2. Основні вимоги безпеки щодо виробничого устаткування.

Машини, апарати та інше обладнання, які застосовуються в різних галузях промисловості, різноманітні за принципом дії, конструкцією, типажем і розмірами. Однак, існують деякі загальні вимоги, дотримання яких на стадії користування виробничого обладнання дозволяє забезпечити безпечність при його експлуатації.

Для досягнення безпечності праці будь-яке виробниче устаткування в процесі проектування та виготовлення дослідних зразків має забезпечуватись необхідними спеціальними технічними засобами безпеки: загороджувальними та запобіжними пристроями; гальмівними та блокуючими пристроями і сигналізаторами безпеки; спеціальними засобами електробезпеки, пожежо- та вибухобезпеки; вирішенням ергономічних вимог, а також іншими засобами, залежно від його специфічних особливостей та умов експлуатації.

При проектуванні обладнання доцільно враховувати умови його експлуатації, якщо при дії вологості, високих та низьких температур і тисків, сонячної радіації, механічних коливань, агресивних речовин, мікроорганізмів, грибків, вітрових навантажень та ін., обладнання не було небезпечним.

Забезпечення потрібної міцності, а значить безпечності машин повинно досягатись ще на етапі проектування і їх виготовлення і не лише в серійному виробництві. Про це слід пам'ятати на етапі модернізації та інтенсифікації роботи обладнання, з чим пов'язана постійна діяльність інженерно-технічних працівників. Ці заходи мають не лише підвищувати продуктивність машин та механізмів, але й не знижувати їх міцності.

Надійність робочих машин - це властивість машини виконувати задані функції, зберігати свої експлуатаційні показники у заданих межах протягом постійного проміжку часу.

Надійність є внутрішньою властивістю верстатів, об'єктивною реальністю, що властива даному його виду. Ненадійним вважається не лише той верстат, в якого спостерігається механічне або якесь інше пошкодження, що призводить до непрацездатності, але й той верстат, в якого порушується загальний режим, в тому числі і режим безпеки.

За абсолютної надійності виробничих систем усі механізми та пристрої машин працювали б безвідмовно, а машина видавала б безперебійно придатну продукцію через інтервали, які дорівнюють тривалості робочого циклу. Однак, абсолютної надійності немає.

Визначення показників надійності базується на понятті працездатності. Працездатність - стан системи, при якому вона здатна виконувати задані функції з параметрами, встановленими вимогами технічної документації.

Поняття працездатності машини є складною категорією. Повна працездатність означає, що функціонують всі її елементи, підсистеми, машини, агрегати і видається якісна продукція на всіх вихідних позиціях. Часткова непрацездатність характерна тим, що лише певна частина агрегатів продовжує працювати і видавати продукцію, незважаючи на відмову решти, а повна непрацездатність - тим, що якісна продукція не видається, незважаючи на повне забезпечення машин всім необхідним. Частково працездатна машина, лінія видає якісну продукцію, але з меншою продуктивністю.

Довговічність - властивість системи зберігати працездатність до граничного стану.

Довговічність систем забезпечується правильним вибором матеріалів, форми, розмірів, допусків та якості поверхонь деталей, які вилучають недопустимі деформації, їх поломку чи руйнування.

Ремонтопридатність - властивість системи, що полягає в її пристосуванні до попередження, виявлення і усунення відмов і несправностей шляхом технічного обслуговування та ремонтів. Чим менший час виявлення та усунення виникаючих відмов, тим вища ремонтопридатність машини, лінії. Отже, всі основні поняття та визначення, а також кількісні показники надійності, пов'язані з поняттям відмови, тобто порушенням працездатності машини, лінії.

Безвідмовність - властивість системи зберігати працездатність протягом деякого часу або виконувати обсяг роботи (наробки) без вимушених перерв.

Стан відмови відповідає випадкам, коли машина або лінія не може видавати якісну продукцію відповідно до заданих технічних умов. Розрізняють відмови елементів (або функціонування), коли не спрацьовує той чи інший елемент виробничої системи, та відмови параметрів, коли всі елементи спрацьовують, однак результати такого спрацьовування не відповідають заданим умовам. Спільність відмов елементів та відмов параметрів полягає в тому, що в обох випадках їх виникнення однаково призводить до простоювання машини і втручання людини для усунення причини відмов.

Властивість безвідмовності надзвичайно важлива для елементів, вибуття з ладу яких призводить до аварійної ситуації або навіть катастрофи (наприклад, для літаків, систем забезпечення життєдіяльності людини і т.д.). Для технологічного обладнання безвідмовність теж важливий показник, хоч і з технологічних міркувань; після ремонту обладнання продовжує працювати до якогось граничного стану, який визначається або неможливістю подальшої його експлуатації через недопустиме зниження ефективності або вимогами безпеки праці.

Отже, міцність і надійність машин мають цікавити інженера не лише з огляду збереження техніки, підвищення працездатності, а, в першу чергу, з огляду безпеки працюючих з нею людей. Це важливо також економічно і особливо в соціальному плані. Згідно з цим, безпека праці має бути гарантована не лише організаційними заходами, але і надійними інженерними розрахунками.

Встановлені відповідні вимоги до конструктивних елементів обладнання.

Матеріали, які використовуються в конструкціях та конструктивних елементах обладнання, не повинні бути небезпечними і шкідливими. Нові матеріали повинні попередньо пройти перевірку на гігієнічність і забезпечення пожежо-вибухової безпеки.

Конструкція та розташування органів керування не повинні заважати зручному, точному та швидкому керуванню та спостереженню за сигнальними пристроями. Всі органи керування забезпечуються чітко виготовленими знаками або написами, що однозначно визначають їх призначення і можливість прочитання на відстані 500 мм.

Конструкція і компонування верстата має забезпечувати зручність обслуговування та безпечність під час монтажу та ремонту. Верстати з громіздкими інструментами оснащуються пристосуваннями, які гарантують безпечність зняття та встановлення їх у процесі заміни.

Обов'язковою для виконання є вимога щодо встановлювання і спрямування відходів і шкідливих речовин. Якщо за конструктивними або іншими причинами неможливо застосувати місцеве відсмоктування відходів, то в експлуатаційних документах мають бути зазначені заходи для їх видалення.

Верстати зі швидкохідними шпинделями, що захищені легко-знімними захисними пристроями, слід устаткувати швидкодіючими гальмами, які забезпечують зупинку шпинделів протягом 6 с. За цей час неможливо зняти огородження. Блокуванням гальм забезпечується гальмування, якщо двигуни виключені.

Конструкція машини має виключити можливість накопичування статичної електрики.

На машину наносять сигнальні кольори та знаки безпеки. На кожний верстат встановлюються запобіжні та огороджувальні пристрої відповідно до ГОСТ 12.4.011-75.

Потрібна безпечність верстату досягається відповідним встановленням в зручному місці органів керування та регулювання.

Включення машини або його окремих механізмів здійснюють з одного робочого місця. Допускається також застосування дубльованих органів за умови неодночасного включення. Нормоване значення зусилля на рукоятці керування залежить від часу керування: якщо керування постійне - 40 Н, якщо непостійне - 60... 120 Н.

Органи керування обладнанням повинні відповідати наступним основним вимогам: мати форму, розміри і поверхню безпечні і вигідні для роботи; зручно розміщені в робочій зоні; розміщатися з врахуванням вимог щодо зусиль, які не перевищують нормативи, встановлені стандартами; електричні схеми верстатів мають забезпечувати автоматичне відключення вимикача незалежно від положення органів управління за раптового зникнення напруги у мережі та не допускати самовільного вмикання при відновленні напруги.

Керування однаковим обладнанням повинно бути уніфіковано, а напрямок обертання маховиків, штурвалів, переміщення важелів, педалей тощо - відповідати встановленим вимогам.

Органи керування своєю конструкцією повинні забезпечувати послідовність експлуатаційних операцій.

На верстатах повинні бути встановлені таблички з чіткими надписами, схемами або символами, що пояснюють призначення органів управління, напрям і швидкість переміщення відповідних механізмів.

Органи аварійного відключення повинні мати відповідні сигнальні кольори і знаки безпеки виконані згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "Кольори сигнальні і знаки промислових підприємств".

Огороджувальні і запобіжні пристрої, що входять в конструкцію виробничого обладнання, повинні постійно виконувати свої функції при виникненні небезпеки або появи людини в небезпечній зоні. Дія засобів захисту повинна продовжуватися до того часу, поки діє небезпечний або шкідливий виробничий фактор.

Під час роботи робітник повинен слідкувати за функціонуванням захисних пристосувань, за роботою вентиляційної системи на робочому місці, утворенням вибухонебезпечних сумішей. Якщо в процесі роботи виникне вибухонебезпечний стан, робітник зобов'язаний негайно припинити експлуатацію машини та викликати чергового слюсаря або електрика. До засобів захисту повинен бути вільний підхід для обслуговування і контролю. Якщо виникла потреба, то ці засоби забезпечують спеціальними засобами автоматичного контролю.

Нині діє більше 200 державних та 150 галузевих ССБП на окремі групи обладнання, наприклад:

• ГОСТ 12.3. - стандарти вимог безпеки до виробничих процесів, пов'язані з режимами роботи обладнання та організації робочих місць.

• ГОСТ 12.4. - державні стандарти вимог до засобів захисту працюючих, встановлюють вимоги до конструкцій і гігієнічних показників засобів колективного та індивідуального захисту.