Розділ 5 фінансові механізми реалізації екологічного менеджменту і аудиту

Для реалізації напрямків, виявлених в процесі впровадження екологічного менеджменту і аудиту, необхідні фінансові механізми, які повноцінно діють в умовах ринкової економіки.

Екологічна криза, що охоплює більшу частину регіонів України значною мірою пов'язана з недосконалою системою фінансування екологічних заходів і управління природокористуванням. В умовах переходу до ринкової економіки, зміни форм власності, збереження існуючих методів оцінки збитків, завданих довкіллю внаслідок ді­яльності підприємств та установ, відсутність екологічно обґрунтова­них нормативів плати, за використання природних ресурсів не дає можливості ефективно впливати на екологічний стан територій.

Як відомо, у спадок України залишилась екстенсивна модель використання природних ресурсів у сферах промисловості, транспо­рту, і комунально-побутових послуг. В цій моделі природні ресурси розглядаються як специфічна різновидність матеріальних, при ви­значенні ефективності їх використання не враховується повною мі­рою розміри прямих і непрямих збитків, завданих навколишньому середовищу, а масштаби використання визначаються виключно по­требами народного господарства у даному виді ресурсів. Аналогічна ситуація виникла у галузі охорони навколишнього середовища, коли при розробці планів розвитку виробництва екологічним питанням надається другорядне значення.

В новій глобальній соціально-економічній і екологічній ситуа­ції, коли перспективи локальних техногенних катастроф і вичер­пання природних ресурсів набули актуальності, постає завдання розробки моделей екологічно збалансованої економіки, яка б нейт­ралізувала вплив промисловості, сільського господарства, інших сфер діяльності людей на стан біосфери і зворотнього впливу на­вколишнього середовища на техніко-економічні, соціальні, демографічні показники розвитку суспільства. Вирішення цього завдан­ня неможливе без розробки системи нормативів функціонування виробничої і невиробничої сфери діяльності, створення і впрова­дження системи економічного стимулювання раціонального корис­тування природними ресурсами і природоохоронних заходів, впро­вадження маловідходних технологій. В економіко-екологічних мо­делях повинні широко використовуватись результати досліджень суміжних дисциплін: екологічного моніторінгу, техніки захисту навколишнього середовища, теорії систем демографії тощо. Прове­дення комплексного системного аналізу моделей взаємодії суспіль­ства з навколишнім середовищем дозволить вирішувати завдання оцінки комплексного впливу господарської діяльності на довкілля та окремі його елементи, прогнозувати можливі зміни у соціально- демографічній, техніко-економічній сферах в залежності від стану екосистеми, зрештою, визначити приоритетні фактори впливу на стан природного середовища.

Оптимізація еколого-економічних систем має слугувати базою для розробки системи заходів по ресурсозбереженню і зниженню негативного впливу антропогенних факторів на довкілля, обґрунту­вання перспективних планів екологічного і соціального розвитку на місцевому, регіональному і державному рівнях.

В умовах України ситуація ускладнюється загальною економіч­ною кризою, невідповідністю структури народного господарства ри­нковим вимогам, матеріальним зносом очисного обладнання, розва­лом соціальної сфери, нарешті, наслідками техногенних катастроф, найкрупнішою з яких є Чорнобильська аварія. Впровадження ринко­вих відносин само по собі не може змінити ситуацію на краще. Тому необхідною складовою частиною планів реформування економіки має бути програма створення систем регіонального використання природних ресурсів і охорони природи; фінансування впровадження сучасних екологічно безпечних виробництв, систем утилізації та ре­куперації відходів, реконструкція промислових, транспортних і комунальних об'єктів, що завдають шкоди довкіллю; проведення ефективної податкової політики, що стимулювала б заходи по захис­ту навколишнього середовища; створення ефективної структури управління природокористуванням.

Важливо підкреслити, що антропогенне навантаження на біо­сферу в теперішніх умовах досягла того рівня, коли завдання суттє­вих збитків довкіллю може не тільки значним чином вплинути на соціальну і демографічну ситуацію, а й призвести до гальмування технічного розвитку (вичерпання ресурсів, нездатність територій до використання, скорочення строків служби обладнання). Тому роз­робка ефективних методів і засобів зменшення негативного впливу виробництва на біосферу перетворюється у фактор розвитку науко­во-технічного прогресу. Розробка нової техніки, з меншим негатив­ним впливом на стан атмосфери, гідросфери, біосфери, флори і фау­ни стає більш економічно вигідним, ніж ліквідація наслідків техно­генних катастроф. Створення безвідходних територіально-виробни­чих комплексів надає широкі можливості для соціального розвитку регіонів. Впровадження джерел енергії, що відновлюються, може за­побігти непередбаченими наслідкам у зміні клімату планети.

Головними економічними механізмами стимулювання раціо­нального природокористування є встановлення таких цін на природ­ні ресурси, які відповідали б їх суспільній цінності і враховували б негативний ефект від вичерпання, шляхом введення системи пільго­вого користування, квотування і оподаткування використання окре­мих видів ресурсів. Це не означає, що треба відмовлятися від таких методів позаекономічного регулювання як вдосконалення законода­вчої бази, впровадження міжнародних стандартів і виконання між­народних програм захисту навколишнього середовища. Суттєвим також є інформаційне забезпечення систем управління природоохо­ронною діяльністю і ресурсозбереженням, що дозволило б знижува­ти обсяг індетермінованої інформації в еколого-економічних сис­темах і більш ефективно і точно визначати сучасну ситуацію, дина­міку і напрямок її розвитку; розробляти рекомендації по збалансу­ванню використання ресурсів і розвитку виробництва.

Розробка і впровадження систем економічної оцінки взаємо­впливів суспільства і навколишнього середовища на основі програм­но-цільового підходу до раціонального природокористування і за­хисту біосфери від шкідливих речовин дозволить здійснювати еко­логічно збалансований, сталий розвиток економіки з ефективним використанням природних багатств, підвищення рівня життя, покра­щення демографічної ситуації.