1.3. Цілі розвитку та рівні дослідження регіональної економіки

Цілі визначають концепцію розвитку економіки регіону, спонукають до ділової активності суб’єктів господарювання. В структурі регіональної економіки виділяють такі цілі її розвитку: державні, регіональні, локальні (рис. 1.3). На основі цілей визначаються основні напрямки розвитку регіону, формуються завдання регіональної економіки.

Рис. 1.3. Цілі розвитку регіональної економіки

До цілей державного значення належать:

• підвищення ролі регіону у прискоренні науково-технічного прогресу за рахунок посилення використання інтелектуального потенціалу висококваліфікованих кадрів;

• підвищення ефективності і повноти використання унікального історико-культурного потенціалу на основі розвитку туризму та широкої пропаганди культури;

• підвищення ролі регіону у створенні ринкової інфраструктури, підприємницької і ділової активності, розвитку зовнішньоекономічних зв’язків;

• підвищення ролі регіону у розв’язанні проблем охорони здоров’я;

• підвищення ролі регіону у розвитку транспорту.

До регіональних цілей відносяться:

• забезпечення ресурсно-цільової збалансованості розвитку виробничого комплексу міст та районів регіону;

• вдосконалення структури національного господарства регіону;

• досягнення збалансованості економічного і соціального розвитку для забезпечення нормального рівня і якості життя населення;

• раціональне використання районних ресурсів і міських територій, збереження еколого-виробничої рівноваги;

• раціоналізація розміщення продуктивних сил.

До локальних цілей, що забезпечуються господарським механізмом регулювання розвитку регіону, можна віднести:

• перепрофілювання, перебазування і ліквідація виробництв, неефективних за економічними, екологічними і соціальними критеріями;

• розв’язання локальних проблем поліпшення якості життя населення на даній території (житло, працевлаштування, освіта тощо);

• підвищення ефективності функціонування агропромислового, будівельного, енергетичного, транспортного комплексів.

Саме цілеспрямованість є найбільш вагомою умовою досягнення конкретних завдань у межах певного регіону як відкритої для перетворень системи.

З метою визначення ступеню гнучкості реагування регіону на вплив (як позитивний, так і негативний) зовнішніх факторів-подразників, зазвичай виокремлюють поняття рівня дослідження.

Виокремлюють такі рівні дослідження регіону:

1. Регіональний рівень управління та регулювання передбачає управління територіальними економічними системами (області, району, населеного пункту), збалансованість територіального виробництва, створення робочих місць та підвищення рівня зайнятості населення в регіоні, залучення капітальних вкладень, задоволення інтересів регіону, розв’язання соціальних проблем та дотримання стандартів екологізації виробництва.

2. Мікроекономічний рівень управління та регулювання передбачає застосування ринкових механізмів, менеджменту, маркетингу, кредитування, страхування, ефективного використання праці зайнятих, основного та оборотного капіталів, робочого часу та часу виробництва для забезпечення прибутковості діяльності підприємств регіону. На мікроекономічному рівні дослідження об’єктами є споживачі та підприємства.

В цілому, рівень дослідження регіону відображає модель економічної оцінки якості системи управління його розвитком.