1.5. Формування і розвиток українського бухгалтерського обліку

В Україні був напрацьований власний досвід бухгалтерської практики, починаючи з середини XIX ст. Цей період характеризувався становленням стандартів бухгалтерського обліку і розвитку їх у різних національних версіях. Українська версія бухгалтерського обліку розвивалась під впливом економіко-політичних устроїв, які панували на українських землях (Австрії та Росії). Австрія демократичнішою країною того часу, тому суб'єкти кооперативного руху і місцеві громади мали право вести діловодство та бухгалтерію українською мовою.

Основними аргументами, що підтверджують і висвітлюють даний аспект розвитку української версії бухгалтерського обліку, є наявні друковані джерела: статути і формуляри кооперативів, а також підручники та порадники щодо ведення бухгалтерських книг та звітності [5-13].

Товариство „Просвіта" - перша організація, яка запровадила українську мову в бухгалтерію, допомагало створювати кооперативні спілки у містах і селах Галичини. Ведучи власне діловодство та бухгалтерію рідною мовою, товариство на власному прикладі поширювало використання української мови, виготовляючи і продаючу бухгалтерські книги, формуляри, статути для кооперативів (Додатки 8-22). У щорічних календарях „Просвіти" подавалась інформація про ціни, тарифи, мита, збори для юридичних та фізичних осіб, а також відомості про продаж формулярів („Дневник касовий", „Книга довжиків", „Книга касова", „Статут каси пожичкової" тощо) [6].

У діяльності НТШ вагомою є підготовка праць з економіки і права („Часопись правнича і економічна"). Друкарня НТШ видавала щорічно „Хроніку Наукового Товариства імені Шевченка", де подавалась фінансова звітність. Стосовно ведення бухгалтерського обліку та його методики хроніки обмежувались фрагментальністю. Бухгалтерам-практикам, які працювали у кооперативах, стали потрібні підручники та порадники з облікової справи. Першим підручником українською мовою стала праця Теофіля Кормоша „Практичний підручник для товариств задаткових...", яка побачила світ у Перемишлі в 1895 р. (Додаток 23). Теофіль Кормош народився на Львівщині 26 січня 1863 р. у родині священика. Навчався у Львівському університеті, у 1887 р. здобув ступінь доктора права. Працюючи юристом у Перемишлі, Т.Кормош брав активну участь в українських інституціях, провадив освітницьку діяльність у відділеннях товариства „Просвіта". Найбільше його цікавили економічні організації. У 1894 р. Т.Кормош заснував у м.Перемишлі спілку взаємного кредиту „Віра", Товариство з обмеженою відповідальністю (порукою). На основі практичного досвіду Кормош написав „Практичний підручник для товариств задаткових основних на підставі закону з дня 09.04.1873" для кредитових кооперативів [5]. За зразок підприємства взяв німецький тип кас Шульце-Деліч з обмеженою відповідальністю, пристосувавши його до обставин і потреб українського населення в Галичині. Склав зразковий статут для такого типу кредитових кооперативів. Розкрив порядок організації кредитових кооперативів, додавши зразки діло- і книговодства. У 1912 р. видав доповнений і розширений „Підручник для заробково-господарських товариств". Нове видання охоплювало економічні та правові засади функціонування „кооперативних" спілок, а також порядок організації діловодства, ведення бухгалтерського обліку.

Значну увагу Т.Кормош приділяв питанням формування резервного капіталу (фонду) та його використання. Джерелом утворення його є насамперед вписове (вкладка при вступі), а також частина від чистих прибутків товариства. Оскільки Т.Кормош був прихильником німецьких економістів Шульце-Деліча, то вважав, що резервний фонд кредитових спілок повинен становити щонайменше 10% частки декларованих уділів, а для інших товариств повинен зрости так, щоб товариство обмежувалося цим фондом. Вважав, що з чистого прибутку треба відрахувати 5-10% до резервного фонду, а від початку існування спілки і насамперед у промислових, торгівельних, фабричних товариствах (з вищим ризиком) треба виділяти від 20% і більше. Крім створення надійних фінансових умов діяльності товариств, дослідник значну увагу приділяв питанням стратегії та скороченню (обмеженню) витрат. Класифікував і конкретизував витрати, виділяючи „кошти заснування" і „адміністраційні видатки". До коштів заснування Т.Кормош відносив: кошти реєстрування (10 корон), пристосування приміщення, оголошення зареєстрування, рекламні оголошення тощо. Серед них він виділяв безповоротні та поворотні, які амортизуються протягом перших трьох років (згідно з прийнятою нормою). Інвентар, прилади, машини тоді амортизувалися у квоті 10% щорічно і не оподатковувалися на відміну від засновницьких коштів, амортизація яких дораховувалась до прибутку.

До розвитку української економічної науки та бухгалтерського обліку спричинився відомий адвокат, доктор права Кость Левицький (1859-1941), який у часи визвольних змагань українського народу став першим головою уряду Західно-Української Народної Республіки. К.Левицький перекладав економічні та правові праці. У співавторстві з Д.Савчаком підготував „Порадник писарський" призначений для громадських писарів щоб методично забезпечити діловодство та бухгалтерію. Порадник містив детальний опис правильності обліку грошових коштів у касі, ведення касової книги, складання бюджету доходів і видатків громади, формування звітності та проведення інвентаризації всього нерухомого і рухомого майна громади. Найбільшим внеском К.Левицького в галузі бухгалтерії та контролю - організація Крайового Союзу Ревізійного у Львові 1904 р., першим головою якого він став. Крайовий Союз Ревізійний (з 1906 р. перейменований у Ревізійний Союз Українських Кооперативів (РСУК)) був організований на основі австрійського законодавства, згідно з яким усі кооперативи були зобов'язані проводити зовнішню ревізію своєї діяльності, достовірності обліку та звітності один раз на два роки. Основна мета діяльності РСУК -проведення ревізій українських кооперативів, а також інструкторсько-методологічна допомога в організації діловодства та бухгалтерського обліку своїм членам. На початку існування членами Союзу були 70 кооперативів, у 1911 р. їх було 511, у 1930 р. РСУК налічував 3146 кооперативів. Членство в Союзі було добровільним і взаємовигідним: при вступі до РСУК треба було зробити вступний внесок у розмірі 2 корони австрійської валюти і щорічну незначну квоту залежно від обсягів діяльності кооперативу, за що РСУК безкоштовно проводив ревізію, забезпечував своїх членів інструкціями та формулярами для ведення обліку. В середовищі ревізорів Союзу сформувалися високласні фахівці, які зробили внесок до підготовки підручників з бухгалтерського обліку.

К.Безкровний у 1933 р. опублікував курс своїх лекцій „Торгівельне рахівництво" (лекційний курс охоплював 3 частини:

1) загальна частина - розкрито основи обліку, порядок ведення книг і складання звітності;

2) загальні підстави торгівельного рахівництва - викладено методику облкового процесу в торгівельному підприємстві;

3)відмінності запису оборотів, зумовлені формою підприємства. Подано класифікацію підприємств; розкрито особливості обліку на окремих організаційних формах).

В еміграції І.Івасюк видав підручник з банківської справи, де на прикладі взірців облікової документації розкрив всі варіанти господарських операцій.