Тема 4 облікова політика та виправлення помилок у фінансових звітах

Мета: вивчення МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» і вміння використовувати його принципи при виправленні помилок у фінансових звітах

План викладу і засвоєння матеріалу:

4.1. Сфера застосування МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки»

4.2. Обрання та застосування облікових політик

4.3. Зміни в облікових оцінках

4.4. Виправлення помилок у фінансових звітах

Література [7 с. 156-158; 14 с. 73; 22 с. 114-118; 23 с. 84-88; 28]

Час: 2 год.

4.1. Сфера застосування мсбо 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки»

Цей Стандарт слід застосовувати при обранні та застосуванні облікових політик та обліку змін в облікових політиках, змін в облікових оцінках та виправлень помилок попереднього періоду.

Метою цього Стандарту є визначення критеріїв до обрання та змінювання облікових політик разом з обліковим підходом та розкриттям інформації про зміни в облікових політиках, зміни в облікових оцінках та виправлення помилок. Стандарт призначений для покращення доречності і достовірності фінансових звітів суб’єкта господарювання та зіставності таких фінансових звітів через певний проміжок часу та з фінансовими звітами інших суб’єктів господарювання.

Облікові політики – конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб’єктом господарювання при складанні та поданні фінансових звітів.

Зміна в обліковій оцінці – це коригування балансової вартості активу або зобов’язання чи суми періодичного споживання активу, яке є результатом оцінки теперішнього статусу активів та зобов’язань та пов’язаних з ними очікуваних майбутніх вигід та зобов’язань. Зміни в облікових оцінках є наслідком нової інформації або нових розробок та, відповідно, не є виправленням помилок.

4.2. Обрання та застосування облікових політик

Керівництво підприємства повинно обирати і використовувати облікову політику таким чином, щоб вся фінансова звітність відповідала усім вимогам кожного з МСФЗ, який використовується. При відсутності конкретних вимог, керівництво повинно розробляти політику, яка б забезпечувала представлення фінансової звітності, яка є:

a) доречною для потреб користувачів з прийняття економічних рішень;

б) достовірною, в тому значенні, що фінансові звіти:

- подають достовірно фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб’єкта господарювання;

- відображають економічну сутність операцій, інших подій або умов, а не лише юридичну форму;

- є нейтральними, тобто вільними від упереджень;

- є обачливими;

- є повними в усіх суттєвих аспектах.

Суб’єкт господарювання має обирати та застосовувати свої облікові політики послідовно для подібних операції, інших події або умов, якщо стандарт або тлумачення конкретно не вимагає або не дозволяє визначення категорії статей, для яких інші політики можуть бути доречними. Якщо стандарт або тлумачення вимагає або дозволяє таке визначення категорій, слід обирати прийнятну облікову політику та послідовно застосовувати до кожної категорії.

Суб’єкт господарювання повинен змінити облікову політику, тільки якщо зміна:

a) вимагається стандартом або тлумаченням

або

б) приводить до того, що фінансові звіти надають достовірну та доречнішу інформацію про вплив операцій, інших події або умов на фінансовий стан, фінансові результати діяльності або грошові потоки суб’єкта господарювання.

Користувачі фінансових звітів повинні мати змогу порівнювати фінансову звітність суб’єкта господарювання через якийсь час для визначення тенденцій у його фінансовому стані, фінансових результатах діяльності та грошових потоках. Тому, як правило, однакові облікові політики застосовуються протягом кожного періоду та у проміжок часу з одного періоду до іншого.

Не вважається змінами в облікових політиках:

a) застосування облікової політика до операцій, інших подій або умов, що відрізняються за сутністю від тих, що відбувалися раніше;

б) застосування нової облікової політики до операцій, інших події або умов, які не відбувалися раніше або були несуттєвими.

Розділ облікової політики в примітках до фінансової звітності повинен описувати наступне:

1. основу (або основи) оцінки, використану для підготовки фінансової звітності;

2. кожне конкретне питання облікової політики, що має істотне значення для правильного розуміння фінансової звітності.

На додаток до конкретної облікової політики, використовуваної у фінансовій звітності, користувачам важливо знати підстави (основи) оцінки (фактична вартість придбання, відновлювальна вартість, вартість реалізації, можлива ціна продажу, дисконтована вартість), оскільки вони формують основу складання фінансової звітності в цілому. Коли у фінансовій звітності використовується більше однієї підстави (основи) оцінки, наприклад, коли переоцінці підлягають лише певні довгострокові активи досить представити вказівку категорій активів і зобов'язань, до яких застосовується кожна основа. При ухваленні рішення про розкриття конкретної облікової політики, керівництво розглядає питання, чи буде розкриття допомагати користувачам в розумінні способу відображення операцій і подій в звітних фінансових результатах діяльності і фінансового положення компанії.

Облікова політика, яку підприємство повинне розглядати при представленні, включає (але не обмежується цим) наступне:

- визнання виручки;

- принципи зведення, включаючи дочірні і асоційовані компанії;

- об’єднання компаній;

- спільна діяльність;

- визнання і амортизація матеріальних і нематеріальних активів;

- капіталізація витрат по позикам і інших витрат;

- договори підряду;

- інвестиційну власність;

- фінансові інструменти і інвестиції;

- оренда;

- витрати на дослідження і розробки;

- запаси;

- податки, у тому числі відкладені податки;

- резерви;

- витрати на пенсійне забезпечення;

- перерахунок іноземної валюти і хеджування;

- визначення господарських і географічних сегментів і основу для розподілу витрат між сегментами;

- визначення грошових коштів і їх еквівалентів;

- облік інфляції;

- урядові (державні) субсидії.