18.Типи і види консультування

Принцип ненанесення шкоди клієнту потребує від психолога-консультанта такої організації своєї роботи, щоб ні її процес, ні результати не зашкодили б здоров'ю, стану та соціальному статусу клієнта.

Принцип компетентності психолога. Згідно цього принципу консультант зобов'язаний знати межі своєї компетенції.

Принцип неупередженості. Даний принцип не допускає упередженого ставлення до клієнта, формулювання таких висновків або здійснення таких дій, які б суперечили науковим положенням, незалежно від того, яке враження викликає клієнт.

Принцип конфіденційності. Інформація, отримана консультантом у процесі психологічного консультування, не підлягає свідомому або випадковому розголошенню.

Принцип усвідомленої згоди. Даний принцип роботи потребує, щоб консультант повідомив клієнта про етичні принципи та правила консультування. Психолог і клієнт мають погодити цілі та засоби психологічної діяльності, що проводиться за умовою добровільної участі клієнта.

На основі аналізу публікацій останніх років з'являється нагода сформувати ще ряд принципів консультаційної роботи. Заслуговують уваги такі принципи, як:

- активність особистості;

- відповідальність особистості;

- трактовка психологічної проблематики як психотехнічної за предметом і методом;

- діалогічний характер психотерапевтичної взаємодії;

- системність у діяльності психолога-консультанта;

- вилучення з проблематики клієнта суто психологічної проблематики;

- зворотного зв'язку;

- органічна єдність інтелектуальних та емоційних аспектів психіки;

- активізація гуманістичних цінностей;

- прийняття психологом-консультантом клієнта.

Психологів, як і представників інших наук, поділяють на дві групи: академічні, які займаються пошуком нових знань (їх цікавлять теоретичні аспекти, вони спостерігають за досліджуваними явищами в природній обстановці або в лабораторії, намагаються інтерпретувати отримані результати і систематизувати їх для того, щоб створити схеми, що пояснюють поведінку); практичні, які займаються використанням накопичених теоретичних знань, перевіркою їхньої обґрунтованості і виявленням "слабких місць".

Деякі психологи-практики вирішують питання окремих людей, які мають різні інтелектуальні чи емоційні проблеми в повсякденному житті. Інші прагнуть допомогти у розв'язанні проблем, що виникають у сфері освіти або виробничої діяльності. Треті створюють програми з метою привернути увагу людей до різних суспільних заходів чи безпосередньо беруть участь у таких заходах.

Саме для цих психологів консультування є якщо вже не професією, то напрямом діяльності.

У країнах Співдружності, зокрема в Україні, останнім часом переважно розвиваються чотири галузі, де психологи виконують консультативні функції чи працюють як консультанти.

Шкільні психологічні служби і служби вищих навчальних закладів ("психолог в установах освіти"). Шкільний психолог надає психологічну підтримку учням, у яких виникають труднощі, пов'язані з процесом адаптації; бере участь у розробці найбільш ефективних методів навчання (зокрема, він використовує при цьому досягнення когнітивних психологів і теоретиків, які займаються дослідженням процесів навчання); допомагає викладачам виробити в собі такі психологічні й соціальні навички, що дозволяють створити в школі приємну і продуктивну атмосферу.

Шкільне консультування охоплює проблеми стосунків учителя й учнів, учнів між собою, питання стосунків учнів з батьками, шкільної успішності, розвитку здібностей, відхилень поведінки тощо.

Профконсультація ("психолог центру профконсультації") допомагає учням або службовцям вибрати спеціальність чи роботу, яка найбільш відповідає їхнім інтересам та здібностям. Найчастіше їхні рекомендації бувають надані на підставі результатів співбесід чи психологічних тестів.

Професійне консультування, що містить у собі як загальне орієнтування у виборі тієї чи іншої професії, так і частково питання: як скласти "резюме", як і де одержати другу професію, де знайти роботу відповідно до своїх можливостей і т. ін.

Психологічні служби підприємств ("соціальний психолог"). Управлінське консультування (консультування в організаціях) має широкий спектр можливостей, а саме: допомога в прийнятті управлінських рішень, тренінг комунікативних умінь, простежування і вирішення конфліктів, робота з персоналом тощо. У цій сфері психолог бере участь:

а) у вирішенні конфліктів між робітниками та підприємцями;

б) у реалізації навчальних програм, спрямованих на підвищення продуктивності праці й розвиток почуття причетності до справи підприємства у службовців і робітників;

в) у дослідженні оптимальних умов для просування товарів на ринок, для реклами та найкращого використання торгових площ.

Сімейна консультація. Однією з найбільш наповнених сфер діяльності психологів-консультантів і сімейних психотерапевтів є інститут сім'ї. Сімейне консультування традиційно розглядає проблеми взаємин між майбутнім подружжям, між чоловіком і дружиною у молодій сім'ї або вже сформованій родині, між іншими членами сім'ї (батьки і діти, подружжя та їхні батьки), а в останні десятиліття ще й проблеми психологічної допомоги розлученим, незаміжнім і неодруженим, так само, як і консультування й психологічна підтримка при повторному одруженні.

З погляду методів можна розрізняти наступні форми консультування: експертне, процесне і навчальне. Модель вибирається в залежності від розв'язуваної проблеми, особливостей клієнтних організації, якостей консультантів (навичок, досвіду, особистісних якостей).

Експертне консультування. Клієнт сам формує завдання, в ролі експерта виступає консультант-спеціаліст. Недолік цієї моделі в тому, що консультант розробляє рекомендацію, не провівши самостійного аналізу ситуації. Реалізує зміни, знову ж таки, сам клієнт. Використовувати модель доцільно при необхідності отримання знань по стандартних процедур і нормативам.

Існує наступна класифікація методів консультування, що допомагає здійснити швидкий пошук, вибір та ефективне використання найбільш відповідних проблеми організації та моделі консультування методів:

1. Методи рішення змістовної частини проблем.

* Методи діагностики.

* Методи вирішення проблем.

* Методи реалізації.

2. Методи роботи з клієнтом.

* Методи вибору ролей консультанта та клієнта.

* Методи співпраці і допомоги клієнту в здійсненні змін.

Існує кілька методик консультування (сукупність директив, що вказують спосіб дій і методи досягнення поставлених цілей):

- Спеціалізовані (для особливих умов).

- Універсальні (для всіх типів організації, незалежно від галузі, форми власності).

Види. Оскільки соціального консультування потребують різні люди і за допомогою вони звертаються по різних причинах, соціальне консультування можна розділити на види в залежності від індивідуальних особливостей клієнтів і тих проблем, з причини яких вони звертаються в соціальну консультацію.

Спочатку виділимо так зване інтимно-особистісне соціальне консультування, необхідність в якому виникає досить часто у багатьох людей. До цього виду можна віднести консультування по таких проблемах, які глибоко зачіпають людину як особистість, викликають у неї великі переживання, зазвичай приховані від оточуючих людей. Це, наприклад, такі проблеми, як соціальні або поведінкові недоліки, від яких людина чого їй це не коштувало хотіла б позбутися, проблеми, пов'язані з її особистими взаємовідносинами з значимими людьми, різні страхи, невдачі, психогенні захворювання, не потребуючі втручання лікаря, та багато іншого. Сюди ж може відноситись глибоке невдоволення людини собою, проблеми інтимних наприклад статевих, відносин.

Наступний по значимості та частоті вид соціального консультування-сімейне консультування. До нього можна віднести консультування по питаннях, виникаючих у людини в своїй сім'ї або інших сім'ях, близьких для неї людей. Це, зокрема, вибір майбутнього чоловіка (дружини), оптимальне будування і регулювання взаємовідносин в сім'ї, попередження та вирішення конфліктів в сімейних взаємовідносинах, відношення чоловіка або дружини з родиною, поведінка подружжя в момент розлучення і після нього, вирішення різних сімейних проблем. До останніх відноситься, наприклад, вирішення питань розприділення обов'язків між членами сім'ї, економіки сім'ї та ряду інших.

Третій вид консультування-педагогічне консультування. До нього можна віднести обговорення консультанта з клієнтом питань навчання та виховання дітей, підвищення педагогічної кваліфікації дорослих людей, педагогічного керівництва, управління дитячими та дорослими групами та колективами. До педагогічного консультування відносяться питання вдосконалення програм, методів та засобів навчання, обґрунтування педагогічних інновацій та ряд іншого.

Четвертий з числа найбільш розповсюджених видів консультування-ділове консультування. Воно, в свою чергу, має стільки різновидів, скільки існує різних справ і видів діяльності в людей. В цілому ж діловим називається таке консультування, яке пов'язане з рішенням людьми ділових проблем. Сюди, наприклад, можна віднести питання вибору професії, вдосконалення та розвитку в людини можливостей, організації її праці, підвищення працездатності, ведення ділових переговорів і т.д.

Кожен з перерахованих видів консультування в чомусь схожий один на другий, наприклад в тому, що “однакові за своєю соціальною трактуванням проблеми можуть виникати в різних видах діяльності і в різних ситуаціях.”

Але разом з тим в кожному з названих видів консультування є свої особливості. Обговоримо їх.

Інтимно-особистісне консультування зазвичай потребує закритих від оточуючих людей і одночасно відкритих для спілкування консультанта та клієнта, довірливих відносин між ними. Таке консультування потребує створення особливої обстановки, таку як нагадує сповідь. Цей вид консультування за самою природою тих проблем, яких він безпосередньо стосується, не може бути епізодичним або короткочасним. Він пропонує, по-перше, налаштування на нього як соціолога-консультанта, так і самого клієнта; по-друге, довготривалої і, як правило, нелегкої розмови соціолога-консультанта з клієнтом; по-третє, зазвичай достатньо довгого періоду вирішення виниклої у клієнтів проблеми. Останнє пов'язано з тим, що більшість проблем інтимно-особистого характеру одразу не вирішується.

Сімейне консультування в свою чергу потребує знання консультантом суті сімейних проблем, способів їх вирішення, бажано на власному досвіді сімейного життя. Навряд чи сімейним консультуванням можуть успішно займатись люди, які не мають або не мали сім'ї. Як повністю ймовірно можна допустити і протилежне: хорошим консультантом по сімейних питаннях навряд може стати людина, яка сама неодноразово намагалась створити або зберегти сім'ю, але їй це зробити не вдалось. Особистий досвід якщо і може надати в чомусь користь іншим людям, то скоріше всього в негативному плані. Разом з тим потрібно відмітити, що в такому і інших подібних випадках особистий досвід необхідний для того, щоб стати хорошим соціальним консультантом. Людина, яка має негативний життєвий досвід сімейних взаємовідносин, добре могла б розповісти іншим проте, чого слід уникати в сімейному житті, але не про те, що потрібно зробити для того, щоб зберегти сім'ю і налагодити внутрішньо сімейні взаємовідносини. Однак з цього правила можуть бути, мабуть, винятки. В соціальній практиці відомо немало випадків, коли соціальними консультантами з сімейних питань непоганими ставали і люди, які самі неодноразово потерпіли невдачі в сімейному житті.

Соціально-педагогічне консультування в свою чергу передбачає наявність в консультанта педагогічної освіти і досвіду навчання та виховання людей. ”Непоганими соціальними консультантами по психолого-педагогічних питаннях часто стають, наприклад, минулі вчителі і вихователі, які мають досвід педагогічної роботи і відповідну освіту.”

Те ж саме, що тільки що було сказано відносно соціально-педагогічного консультування, стосується і ділового консультування. Найбільш успішно ним можуть займатись люди, котрі на власному досвіді добре знають ту сферу діяльності, в якій вони збираються вести соціальне консультування.

Методи соціального консультування можна розділити на дві групи.

Перша група. Консультант може запропонувати найбільш відповідні рекомендації або поради виходячи зі своїх знань і досвіду роботи. Використовуючи такі методи, консультант відповідає за якість і закінченість ради.

Друга група. Консультант прагне розвивати в організації здатності самостійного вирішення проблем.

Це поділ на групи залежить від поведінкових ролей консультанта, його "директивного" і "недирективного" поведінки.

Директивний - консультант займає позицію керівника і є ініціатором дій.

Недирективний - дозволяє клієнту активно брати участь у виробленні рішень.

На рис. 4 показано, як консультант пов'язаний з клієнтом і найбільш типова поведінка при консультуванні. Ролі залежать від ситуації, очікувань клієнта і профілю консультанта.

Розглянемо методи консультування: проективне консультування, рефлексивне консультування, консультування процесу, прогностичне консультування, діагностичне інтерв'ю, елемент соціально-психологічного тренінгу, ігрові методи.

Проективне консультування - консультант ставить діагноз і розробляє пропозиції. Консультант не навчає клієнта використанню методів діагностики і вирішення проблем і не бере участь в процесі впровадження своїх пропозицій.

Спосіб консультування процесу - діагностика проводиться консультантом спільно з клієнтом. Консультант навчає клієнта використанню методів діагностики у вирішенні проблем, а клієнти виробляють за допомогою цих методів пропозиції, консультант бере участь у процесі їх впровадження. Завдання консультанта - підвести клієнта до вирішення. Консультанти здійснюють керівництво процесом мислення клієнтів, припускаючи, що рішення має бути вироблено (знайдено) за допомогою ефективного використання наявних у них потенціалу. Консультант ставить питання, а клієнти самі ставлять діагноз і знаходять рішення проблем.

Рефлексивне консультування - один з методів, заснований на осмисленні процесу, способів і результатів діяльності окремої людини і групи. Людина має можливість поглянути на те, що відбувається як би з боку. Рефлексія - механізм саморозвитку людини, що закріплює вдалі елементи і відзначає невдалі.

Рефлексивне консультування дозволяє запропонувати клієнтам ситуацію відсторонення від реального життя. Це дає можливість виявити, розвивати, проживати і рефлексувати на всіх рівнях різні професійні та рольові позиції, різні моделі організацій та їх соціального оточення, варіанти можливих проблем і їх рішень. Клієнти повертаються до своєї реальності максимально збагаченими нових професійних та особистісних досвідом, новими можливостями і навичками.

Прогностичне консультування - консультування, що ставить своєю метою передбачити можливі варіанти розвитку тих чи інших процесів і явищ. Воно полягає в підготовці рекомендацій, пропозицій, проектів про те, в якому напрямку бажано розвиток об'єкта.