2. Формування легіону усс.

Формування легіону Українських Січових Стрільців в складі австрійської армії давало українцям надію на формування майбутньої національної армії. Ядро легіону становили активісти січово-сокільського, пластунського та стрілецького руху, вчорашні гімназисти та студенти; були також викладачі, правники, митці, представники селянства тощо.

Першим відділом, що було створено з львівських добровольців, була сотня І.Чмоли. Далі створено сотні В.Дідушка,О.Семенка та інші. Сотні, зібрані у Львові, зведено у два курені під командуванням Дмитра Вітовського та Ераста Коника. Австрійська військова влада пообіцяла звільнити з дієвої армії для потреб українського легіону 100 старшин-українців, однак вдалося звільнити лише 16 старшин та кількох підстаршин.

УСС жили в дуже поганих матеріальних умовах, мали стару військову одежу, зношене, подерте взуття та були озброєні крісами давньої системи Вередля, на один набій, зі шнурком замість ременя до ношення.

Щоб випробувати надійність “усусів” австрійці ставили їм смертельні завдання. У перші ж дні воєнних дій тисячу не вишколених і неозброєних українських добровольців зі Львова було кинуто на оборону лінії Почаїв-Радивилів-Збруч. Відправити стрільців на вірну смерть відмовився перший командант УСС Теодор Рожанковський, за що був знятий з посади. Австрійці прислали нового команданта з-поміж своїх, але стрільці його не визнали. Врешті решт австрійське командування змушене було погодитися на кандидатуру українця пор.Михайла Галущинського.

Під натиском російських військ 30 серпня січових стрільців евакуювали зі Львову до Стрия. Там 2500 стрільців присягнули, що під австрійським прапором боротимуться за волю України.

5 вересня 1914 року легіон УСС був відвезений ешелонами до Мукачева. Тоді була затверджена організаційна структура УСС. Легіон складався з двох куренів і півкуреня. Командиром 1-го куреня став отаман Михайло Волошин. Йому були підпорядковані сотні Василя Дідушка, Романа Дудинського, Никифора Гірняка і Осипа Будзиновського. 2-м куренем командував отаман Григорій Коссак. До нього увійшли сотні Сеня Горука, Осипа Букшованого та Михайла Барана. 3-м півкуренем командував отаман Степан Шухевич, а його сотнями – Дмитро Вітовський і Іван Коссак.

3. Перші бої січових стрільців.

25 вересня 1914 р. “усуси” понесли перші бойові втрати в районі Сянок, коли сотня Осипа Семенка зав'язала бій з кубанцями, втративши 22 стрільців вбитими.

Взагалі, в німців була ідея не використовувати УСС для бойових дій, а перекинути легіон Чорним морем до Туреччину, щоб здійснити наступ з тилу на російський Кавказ і Кубань. Така ідея подобалася і українським політикам, які бачили в ній можливість визвольного походу цього легіону на Східну Україну. Однак Австрія не прийняла цього плану, січових стрільців кинули в передній ешелон. Лише із декількох сотень українців було створено т.зв. стежі чисельністю по 20 стрільців, що повинні були проникнути за лінію фронту і вести в тилу російської армії партизансько-диверсійну війну. Нереальність цієї акції проявилася досить скоро, більшість стеж загинуло. Тому ідею партизанської війни було відкинуто, і всі сотні 7 жовтня 1914 р. зайняли оборону на Карпатському хребті Бескиди.

У першій половині жовтня австрійські війська перейшли в успішний наступ через Карпатські перевали на узагальненому напрямку на Стрий, Миколаїв і Львів. Саме тоді появились значні жертви: сотня В.Дідушка на Веречках втратила 63 чоловіки. Тільки за 15 жовтня сотня О.Букшованого зменшилась на 16 стрільців, стільки ж втратила сотня Вітовського в бою під Стриєм.

У середині листопада 1914 р. була здійснена нова реорганізація легіону. Він тепер складався лише з двох куренів: С.Шухевича і С.Горука. М.Галущинський відбув у штаб групи ген.Гофмана референтом по справах УСС, а посаду команданта обійняв отаман Г.Коссак.

4. Бій на Маківці.

Новий 1915 рік стрільці зустріли на Бескидах, де в першій бойовій лінії потерпали від сильних морозів. Зокрема, під час чотирьохденного бою в районі Славська 89 чоловік з куреня С.Горука відморозили ноги і були відправлені до шпиталю.

На початку січня почався наступ австрійських військ у Карпатах. В березні-квітні 1915 р. січові стрільці вели запеклі бої, утримуючи ключовий пункт австрійської оборони – гору Маківку. Зважаючи на значні втрати (42 українці вбиті, 76 поранені і 35 полонені), австрійське командування відвело 3 травня Українських січових стрільців у другий ешелон. А вже на другий день росіянам вдалося розгромити австрійську бригаду і оволодіти районом Маківки.

Хоча УСС показали себе однією з найбільш відданих і боєздатних частин в австрійській армії, командування цісарської армії не змінило свого ставлення до легіону. У середині березня 1915 року австрійці ліквідували Начальну команду УСС і створили два цілком самостійні курені під командуванням Г.Коссака і С.Горука, підпорядкувавши їх австрійським бригадам 55-ї дивізії генерала Фляйшмана. Тоді ж було затверджено штатну чисельність УСС - 48 старшин і 2200 стрільців.