1.3 Вибір способу друку та друкарської машини

Терміном „друк” називають вид чи процес спосіб одержання друкованих відбитків. Звичайно, у широкому змісті слова під цим терміном розуміють друковану продукцію, і насамперед, періодичні видання (газети, журнали і т.д.).

Друкування — процес отримання зображення оригіналу на відбитку шляхом нанесення фарбного шару або шарів різних фарб (друкарської фарби, тонера) на матеріал, що задруковується, як правило, на папір, поліграфічними засобами.

Друкарська форма — це носій графічної інформації (тексту і зображень), призначений для поліграфічного розмноження. Друкарська форма являє собою пластину (чи циліндр), на поверхні якої знаходяться друкуючі і не друкуючі елементи (пробільні).

Друкуючі елементи — це ділянки форми, на які в процесі друкування наноситься фарба.

Пробільні елементи — це пробіли відповідно, що не приймають на себе фарбу ділянки [13].

Залежно від розташування друкуючих і пробільних елементів на друкарській формі можна виділити чотири основні способи друку:

• спосіб високого друку;

• спосіб плоского (офсетною) друку;

• спосіб глибокого друку;

• спосіб трафаретного друку.

За прогнозами досліджень асоціації поліграфістів Великобританії у 2010 році частка офсетного друку серед інших буде складати 40 %. Це значно більше, ніж частка будь-якого іншого способу друку. Основні конкуренти офсетного друку — глибокий друк (незамінний, поки що, при величезних тиражах), цифровий друк (використовується для виробництва повнокольорової продукції малими тиражами) і флексографія — складають основну загрозу для розвитку офсету. Інші види, хоч і знайшли свою нішу на ринку виробництва поліграфічної продукції, суттєвої конкуренції не складають.

Можлива також класифікація по іншим ознакам і параметрам.

Залежно від агрегатного стану використовуваної фарбувальної речовини можна виділити два способи друкування:

• з використанням рідких фарб різної в’язкості — тобто друкарських фарб;

• з використанням твердих, порошкових фарбувальних речовин — тобто тонерів.

Рис.1.1 - Класифікація способів друку

Залежно від умов проведення самого процесу також можна виділити два способи друкування:

• контактний спосіб друкування, при якому друкарська форма входить в контакт з поверхнею задруковуваного матеріалу (або проміжної ланки) і друкарська фарба з друкарської форми переходить на проміжну ланку (офсетний циліндр, тампон) або на задруковуваний матеріал. При цьому способі між друкарською формою (проміжною ланкою) з фарбним шаром і задруковуваним матеріалом створюється певний тиск (тиск друку), необхідний для переходу фарби на задруковуваний матеріал;

• безконтактний спосіб друкування, при якому друкарська форма не входить ні безпосередньо, ні через проміжну ланку в контакт із задруковуваним матеріалом.

Основні способи друку наведені на рис.1.2. - рис.1.4.

Рис.1.2 - Основні способи друку

Рис.1.3 - Способи друку з використанням друкарських форм

Рис.1.4 - Способи друку, які не використовують друкарські форми

1.3.1 Офсетний друк

Офсетний друк - це спосіб непрямого плоского друку, при якому фарба з друкарської форми передається на папір через проміжний, офсетний циліндр.Свою назву, офсетний друк, отримав від англійського слова offset (передавати з чогось), яким називали проміжний гумовий циліндр, що в друкарській машині й передавав (переносив) зображення з форми на папір.

Вперше застосували цей метод в 1878 р. для друкування на бляшаних консервних банках. Оскільки друкувати безпосередньо з літографського каменю було неможливо, винахідники встановили між каменем і листом бляхи гумовий валик.

Сьогодні офсетний друк є потужною промисловою галуззю, високомеханізованої і високоавтоматизованого, широко використовує у своїх машинах, пристроях, технологіях, матеріалах усі досягнення сучасної науки.

Сучасне офсетне виробництво характеризується інтенсивним використанням комп'ютерної техніки на всіх стадіях підготовки видання до друку і проведення процесу друку, а також досить широким впровадженням елементів стандартизації та оптимізації.

Значні зміни в останні десятиліття відбулися у галузі офсетного друкарського устаткування - змінилася конструкція ротаційних та листових машин. Основну частину складають зараз багатоколірні листові офсетні машини, побудовані за модульним принципом, тобто складені з уніфікованих друкарських секцій.

До найважливіших достоїнств листових машин можна віднести можливість зміни формату і яскравість друкування, широку номенклатуру матеріалів для друку - від легких паперів, які мають товщину менше 0,04 мм і масу менше 40 г/м2, до картону товщиною до 1,2 мм і масою до 1000 г/м2, досить висока робоча швидкість (до 10-18 тис. відбитків/год. для листових машин і більш 45 тис. відбитків/год. для рулонних), порівняно невелику величину відходів паперу і меншу шкідливість впливу на навколишнє середовище.

Він є основним видом друку при виробництві великої кількості поліграфічної продукції. Він дозволяє одержувати високоякісні відбитки з високими лініатурами растра при високих швидкостях друку. Офсет — добре відпрацьована стандартна технологія, що є однією з важливих її переваг.

• універсальні можливості художнього оздоблення видань (велика свобода в компоновці матеріалу в межах шпальти, використання різноманітних по конфігурації, розмірам і фарбності елементів зображення, їх поєднань і так далі);

• можливість двостороннього високохудожнього друку багатофарбної продукції в один прогін;

• велика (в порівнянні із способом високого друку) легкість виготовлення великоформатної продукції на листових і рулонних машинах при використанні паперів різної маси;

• наявність високопродуктивного і технологічно гнучкого друкарського устаткування:

• поліпшення якості і поява нових основних технологічних матеріалів: паперів і фарб;

• впровадження в практику достатньо гнучких і ефективних варіантів виробництва друкарських форм.

Відсутність єдиної системи стандартів, що зв’язує додрукарський і друкарський процеси – „ахіллесова п’ята” багатьох інших технологій друку. Головний недолік офсетного друку — високі витрати на налагодження і підтримування необхідних технологічних режимів через нестійкість балансу фарба-зволожувач.

За технологією плоского офсетного друку зображення передається з форми на задруковуваний матеріал за допомогою проміжного (офсетного) циліндра, обтягнутого гумовотканинним полотнищем. Результатом цього є значно менший порівняно з високим і глибоким способами, тиск у зоні друкарського контакту. При цьому розтискування растрової точки мінімальне, і його легко компенсувати на стадії виготовлення форми. Передача зображення за допомогою еластичного матеріалу поліпшує якість друку і уможливлює розширення спектра задруковуваних матеріалів. Наявність зволожувального апарата зумовлюється способом друку. Присутність апарата помітно впливає на якість і продуктивність друку. Невирішеною залишається й проблема забезпечення балансу „друкарська фарба-зволожувальний розчин”. Зважаючи на це, працювати на машині плоского офсетного друку досить складно.

В офсеті, як, утім, і в сучасній поліграфії взагалі, прокладають собі шлях (і небезуспішно) безплівкові технології. У них зображення на друкарську форму переноситься не копіюванням зображення з матеріального оригіналу, а шляхом переносу інформації, що записується, обробляється і виводиться на форму поелементно з цифрових масивів даних. Мається на увазі DI-технологія (або цифрова офсетний друк), при якій комп'ютер управляє процесом формування зображення на друкарській формі, встановленій в машині, а потім друк здійснюється за допомогою звичайного офсетного процесу.