощо.

7.1 Наукові відкриття

Кому невідомі явища електромагнітної індукції, гравітації, закони гідравліки, механіки, оптики і безліч інших явищ, закономірностей і властивостей оточуючого світу? Все це – наукові відкриття, які були виявлені на різних стадіях розвитку людства.

Враховуючи величезне значення наукових відкриттів для розвитку науки і техніки, наприкінці 19 століття на Лондонському конгресі Міжнародної літературної і художньої асоціації було піднято питання про доцільність їх спеціальної охорони. Але тільки у 1978 році ВОІВ прийняла Женевський договір про міжнародну реєстрацію відкриттів.

Пройшли роки, Договір так і не набрав чинності, міжнародна охорона відкриттів не відбулася і вони традиційно не охороняються у більшості розвинутих країн, незважаючи на те, що досвід такої охорони існував у соціалістичних країнах (СРСР, ЧССР, НРБ, МНР, на Кубі).

В СРСР відкриття також були об’єктом правової охорони. Перше радянське відкриття було зареєстровано 26 червня 1957 року з пріоритетом від 1947 року. Всього в Радянському Союзі було зареєстровано близько 400 відкриттів при загальній кількості поданих заявок на відкриття понад 12 тисяч. Вочевидь, експертиза була доволі суворою, а внесок авторів в науку вважався унікальним. Як правило, відкриття робилися не поодинокими науковцями, а цілими науковими лабораторіями і інститутами під керівництвом відомих і заслужених світил.

Автори відкриттів в СРСР отримували диплом та авторську винагороду до 5 тисяч рублів, а також інші майнові пільги.

Наведемо приклади двох відомих радянських відкриттів.

“Ефект Кірліана”, досліджений вченим з Краснодару, полягає в тому, що будь-яка жива тканина під впливом високочастотного поля випромінює індивідуальне сяйво, інтенсивність і забарвлення якого залежить від стану організму, завдяки чому можна визначити хвороби та психічний стан людини.

Інше відкриття, зроблене в АН Узбекистану полягає у встановленні явища зміни хімічного складу підземних вод перед землетрусами, а саме, зростання в них концентрацій гелію, аргону та урану.

Безумовно, обидва відкриття мали величезні практичні застосування, на їх базі було створено безліч винаходів, які використовуються і донині.

З розпадом соціалістичного табору охорона відкриттів у світі припинила своє існування. Але пізніше, уже на початку 21 століття в деяких пострадянських державах, в тому числі і в Україні, правова охорона відкриттів була відновлена.

З огляду на минулий досвід СРСР з охорони відкриттів, познайомимося з цим унікальним об’єктом інтелектуальної власності.

Якщо винахід – це інтелектуальний продукт, який є результатом розумової діяльності і якого не існувало до моменту його створення, то відкриття – це явище, яке існувало завжди, але до моменту виявлення було невідомим. На відміну від винаходу, у випадку з відкриттям, досліднику не потрібно нічого придумувати, а треба лише знайти, “відкрити”, дослідити і оприлюднити те, що об’єктивно існувало завжди, але уникало наукового усвідомлення.

Відкриття створюються в десятки тисяч разів рідше, ніж винаходи. Визначити і дослідити їх непросто, але набагато складніше отримати на них визнання – адже це завжди руйнація класичних, давно існуючих теорій, втручання у фундаментальні наукові напрямки, а отже, підрив авторитетів всесвітньо відомих науковців. З причин того, що в науковому середовищі, як ні в якому іншому, дуже гостро стоїть проблема морального неблагополуччя, часто-густо сміливі відкриття помирають, тільки-но народившись.

Отже, наукове відкриття – це встановлення раніше невідомих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни в рівень пізнання.

З визначення відкриття випливають його критерії охороноздатності, які передбачають, що воно повинно:

• бути науковим положенням, обґрунтованим теоретично і підтвердженим експериментально (між датами пріоритету і реєстрації проходить іноді не одне десятиріччя);

• містити закономірність, властивість або явище матеріального світу;

• бути новим, тобто раніше невідомим у світі;

• вносити корінні зміни в рівень пізнання.

Відповідність заявленого об’єкту критеріям охороноздатності встановлює наукова експертиза.

Пріоритет відкриття визначається за датою першого формулювання положення, заявленого в якості відкриття. Слід відзначити відмінність порядку встановлення пріоритету відкриття порівняно з пріоритетом винаходу. Якщо сутність винаходу краще не оголошувати до дати подачі заявки, то сутність відкриття, навпаки, необхідно оприлюднити якомога раніше. При цьому, необхідно зафіксувати факт і дату оприлюднення, а також склад авторів.

На відкриття географічні, археологічні, відкриття покладів корисних копалин правова охорона не розповсюджується.

Існує певне протиріччя щодо правового захисту відкриттів. Оскільки це продукт діяльності людського інтелекту, він потребує, з одного боку, належного правового захисту, скажімо, нарівні з винаходом. З іншого боку, маючи охоронний документ, подібний патенту на винахід, правоволоділець здобуде й монопольне право на використання відкриття. Але патентний захист неминуче виключить можливість користування цим продуктом інших людей. В зв’язку з цим відкриттю не надано статусу об’єкту виключних прав, ніхто не може установити монополію на використання відкриттів. Вони належать усьому світові.

Автори не мають на відкриття майнових прав, а мають тільки особисті права: право авторства та право на ім’я.

Ось, наприклад, яка ситуація склалася у генетиці, яка переживає бурхливий розвиток. Хоча майже всі інтелектуальні продукти, які фіксуються у цій галузі, належать до відкриттів, що виключає монопольне право на їх використання, тільки США, використовуючи недоліки законодавства, видали останнім часом 20 тис. патентів на винаходи і розглядають ще 25 тис. заявок на гени та генні сполуки. Патентна охорона таких об’єктів у якості не відкриттів, а винаходів, унеможливлює використання нових методів лікування та медикаментів для масової охорони здоров’я без дозволу патентовласників. Це призводить до гальмування розвитку медичної науки в цілому, залишає бідні народи без необхідної медичної допомоги. Проти системи патентування винаходів у генетиці розпочата всесвітня компанія протесту.

Над проблемою патентування відкриттів дискутують давно, безрезультатно намагаючись переконати правоволодільців відмовитися від власницького підходу до отриманих наукових результатів.

З появою вітчизняного законодавства, відкриття були виключені з переліку об’єктів інтелектуальної власності, що охороняються державою. І тільки з 2004 року відкриттю повернуто цей статус. Щоправда, цей факт ще не набув подальшого розвитку в законодавчих документах, досі не розроблена нормативно-правова база щодо захисту відкриттів, немає кваліфікованих фахівців для проведення наукової експертизи. В незалежній Україні фактично відкриття ще не реєструвалися, всі відкриття українських авторів зареєстровані в Росії Міжнародною асоціацією авторів наукових відкриттів, вартість експертизи кожної заявки складає близько 3,5 тис. доларів.

За новітній період з 1991 по 2006 роки на теренах СНД тією ж Міжнародною асоціацією зареєстровано 310 відкриттів (в т. ч. 41 – з України), переважно у галузі медицини.

У 2006 році професори Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Е. Кузьменко, Є. Крижанівський, О. Карпенко та с.н.с. О. Журавель зробили перше не тільки в університеті, а й на Прикарпатті наукове відкриття у галузі геології, дослідивши, описавши і оприлюднивши, раніше невідомі явища, які відбуваються у масивах гірських порід, і розробивши систему прогнозування зсувів ґрунтів, яку можна застосовувати у будь-якій частині Землі.

Хоча за підступністю і катастрофічними наслідками гірські зсуви значно поступаються землетрусам, проте дошкуляють людям набагато частіше. У планетарному масштабі на їхньому руйнівному рахунку – тисячі, стертих з лиця землі, будинків, комунікацій, безліч людських жертв.

Україна має понад 20 тисяч зсувонебезпечних зон і найбільшу у світі систему газопроводів – близько 40 тисяч кілометрів. Щорічно від зсувів потерпають тисячі мешканців гірських районів, руйнуються соціальні та виробничі об’єкти, у тому числі магістральні трубопроводи.

Держава виділяє чималі кошти на подолання наслідків зсувів, тому значимість наукового відкриття, яке може передбачати, а значить, і уникнути наслідків руйнівних дій невидимих сил, звести до мінімуму результати спалахів їхньої активності, важко переоцінити. До речі, під час роботи над оформленням відкриття, автори дослідили велику ймовірність активізації зсувних процесів у Закарпатті у 2017 – 2019 роках.

Наступне амбітне завдання, яке поставили перед собою науковці університету – встановити закономірності виникнення землетрусів.