5.2. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів

Амортизація - це систематичний розподіл вартості активу, що амортизується, впродовж терміну його корисного використання. Таким чином, вартість активів, що амортизуються, у тому числі основних засобів, не визнається витратою відразу при придбанні основного засобу, а переноситься на витрати або включається у вартість іншого активу на протязі періоду служби активу, який називається терміном корисного використання. Вартість, що амортизується, - це фактичні витрати на придбання активу або інша величина, відбита у фінансовій звітності замість фактичних витрат, за вирахуванням ліквідаційної вартості. Ліквідаційна (residual) вартість об’єкту основних засобів - це сума, яка могла б бути отримана за даний об'єкт, якби на момент оцінки він знаходився в тому віці і стані, в якому він, як очікується, знаходитиметься після закінчення терміну його корисного використання (МСФО 16.6).

Амортизаційні відрахування за кожен період слід визнавати у прибутку чи збитку, якщо вони не включені до балансової вартості іншого активу.

Суму активу, що амортизується, слід розподіляти на систематичній основі протягом строку його корисної експлуатації.

Ліквідаційну вартість та строк корисної експлуатації активу слід переглядати принаймні на кінець кожного фінансового року та, якщо очікування відрізняються від попередніх оцінок, зміну (зміни) слід відображати як зміну в обліковій оцінці відповідно до МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки».

Амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений в стан, у якому він придатний до експлуатації, у спосіб визначений управлінським персоналом. Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу (або включають до ліквідаційної групи, яку класифікують як утримувану для продажу) згідно з МСФЗ 5, або на дату, з якої припиняють визнання активу. Отже, амортизацію не припиняють, коли актив не використовують або він вибуває з активного використання, поки актив не буде амортизований повністю. Проте, згідно з використаними методами амортизації амортизаційні відрахування можуть дорівнювати нулю, якщо немає виробництва.

Методи амортизації (МСБО 16, п.60 - 62)

Амортизація нараховується певним методом, який повинен відображати схему, по якій компанія споживає економічні вигоди, що отримуються від активу. Іншими словами, витрати на амортизацію повинні співвідноситися з вигодами, що отримуються від об'єкту основних засобів. Саме це співвідношення витрат і вигод і визначає вибір методу амортизації.

У МСБО 16 (п.62) наводяться наступні методи амортизації: прямолінійний метод, метод зменшення залишку та метод суми одиниць продукції.

Результатом застосування прямолінійного методу амортизація є постійні відрахування протягом строку корисної експлуатації, якщо ліквідаційна вартість активу не змінюється.

Результатом застосування методу зменшення залишку є зменшення суми відрахувань протягом строку корисної експлуатації.

Результатом застосування методу суми одиниць продукції є відрахування, базовані на очікуваному використанні або продуктивності активу.

Суб’єкт господарювання обирає метод, який найкраще відображає очікувану форму споживання майбутніх економічних вигід, втілених в активі. Такий метод застосовують постійно від періоду до періоду, якщо не трапляється змін в очікуваній формі споживання цих майбутніх економічних вигід.

Термін корисного використання і ліквідаційна вартість основного засобу повинні перевірятися на предмет їх відповідності вимогам МСБО 16 не рідше ніж на кінець кожного фінансового року (МСБО 16, п.51). Зміна терміну корисного використання і ліквідаційної вартості враховується як зміна в бухгалтерських розрахунках згідно МСБО 8 «Облікова політика, помилки і зміни в бухгалтерських розрахунках», тобто перспективно, без перерахунку початкового сальдо статей і порівняльної інформації (МСБО 16, п.61). Визнання об'єкту основних засобів припиняється, і об'єкт списується з балансу:

- при його вибутті або

- коли від його використання або вибуття не очікується більше жодних економічних вигод (МСБО 16, п.67).

Результат від вибуття об’єкту основних засобів визначається як різниця між чистими надходженнями від вибуття і балансовою вартістю об’єкту. Чисті надходження від вибуття об'єкту основних засобів розраховуються як різниця між надходженнями від вибуття і витратами, пов'язаними з вибуттям об’єкту.

Амортизація нематеріальних активів і за своїм змістом, і по процедурах схожа з амортизацією основних засобів. Нематеріальні активи з кінцевим терміном корисного використання підлягають амортизації. Нематеріальні активи з невизначеним терміном корисного використання не амортизуються (МСБО 38, п.89).

Суму амортизації нематеріального активу з визначеним строком корисної експлуатації слід розподіляти на систематичній основі протягом строку його корисної експлуатації. Нарахування амортизації слід починати, коли цей актив є наявним для використання, тобто коли він перебуває у тому місці і стані, які необхідні для його використання у спосіб, визначений управлінським персоналом. Нарахування амортизації слід припиняти на одну з наведених далі дат, залежно від того, яка з них наступає раніше: на дату, коли цей актив класифікується як такий, що утримується для продажу (або включається до групи, призначеної для продажу) відповідно до МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу і припинена діяльність», або на дату, коли припиняється визнання цього активу. Метод амортизації, використаний для активу, має відображати очікувану форму споживання економічних вигід суб’єктом господарювання. Якщо ж цю форму визначити неможливо, слід застосовувати метод прямолінійного списання. Амортизаційні нарахування за кожний період слід визнавати у прибутках чи збитках, якщо тільки цей або інший стандарт не дозволяє (або не вимагає) включати їх до балансової вартості іншого активу.

Для розподілу суми активу, що амортизується, на систематичній основі протягом строку його корисної експлуатації можна використовувати різні методи амортизації. Ці методи включають метод прямолінійного списання, метод зменшення залишку та метод одиниць продукції. Метод, використаний для активу, обирають на основі очікуваної форми споживання економічних вигід і застосовують послідовно від періоду до періоду, якщо очікувана форма споживання отримуваних економічних вигід не змінюється.

Амортизаційні відрахування визнаються в прибутку або збитку за період, за винятком випадків, коли вони включаються в балансову вартість іншого активу (наприклад, амортизація нематеріального активу, безпосередньо використовуваного при виробництві продукції, відноситься на собівартість запасів - готової продукції і незавершеного виробництва).

Період і метод амортизації нематеріального активу з визначеним строком корисної експлуатації слід переглядати принаймні в кінці кожного фінансового року. Якщо очікуваний строк корисної експлуатації активу відрізняється від його попередніх оцінок, період амортизації слід відповідно змінити. Якщо відбулася зміна в очікуваній формі споживання майбутніх економічних вигід, утілених в активі, метод амортизації слід змінити для відображення зміненої форми. Такі зміни слід обліковувати як зміни в облікових оцінках згідно з МСБО 8.