4.2.Основні конституційні обов’язки громадянина. Обов’язок громадянина захищати свою Вітчизну.

Основні права нерозривно пов’язані із обов’язками громадян.

Основні обов’язки – це визначені конституційним законодавством України міри необхідної поведінки громадина, забезпечувані заходами державного примусу.

Для того, щоб людина могла успішно реалізовувати свої права, отримувати від суспільства певні матеріальні й духовні блага, вона повинна виконувати покладені на неї обов’язки.

Основними конституційними обов’язками громадян України є:

1. захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів (ст.65 Конституції України);

2. не заподіяння шкоди природі та культурній спадщині, відшкодування завданих збитків (ст.66 Конституції України);

3. сплачування податків і зборів (ст.67 Конституції України);

4. неухильне додержання Конституції та законів України, непосягання на права та свободи, честь і гідність інших людей (ст.68 Конституції України).

Конституція України встановлює конституційні обов’язки як громадян України, так і кожному, хто постійно проживає або перебуває на території України. Вони закріплені у статтях 65-68 Конституції.

5. Соціально-економічні, політичні та особисті права та свободи громадян.

Конституція України закріплює систему економічних, соціальних і культурних прав. Саме вони призначені гарантувати економічну свободу людини, її розвиток як вільної, забезпеченої у своїх життєвих потребах особистості. Саме ці якості суспільного життя характеризують державу як соціальну, тобто таку, що забезпечує достатньо високий рівень життя своїх громадян. Справжня демократія повинна мати достатню матеріальну базу, яка є соціально-економічною категорією її існування та розвитку.

Система економічних, соціальних і культурних прав згідно з Конституцією України охоплює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (с.41), право на підприємницьку діяльність (ст.42), право на працю (ст.43), право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст.44), право на відпочинок (ст.45), право на соціальний захист (ст.46), право на житло (ст.47), право на достатній рівень життя (ст. 48), право на охорону здоров’я (ст.49) та ін.

Особливість політичних прав і свобод полягає насамперед в тому, що їх носіями є лише громадяни України, а не всі особи, які проживають на її території. Важливою особливістю політичних прав і свобод є те, що вони, у певних випадках можуть бути реалізовані лише завдяки участі конкретного громадянина, наділеного цими правами, свободами, у діяльності відповідних об’єднань, політичних партій, профспілкових організацій, державних структур.

До політичних прав і свобод належать:

1) свобода думки і слова (ст.34 Конституції України);

2) свобода зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст.39 Конституції України);

3) право на звернення до органів державної влади і місцевого самоврядування (ст.40 Конституції України);

4) право на об’єднання в політичні партії, професійні спілки та інші громадські організації (ст.36, ст.37 Конституції України);

5) право на участь в управлінні державними справами (ст.5 Конституції України).

У правовій державі захищеність особи насамперед визначається конституційним закріпленням особистих (базових) прав людини та забезпеченістю їх здійснення.

У системі основних прав важливе місце посідають особисті (громадянські) права, які спрямовані на забезпечення найважливіших життєвих потреб людини і реалізуються нею переважно самостійно.

Особисті права і свободи людини безпосередньо пов’язані із самою сутністю людини як фізичної особи. Саме цей статус є підґрунтям усіх інших особистісних рис людини. Виходячи з цього, кожну конкретну людину, хоча вона може мати багато істотних вад, необхідно розглядати як особистість, повністю чи неповністю сформовану.

До особистих прав людини належать:

1. невід’ємне право на життя (ст.27 Конституції України);

2. право на повагу до її гідності (ст.28 Конституції України); право на свободу та особисту недоторканість (ст.29 Конституції України);

3. право на недоторканість житла (ст.30 Конституції України);

4. право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст.31 Конституції України);

5. право на невтручання в особисте і сімейне життя (ст.32 Конституції України);

6. право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання (ст.33 Конституції України);

7. право на свободу думки і слова (ст.34 Конституції України); право на свободу світогляду і віросповідання (ст.35 Конституції України).

5