
- •Тема 4 облікова політика та виправлення помилок у фінансових звітах
- •4.1. Сфера застосування мсбо 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки»
- •4.2. Обрання та застосування облікових політик
- •4.3. Зміни в облікових оцінках
- •4.4. Виправлення помилок у фінансових звітах
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5 основні засоби і нематеріальні активи: визнання і оцінка
- •5.1. Визнання і первісна оцінка основних засобів і нематеріальних активів
- •5.2. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів
- •5.3. Розкриття інформації про основні засоби та нематеріальні активи у фінансових звітах
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6 фінансові інструменти
- •6.2. Визнання і оцінка фінансових інструментів
- •6.3. Доходи і збитки при переоцінці за справедливою вартістю
- •6.4. Розкриття інформації про фінансові інструменти у фінансових звітах
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8 підготовка фінансової звітності та розкриття інформації про сільськогосподарську діяльність за мсбо 41 «сільське господарство»
- •8.1. Загальні положення з підготовки інформації про сільськогосподарську діяльність за мсбо
- •8.2. Визнання і оцінка біологічних активів та сільськогосподарської продукції за мсбо
- •8.3. Надання інформації щодо державних субсидій сільськогосподарської діяльності за мсбо
- •8.4. Розкриття інформації про сільськогосподарську діяльність у фінансовій звітності за мсбо
- •Питання для самоконтролю
Питання для самоконтролю
Дати визначення поняттям «облікова політика», «облікові оцінки».
Яку мету переслідує МСБО 8? Яка сфера його використання?
На підставі чого слід здійснювати вибір і використання облікової політики?
Яку інформацію про зміни в обліковій політиці слід розкривати у фінансовій звітності згідно МСБО 8?
Що таке зміни в обліковій оцінці? Наведіть приклади.
Тема 5 основні засоби і нематеріальні активи: визнання і оцінка
Мета: розглянути методи оцінки і первісного визнання основних засобів і нематеріальних активів згідно МСБО 16 і 38 і розкриття інформації у фінансових звітах.
План викладу і засвоєння матеріалу:
5.1. Визнання і первісна оцінка основних засобів і нематеріальних активів
5.2. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів
5.3. Розкриття інформації про основні засоби та нематеріальні активи у фінансових звітах
Література [3, с. 299-300;4, с. 254-256; 11 с. 215; 22 с. 190-192; 23, с. 312-320]
Час: 4 год.
5.1. Визнання і первісна оцінка основних засобів і нематеріальних активів
Основні засоби – це матеріальні об’єкти, які:
а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг, для надання в оренду іншим або для адміністративних цілей;
б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.
Стандарти і інтерпретації, регулюючі питання обліку і відображення у фінансовій звітності об'єктів основних засобів:
МСБО (IAS) 1 «Представлення фінансової звітності»; МСБО (IAS) 7 «Звіт про рух грошових коштів»; МСБО (IAS) 8 «Облікова політика, помилки і зміни в бухгалтерських розрахунках»; МСБО (IAS) 12 «Податок на прибуток»; МСБО (IAS) 16 «Основні засоби»; МСБО (IAS) 17 «Оренда»; МСБО (IAS) 18 «Виручка»; МСБО (IAS) 20 «Облік державної допомоги»; МСБО (IAS) 21 «Вплив змін валютних курсів»; МСБО (IAS) 23 «Витрати по позиках»; МСБО (IAS) 36 «Знецінення активів»; МСФЗ (IFRS) 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»; IFRIC 1 «Зміни в зобов'язаннях по демонтажу і ліквідації основних засобів, відновленню середовища і інших аналогічних зобов’язаннях».
Головні питання обліку основних засобів регулюються МСБО 16 «Основні засоби».
Цей Стандарт не застосовують до:
a) основних засобів, класифікованих як утримувані для продажу відповідно до МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»;
б) біологічних активів, пов’язаних із сільськогосподарською діяльністю (МСБО 41 «Сільське господарство»);
в) прав на корисні копалини та запасів корисних копалин, такі як нафта, природний газ та подібні невідтворювані ресурси.
Об’єкт основних засобів повинен визнаватися як актив, коли:
- зі значним ступенем вірогідності можна стверджувати, що підприємство отримає пов'язані з активом майбутні економічні вигоди;
- вартість активу може бути надійно оцінена.
Критерії визнання об'єктів основних засобів як активи аналогічні загальним критеріям визнання активів, викладеним в Концептуальній основі складання фінансової звітності: вірогідність отримання від об'єкту економічних вигод і можливість його надійної вартісної оцінки. Проте коли на практиці бухгалтер здійснює оцінку того, наскільки об'єкт основних засобів відповідає критеріям їх визнання як активи, він нерідко стикається з проблемою неможливості однозначно оцінити вірогідність отримання від об'єкту економічних вигод. Дана проблема виникає зазвичай при визнанні в якості активів наступних об'єктів основних засобів:
1) об’єкти основних засобів, придбані для забезпечення безпеки і захисту довкілля, не пов’язані безпосередньо із збільшенням майбутніх економічних вигод, але необхідні для здобуття підприємством майбутніх економічних вигод. Приклади об'єктів основних засобів, придбаних для забезпечення безпеки і захисту довкілля - очисні фільтри, шумоізолюючі екрани тощо;
2) об’єкти основних засобів - будівлі, споруди, машини і устаткування, використовувані не у виробничих, а в адміністративних цілях, тобто що не беруть участь безпосередньо у виробничому, торгівельному або іншому процесі, що приносять виручку або інші доходи. Прикладами таких активів є будівлі, займані адміністрацією підприємства, дослідницькі центри, устаткування для електронної обробки даних тощо;
3) об’єкти невиробничої, або соціальної сфери - профілакторії, дитячі садки і інші аналогічні об’єкти для потреб співробітників або керівництва підприємства, утримання яких оплачується підприємством, проте комерційних доходів від цих об'єктів підприємство не отримує. Такого роду об’єкти основних засобів або інших непоточних матеріальних активів, які не можуть бути однозначно віднесені до основних засобів, на практиці можуть класифікуватися як так звані корпоративні активи (МСБО 36 «Знецінення активів», п. п. 6, 100 - 102). Корпоративні активи вносять свій вклад до загального процесу отримання доходів, проте при цьому вони не можуть приносити дохід (генерувати грошові потоки) незалежно від інших активів.
Корпоративні активи можуть бути включені до складу основних засобів або інших непоточних активів, залежно від того, наскільки вони відповідають визначенню основних засобів:
- наприклад, будівля адміністрації підприємства відповідає визначенню основного засобу, оскільки воно використовується в адміністративних цілях;
- заводський профілакторій або дитячий садок не відповідають визначенню основного засобу, оскільки не використовуються для виробництва або постачання товарів і послуг, для здачі в оренду іншим компаніям або для адміністративних цілей.
Подальші витрати на основні засоби.
Всі витрати на об'єкти основних засобів, як первинні, так і подальші, визнаються виходячи з єдиних критеріїв визнання:
- вірогідність здобуття економічних вигод і
- і можливість надійної оцінки вартості об'єкту основних засобів (МСБО 16.12 - 14).
В результаті витрати пов’язані з експлуатацією основних засобів:
1) списуються на витрати періоду і не визнаються у вартості об'єктів основних засобів:
- витрати на щоденне обслуговування (дрібний ремонт і підтримка) об’єктів основних засобів (заробітна плата, дрібні запчастини, матеріали);
2) включаються у вартість об’єктів основних засобів:
- витрати на заміну частин об’єктів основних засобів при відповідності критеріям визнання і при одночасному списанні вартості заміненої частини;
- витрати на періодичні технічні огляди (major inspections for faults) при відповідності критеріям визнання і при одночасному списанні вартості попереднього огляду, що залишилася.
Оцінка при первісному визнані основних засобів
Об’єкт основних засобів, який відповідає визнанню як активу, слід оцінювати за його собівартістю.
Собівартість об’єкта основних засобів складається з:
а) ціни його придбання, включаючи імпортні мита та невідшкодовувані податки на придбання після вирахування торговельних знижок та цінових знижок.
б) будь-яких витрат, які безпосередньо пов’язані з доставкою активу до місця розташування та приведення в стан, необхідний для його експлуатації у спосіб визначений управлінським персоналом.
в) первісної попередньої оцінки витрат на демонтаж, переміщення об’єкта та відновлення території, на якій він розташований, зобов’язання за якими суб’єкт господарювання бере або коли його купують, або внаслідок використання об’єкта протягом певного періоду з метою, яка відрізняється від виробництва запасів протягом цього періоду.
Оцінка фактичної вартості: варіанти отримання основного засобу
- При придбанні об’єкту основних засобів за гроші його фактична вартість дорівнює сумі сплачених за нього грошових коштів, з врахуванням всіх прямих витрат по приведенню активу в робочий стан і розрахункової вартості демонтажу і ліквідації основного засобу і відновлення майданчика (середовища) у зв’язку з наявними зобов’язаннями (при необхідності).
- При створенні об'єкту грошових коштів самим підприємством (наприклад, при будівництві будівлі цеху, шахти нафтової вежі) його фактична вартість складається з: - витрат на придбання матеріалів і оплату послуг, використаних при створенні основного засобу; - оплати праці працівників, що безпосередньо брали участь в процесі створення основного засобу; - накладних витрат, фіксованих і змінних; - всіх прямих витрат по приведенню активу в робочий стан; - розрахунковій вартості демонтажу і ліквідації основного засобу і відновлення майданчика (середовища) у зв’язку з наявними зобов'язаннями (при необхідності); - витрат по позиках, капіталізованих відповідно до альтернативного порядку обліку в МСБО 23 «Витрати по позиках».
- При придбанні об’єкту основних засобів в обмін на негрошовий актив об’єкт оцінюється за справедливою вартістю, за винятком операцій, що не передбачають отримання прибутку (некомерційних операцій), і випадків, коли неможливо надійно оцінити справедливу вартість обмінених активів (МСБО 16 п.24). Якщо можна надійно визначити справедливу вартість як відданого активу, так і отриманого активу, базою оцінки фактичної вартості отриманого активу є справедлива вартість відданого активу. Інакше оцінка встановлюється за справедливою вартістю того активу, для якого вона може бути надійно оцінена. Якщо об’єкт основних засобів отриманий в результаті операції некомерційного характеру або справедливу вартість даного об’єкту визначити неможливо, даний об’єкт оцінюється за балансовою вартістю відданого в обмін активу.
Моделі подальшої оцінки основних засобів
МСБО 16 визначає дві моделі оцінки основних засобів після первинного визнання:
- за фактичною вартістю (cost model);
- за переоціненою вартістю (revaluation model) (МСБО 16 п.29).
Якщо підприємство в оцінці основних засобів переходить від моделі фактичної вартості до моделі переоціненої вартості, дана зміна облікової політики відбивається аналогічно переоцінці, тобто перспективно, без перерахунку початкового сальдо капіталу і порівняльної інформації (МСБО 8 п.17).
Після визнання активом, об’єкт основних засобів слід обліковувати за його собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності.
Основні засоби відносяться до активів, що амортизуються, тобто до активів, вартість яких включається у витрати періоду поступово, протягом терміну використання активу підприємством, тобто терміну корисного використання. Крім того, основні засоби відносяться до непоточних активів з тривалим економічним життям, які схильні до знецінення у зв'язку з моральним зносом, псуванням тощо. Відповідно, основні засоби на звітну дату підлягають перевірці на знецінення. Обидва наведених вище методів оцінки основних засобів вимагають коригування вартості активів на суму накопиченої амортизації і накопиченого збитку від знецінення (за наявності знецінення основного засобу).
Оцінка за фактичною вартістю
Модель обліку за фактичною вартістю виходить із первісно визнаної вартості основних засобів, тобто фактичних витрат на їх придбання, як база для визначення їх балансової вартості.
Формула фактичної вартості (МСБО 16 п.30):
Фактична вартість = первісно визнана (первісна) вартість – накопичена амортизація – накопичений збиток від знецінення.
Оцінка за переоціненою вартістю
Модель обліку за переоціненою вартістю виходить з періодичних переоцінок основних засобів за справедливою вартістю і, відповідно, може застосовуватися до всіх об'єктів основних засобів, справедлива вартість яких може бути надійно оцінена (measured reliably) (МСБО 16 п.31).
Формула переоціненої вартості:
Переоцінена вартість = справедлива вартість на день переоцінки – накопичена амортизація – накопичений збиток від знецінення.
Переоцінка об'єктів основних засобів відповідно до моделі оцінки за переоціненою вартістю виробляється по групах основних засобів:
- земля;
- земля і будівлі;
- устаткування;
- судна;
- літаки;
- автотранспортні засоби;
- меблі і інше приладдя;
- устаткування адміністративних приміщень.
При цьому в разі переоцінки одного об’єкту з будь-якої групи основних засобів компанія повинна переоцінити всі об'єкти, що входять до даної групи (МСБО 16 п.36).
Збільшення балансової вартості об’єкту основних засобів від переоцінки відображається по кредиту капіталу, субрахунки «приріст вартості від переоцінки». Проте у разі, коли це збільшення повністю або частково компенсує раніше визнане на рахунку прибутків і збитків зниження балансової вартості даного об’єкту від переоцінки, воно відбивається по кредиту рахунку прибутків і збитків в тій мірі, в якій воно компенсує раніше визнане зниження вартості. Зменшення балансової вартості об’єкту основних засобів від переоцінки відбивається по дебету рахунку прибутків і збитків. Проте у разі, коли це зменшення повністю або частково компенсує раніше визнане в капіталі збільшення балансової вартості об’єкту від переоцінки, воно відбивається по дебету капіталу по субрахунку «приріст вартості від переоцінки» в тій мірі, в якій воно компенсує раніше визнане в капіталі збільшення вартості (МСБО 16 п.39 - 40).
Нематеріальні активи.
Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має фізичної субстанції та може бути ідентифікований.
Стандарти і інтерпретації, що регулюють питання обліку нематеріальних активів МСБО (IAS) 1 «Представлення фінансової звітності»; МСБО (IAS) 7 «Звіт про рух грошових коштів»; МСБО (IAS) 8 «Облікова політика, помилки і зміни в бухгалтерських розрахунках»; МСБО (IAS) 12 «Податок на прибуток»; МСБО (IAS) 18 «Виручка»; МСБО (IAS) 20 «Облік державної допомоги»; МСБО (IAS) 21 «Вплив змін валютних курсів»; МСБО (IAS) 23 «Витрати по позиках»; МСБО (IAS) 36 «Знецінення активів»; МСБО (IAS) 38 «Нематеріальні активи»; МСФЗ (IFRS) 3 «Об’єднання бізнесу»; МСФЗ (IFRS) 5 «Вибуття непоточних активів, призначених для продажу, і припинена діяльність».
Основні питання відображення в звітності нематеріальних активів регулюються МСБО 38 «Нематеріальні активи». Цей Стандарт слід застосовувати при обліку нематеріальних активів, за винятком:
a) нематеріальних активів, які розглядаються в іншому стандарті;
б) фінансових активів, як це визначено в МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»;
в) прав на корисні копалини та видатків на розвідку або розробку і видобування корисних копалин, нафти, природного газу і подібних невідновлюваних ресурсів.
Приклади нематеріальних активів:
- комп’ютерне програмне забезпечення;
- патенти, ліцензії;
- авторські права, кінофільми;
- списки клієнтів, стосунки з клієнтами або постачальниками, лояльність клієнтів;
- імпортні квоти, франшизи;
- частка ринку і права на збут і так далі.
Визначення нематеріального активу вимагає його ідентифікованості і відповідності визначенню «актив», тобто нематеріальний актив має бути:
- контрольованим ресурсом;
- містити в собі майбутні економічні вигоди.
Актив відповідає критерію можливості ідентифікації у визначенні нематеріального активу, якщо він:
a) може бути відокремлений, тобто є можливість його відокремлення або відділення суб’єкта господарювання і продажу, передачі, ліцензування, здачі в оренду або обміну окремо або разом з відповідним контрактом, активом чи зобов’язанням, або
б) виникає в результаті контрактних або інших юридичних прав, незалежно від того, чи можуть вони бути передані або відокремлені від суб’єкта господарювання або ж від інших прав та зобов’язань.
Для визнання статті як нематеріального активу суб’єктові господарювання треба продемонструвати, що стаття відповідає:
- визначенню нематеріального активу;
- ймовірно, що очікувані майбутні економічні вигоди від цього активу поступлять в компанію;
- вартість активу може бути надійно оцінена (МСБО 38.21).
Ця вимога стосується витрат, які були первісно понесені для придбання або внутрішнього генерування нематеріального активу, і тих витрат, які були здійснені в подальшому для його розширення, заміни його частини або для обслуговування цього нематеріального активу.
Нематеріальний актив слід визнавати, якщо і тільки якщо:
a) є ймовірність того, що майбутні економічні вигоди, які відносяться до активу, надходитимуть до суб’єкта господарювання;
б) собівартість активу можна достовірно оцінити.
Суб’єктові господарювання слід оцінювати ймовірність майбутніх економічних вигід, використовуючи припущення, які можна обґрунтувати і підтвердити. Ці припущення відображають найкращу оцінку управлінським персоналом сукупності економічних умов, які існуватимуть протягом строку корисної експлуатації активу.
Первісна оцінка нематеріальних активів здійснюється за фактичними витратами (cost) (МСБО 38.24). Тобто, нематеріальній актив слід первісно оцінювати за собівартістю. Склад фактичних витрат залежить від того, чи був актив придбаний в рамках окремої операції, або в рамках об’єднання бізнесу, або в рамках державної субсидії, в обмін на негрошовий актив.
Придбання в рамках окремої операції
Фактичні витрати на придбання нематеріального активу в рамках окремої операції включають:
1) ціну придбання активу, включаючи імпортні мита і невідшкодовувані податки, сплачені у зв'язку з придбанням, за вирахуванням торгівельних знижок і дисконту;
2) витрати, що безпосередньо відносяться на підготовку активу до його використання за призначенням, у тому числі:
- витрати на виплату винагород працівникам, що відповідають визначенню в МСБО 19 «Винагороди працівникам», безпосередньо пов’язаних з доведенням активу до його робочого стану;
- витрати на професійні послуги, безпосередньо пов’язані з доведенням активу до його робочого стану;
- витрати на перевірку робочого стану активу (МСБО 38.27 - 28).
Придбання нематеріального активу при об’єднанні бізнесу
Основною проблемою при визнанні об’єктів, що є результатами розробок, і інших об’єктів, що не мають фізичної субстанції, які контролювалися бізнесом, що набував, є складність їх відділення від гудвіл: ці об’єкти зазвичай важко ідентифікувати. МСФЗ (IFRS) 3 «Об’єднання бізнесу» вирішує визнання об’єктів, придбаних при об’єднанні бізнесу, при виконанні двох умов:
- об’єкт відповідає визначенню нематеріального активу, у тому числі є таким, що ідентифікується;
- справедлива вартість активу може бути достовірно оцінена.
При виконанні вказаних умов даний об'єкт згідно МСФЗ 3 визнається компанією-покупцем на дату придбання як нематеріальний актив бізнесу, що набуває, окремо від гудвіл, незалежно від того, був чи він визнаний як нематеріальний актив компанією, що набуває, до об’єднання бізнесу. У додатку до МСФЗ (IFRS) 3, що ілюструє використання даного положення, приведений список можливих нематеріальних активів, які можуть бути визнані окремо від гудвіл при об’єднанні бізнесу (див. гл. 14 «Об’єднання бізнесу»). Даний список містить у тому числі такі екзотичні об'єкти, як списки клієнтів, стосунки з клієнтами, наявні замовлення на постачання і так далі. Згідно МСБО 22 «Об’єднання бізнесу», який діяв до набрання чинності МСФЗ (IFRS) 3, такого роду нематеріальні активи не підлягали визнанню окремо від гудвіла, перш за все внаслідок практичної складності оцінки їх справедливої вартості. Тому МСФЗ (IFRS) 3 передбачає визнання нематеріальних активів окремо від гудвіла лише у тому випадку, коли їх справедлива вартість може бути надійно оцінена.
Придбання шляхом державного гранту
У деяких випадках нематеріальний актив можна придбати безкоштовно або за номінальну компенсацію шляхом державного гранту. Це відбувається, коли держава продає чи розподіляє суб’єктові господарювання нематеріальні активи, такі як права на посадку в аеропорту, ліцензії на роботу радіо- чи телестанцій, ліцензії чи квоти на імпорт або права на доступ до інших обмежених ресурсів. Згідно з МСБО 20 «Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу», суб’єкт господарювання може обрати первісне визнання за справедливою вартістю і для нематеріальних активів, і для гранту. Якщо суб’єкт господарювання вирішує первісно не визнавати актив за справедливою вартістю, він первісно визнає актив за номінальною сумою (згідно з іншим підходом, дозволеним у МСБО 20) плюс будь-які видатки, що їх можна безпосередньо віднести до підготовки активу до його призначеного використання.
Обмін активів
Один або кілька нематеріальних активів можуть бути придбаними в результаті обміну на немонетарний актив (чи активи), або ж на поєднання монетарних і немонетарних активів.
Собівартість такого нематеріального активу оцінюють за справедливою вартістю, якщо
а) ця операція з обміну не позбавлена комерційної сутності або
б) справедливу вартість ні отриманого активу, ні переданого активу не можна достовірно оцінити.
Придбаний актив оцінюють у цей спосіб, якщо суб’єкт господарювання не може негайно припинити визнання переданого активу. Якщо придбаний актив оцінюють не за справедливою вартістю, його собівартість визначається за балансовою вартістю відданого (в обмін) активу.
Внутрішньо генерований гудвіл не визнається як актив, оскільки він не є ресурсом, який можна ідентифікувати (тобто його не можна відокремити і він не виникає в результаті контрактних або інших юридичних прав), який контролюється суб’єктом господарювання і який можна достовірно оцінити за собівартістю.
Щоб оцінити, чи відповідає внутрішньо генерований нематеріальний актив критеріям визнання, суб’єкт господарювання класифікує генерування активу на:
a) етап дослідження;
б) етап розробок.
Приклади діяльності на стадії досліджень:
- діяльність, направлена на здобуття нових знань;
- пошук, оцінка і остаточний відбір варіантів використання результатів досліджень або інших знань;
- пошук альтернативних матеріалів, пристроїв, продукції, процесів, систем або послуг;
- формулювання, проектування, оцінка і остаточний відбір можливих альтернатив для нових або покращуваних матеріалів, пристроїв, продукції, процесів, систем або послуг (МСБО 38 п.56).
Приклади діяльності по розробці:
- конструювання, споруда і тестування дослідних зразків і моделей;
- конструювання інструментів, шаблонів, форм і штампів з використанням нової технології;
- конструювання, створення і експлуатація дослідної установки, яка по масштабах економічно не личить для комерційного виробництва;
- конструювання, створення і тестування вибраного варіанту для нових або покращуваних матеріалів пристроїв, продукції, процесів, систем або послуг (МСБО 38 п.59).
Прикладами безпосередньо зв’язаних витрат є:
- витрати на матеріали і послуги, використані або спожиті при створенні нематеріального активу;
- витрати на виплату винагород працівникам, відповідних визначенню в МСБО 19 «Винагороди працівникам», безпосередньо пов’язаних з доведенням активу до його робочого стану;
- мита за реєстрацію юридичних прав;
- амортизація патентів і ліцензій, які використовуються для створення нематеріального активу (МСФО 38 п.66).
Оцінка після первинного визнання
Після первинного визнання нематеріальні активи оцінюються з використанням двох моделей: 1) модель фактичної вартості (cost model); 2) модель переоціненої вартості (revaluation model).
Вибрана модель повинна послідовно застосовуватися для всіх нематеріальних активів даного вигляду.
Модель фактичної вартості. Після первинного визнання нематеріальний актив враховується за фактичною вартістю, за вирахуванням всієї накопиченої амортизації і всіх накопичених збитків від знецінення (МСБО 38.74).
Модель переоціненої вартості. Після первинного визнання нематеріальний актив повинен враховуватися за переоціненою вартістю, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки за вирахуванням всієї подальшої накопиченої амортизації і всіх подальших накопичених збитків від знецінення.
Справедлива вартість для цілей переоцінки повинна визначатися на основі даних активного ринку (МСБО 38 п.75). Нематеріальні активи, що враховуються за переоціненою вартістю, повинні переоцінюватися з такою регулярністю, щоб на звітну дату їх балансова вартість істотно не відрізнялася від їх справедливої вартості (МСБО 38.75). Таким чином, МСБО 38 не встановлює яких-небудь конкретних термінів проведення регулярних переоцінок нематеріальних активів, необхідність чергової переоцінки визначається за рішенням менеджменту компанії.
Збільшення балансової вартості нематеріальних активів від переоцінки відбивається по кредиту капіталу по субрахунку «Приріст вартості від переоцінки». Проте у разі, коли це збільшення повністю або частково компенсує раніше визнане на рахунку прибутків і збитків зниження балансової вартості від переоцінки, воно відбивається по кредиту рахунку прибутків і збитків в тій мірі, в якій воно компенсує раніше визнане зниження вартості.
Зменшення балансової вартості нематеріальних активів від переоцінки відбивається по дебету рахунку прибутків і збитків. Проте у разі, коли це зменшення повністю або частково компенсує раніше визнане в капіталі збільшення балансової вартості від переоцінки, воно відбивається по дебету капіталу по субрахунку «Приріст вартості від переоцінки» в тій мірі, в якій воно компенсує раніше визнане в капіталі збільшення вартості (МСБО 38.85 - 86).
Накопичений приріст від переоцінки, відбитий в капіталі, переводиться в нерозподілений прибуток тоді, коли він реалізований, тобто при списанні або вибутті активу. Таке переведення не відбивається в звіті про прибутки і збитки (МСБО 38, п.87).