1.4. Розвиток бухгалтерського обліку в Галичині у хуііі-хіхст.

У 1772 р. в результаті розподілу Польщі західноукраїнські землі входять до складу Австрії. Розпочинається період прогресивнішого розвитку економіки краю та бухгалтерського обліку.

У провінціях Австрії для виконання грошових операцій, які надходили до скарбниці або утримували з неї, існували фінансові та рахункові управління, діяльністю яких керувала Надвірна рахункова палата. З прийняттям декрету від 27 листопада 1793 р. Надвірна рахункова палата разом з провінційними фінансовими та рахунковими управліннями була ліквідована замість неї створили Державну бухгалтерію -контрольний орган на рівні держави, а також відповідні установи у провінціях. Так виникла Галицька провінційна державна бухгалтерія, яка проіснувала до 1866 р. З 1866 р. цю структуру реформували у фінансовий департамент намісництва.

Для ведення обліку нерухомості та подальшого визначення сум податків 24.03.1780 р. австрійський уряд створив Королівську табулу* при австрійському трибуналі. Ця інституція розглядала всі питання, пов'язані з обліком нерухомості та зміною її власників (угоди купівлі-продажу, заповіти). Після судової реформи 1784 р., коли королівський трибунал було ліквідовано, натомість створено шляхетські суди, Крайова табула була підпорядкована Львівському шляхетському суду, виконувала ті самі функції, що й загальнодержавна аналогічна структура. Внаслідок проведеної реформи з цілого краю до Львова привезли декілька тисяч актових книг старопольських судів і приєднали їх до табули як окремий відділ, на основі якого виник згодом архів у бібліотеці Бернардинського монастиря. До Крайової табули з усієї Галичини, крім Львова, надходили документи, що підтверджували право власності на нерухоме майно (1860 р. до Крайової табули ввійшла міська табула, заснована ще в 1792 р. у Львові для обліку нерухомості та нарахування податків).

Крайова табула проіснувала до 1896 р., після чого її функції й архів перейшли в Управління ведення земельного кадастру при Крайовому суді.

Діловодство вела канцелярія німецькою мовою. Діловодство охоплювало чотири секції: 1) бюро реєстрації; 2) бюро референтів; 3)експедиція; 4) архів (регістратура). Рух документів чітко регламентувався. Документи надходили в бюро реєстрації вхідних паперів і реєстрували у журналах реєстрації вхідних документів. У першій графі записували порядковий номер документа, номер департаменту, який розглядав дане питання; у другій графі - дата надходження документа; у третій - коротко викладали зміст документа; у четвертій - зазначали місце відправки експедицією відповіді; у п'ятій - дата відправлення і в останній графі подавали номер фасцикули архіву. Журнали реєстрації вхідних документів велись за такими тематичними групами: а) адміністративні справи; б) фінансові справи; в) справи зі збору контрибуцій; г) торгівельні справи; ґ) військові справи.

Крім основних журналів реєстрації, були спеціальні журнали для реєстрації документів в алфавітному порядку або вказівників, індексів, куди в алфавітному порядку записували прізвища, викладали зміст перепису з відміткою номера документа згідно з основною реєстрацією. В окремий журнал записували зміст окремих декретів, розпоряджень та інших виконавчих документів про порядок ведення діловодства.

Після реєстрації у журналі документи надходили в бюро референтів, де їх записували у спеціальні журнали-щоденники, передавали окремим референтам для розгляду. Референт з лівого боку вписував короткий зміст документа (екстракт*), з правого боку - резолюцію. Безпосередні виконавці на зворотній стороні вхідного документа писали відповідь. Згодом таку відповідь переписував канцелярист експедиції під наглядом і керівництвом директора канцелярії, відправляли за призначенням. Коли з'явилися друкарські машинки, то відповідь друкували на машинці, а зворотну сторону вхідного документа використовували як другий примірник. Відповідь була на звороті ініціативного документа. Спеціальних журналів для реєстрації вихідних документів не було, замість них використовували журнали реєстрації вхідних документів.

Важливим чинником створення сприятливих умов для розвитку українських організацій стало прийняття конституції (1861) і відкриття Крайового сейму. Важливою подією в житті українців стало заснування у 1868 р. товариства „Просвіта" і Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка (1873). Ці організації зібрали найкращих українських вчених і діячів. У 1883 р. було створено українське товариство „Народна торгівля", у 1884 р. - перше Товариство українських ремісників „Зоря", у 1892 р. - перше страхове товариство ,Дністер", у 1894 р. - перше в Галичині Товариство взаємного кредиту „Віра" у Перемишлі та інші українські економічні організації. Створені на підставі Закону австрійського уряду „Про товариства заробкові та господарські" від 9.04.1873 р., товариства в особі їх дирекції згідно §22 зобов'язані старатися, щоб постійно і правильно велися бухгалтерські книги які потім відповідно матимуть доказову силу. Згідно цього ж параграфу дирекція була зобов'язана протягом перших шести місяців ділового року повідомити „замкнення рахунків" за минулий рік і „білянс". У звіті подавали кількість членів, які протягом року прибули і вибули, а також кількість „уділів", які при складанні балансу існували, їхні зміни за рік. Наступний параграф цього закону передбачав відповідальність дирекції за невиконання вимог щодо ведення обліку та подання звітності [5].