3.4 Спецпитання. Опис найцікавіших форм і методів організації учбового процесу

Методика навчання і проведення занять в учбових закладах Польщі часто міняється. Опишемо одну з найцікавіших останніх методик. Деякі заняття полягають, перш за все, в начитці матеріалу, тоді як інші можуть бути зорієнтованими на обговорення або роботу в лабораторії. Розміри груп мінятися від декількох студентів до декількох сотень.

Практикуються різні стилі навчання, більшість польських професорів хочуть почути думку учнів на лекціях і попросять брати участь в дискусіях під час занять. Також задається багато читання і письмових завдань.

Є комп'ютерні лабораторії, гуртожитки оснащені доступом в Інтернет, всі домашні завдання мають бути виконані на комп'ютері.

Учбовий процес здійснюється в таких формах: учбові заняття, виконання індивідуальних завдань, практичні, контрольні заходи, самостійна робота.

При організації самостійної роботи студентів з використанням складного оснащення або установок, складних систем доступу до інформації передбачається можливість отримання необхідної консультації або допомоги з боку фахівця кафедри.

Впровадженням в учбово-виховний процес сучасних технологій вчитель і вихователь все більш освоюють функції консультанта, порадника, вихователя. Це вимагає від них спеціальної психолого-педагогической підготовки, оскільки професійній діяльності вчителя реалізуються не тільки спеціальні, наочні знання, але і сучасні знання в області педагогіки і психології, технології навчання і виховання

Використовуються нестандартні прийоми організації учбового процесу: ділові ігри, прес-конференції, уроки, уроки-конкурси, уроки-«суды», уроки-концерти, ролеві ігри, уроки-конференції, уроки-семінари, інтегровані уроки, уроки-екскурсії і ін.

Також викладачі використовують в своїй практиці ділові ігри.

4. Адаптація вищої освіти польщі до умов болонського процесу

У основі Болонського процесу лежить переконання, яке поділяється багатьма європейськими країнами та міжнародними академічними організаціями, що в епоху глобалізації слід прагнути максимальної сумісності систем вищої освіти. Це дозволить усім учасникам процесу повною мірою скористатися перевагами культурної різноманітності, відмінностей у традиціях викладання, постійно підвищувати якість освіти, полегшити мобільність студентів та викладачів. Отже в основі Болонського процесу лежать ті самі цінності, що й в основі більш широких процесів європейської інтеграції.

Прийнята на початку 1990-х років модель вищої освіти Польщі передбачала виокремлення двох її основних рівнів: a) трирічна або чотирирічна освіта першого ступеня, після якої присвоюється звання ліценціата; б) освіта другого ступеня, частіше дворічна, яка дає право на одержання диплома магістра; (до сьогодні в Польщі її називають повною вищою освітою). Саме така організація вищого навчання має місце сьогодні у 96 напрямках з існуючих 102-х.

Як свідчать польські джерела, адаптація до цієї моделі тривала понад 10 років. І дворівнева вища освіта показала свою ефективність при одночасній гнучкості. Аналогічна європейська модель вищої освіти діє у США, Канаді і Австралії.

Третім – вищим – етапом освіти згідно з Болонським процесом повинна стати 3-річна докторантура, яка ще не повністю впроваджена у Польщі. Більшість докторантів і надалі готуються як екстерни. Тому польський докторат як науковий ступінь має низький статус. Крім того, надалі має місце практика габілітації . Корені такої системи підготовки вищих наукових кадрів – так звана "гумбольтівська модель університету", яка проіснувала останні 200 років. Але на сьогодні вона вже застаріла і неефективна.

Реформування підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації сьогодні на часі вже й в Україні. Приєднання її до Болонської декларації передбачає, окрім усього іншого, до 2010 року запровадження докторських програм, повністю відповідних західним PhD. З моменту підписання декларації в Україні з власної ініціативи запрацювала робоча група, ініціаторами якої стали професори Національного університету "Києво-Могилянська академія" на чолі з координатором темпусівського проекту "Тренінг із упровадження третього циклу європейського простору вищої освіти (ЕНЕА) в Україні".

Важливим кроком у реформуванні структури вищої освіти Польщі стала робота над стандартизацією навчання за трансферною системою європейських кредитів (ECTS), спрямована на підвищення мобільності навчання – як у часі (мається на увазі можливість вибору індивідуального темпу навчання), так і у просторі (послідовне навчання у різних ВНЗ), тобто принцип мобільності, який пропагується Європейською комісією, має надати студентам можливість одержання знання за обраною спеціальністю в різних навчальних центрах (у країні поселення і за кордоном) на тому ж самому рівні освіти.

Гнучкість системи вищої освіти у часі надзвичайно важлива для студентів вечірньої і заочної форми навчання. Справа в тому, що у Польщі близько 50% студентів – вечірники і заочники, рівень їхньої підготовки за загальним визнанням, нижчий, ніж у студентів стаціонару. Студенти цієї категорії просто не встигають у короткий термін якісно опанувати пропонований обсяг матеріалу. Подібна ж проблема стоїть і в Україні. Застосування загальноєвропейської системи ECTS дозволяє збільшити (навіть індивідуально) тривалість навчання для вечірньої і заочної форми, що сприятиме більш якісному опануванню предметів програми навчання.

Гнучкість системи вищої освіти у просторі (принцип мобільності) у Польщі теж активно впроваджується. Але за цим показником країна тільки починає наближатися до рівня західних партнерів по ЄС. Дані Міністерства освіти Польщі показують суттєве щорічне зростання кількості студентів і викладачів ВНЗ, які скористалися програмами міжнародних обмінів. Так, у 2001-2002 навчальному році 4323 польських студента отримали грант програми ERASMUS – але це лише 0,28% всіх студентів Польщі. Існують й інші програми обмінів, приватні виїзди, якими користуються польські студенти. Водночас рівень мобільності студентів західних країн Євросоюзу – 2,3 %. У тих самих роках Польща прийняла за програмою ERASMUS 614 іноземних студентів. Це – на 12,5 млн. студентів у Польщі. Пожвавлюється і процес обмінів (мобільність) викладачів польських ВНЗ. Для порівняння у 2000-2001 навчальному році грантами програми ERASMUS скористалися 678 з 80299 польських науковців (0,8%). Понад 80 ВНЗ Польщі у 2002 – 2003 роках брали участь у міжнародних проектах.

Таким чином, система ECTS активно впроваджується в Польщі. Ще у 2002 р. вона застосовувалася у 68 % державних і 35 % недержавних вишів.

Послідовне впровадження системи ECTS спрощує для Польщі розв’язання питання запровадження спеціального "Додатку" до диплому. Цей додаток виконує дуже важливу функцію, зокрема інформує про дисципліни, які вивчалися у ВНЗ, спеціалізацію, яку отримав фахівець. Особливо це важливо для осіб, що мають намір продовжувати навчання на батьківщині або за кордоном. Міністерство освіти та спорту Польщі планувало повсюдно впровадити Додаток до Диплому ще у 2004/2005 році.

Зауважимо, що на разі в Україні такої проблеми немає – в нашій країні існує давня традиція видачі додатків до дипломів, що містять докладну інформацію про всі передбачені програмою навчальні предмети, обсяг їх освоєння у годинах, а також оцінки, отримані студентом, і спеціалізацію фахівця.

Ще один важливий напрямок реформ у освіті Польщі – адаптація системи оцінки власне ВНЗ до принципів Болонського процесу. Упродовж багатьох років в академічному середовищі в Польщі велися дискусії над розробленням за зразком європейських країн і американської системи формули ліцензування та акредитації програм і центрів освіти, яка була б надійною основою контролю за якістю навчання. Розглядалися дві моделі: перша – "галузевої" акредитації при професійних організаціях і друга – акредитація при міжвишівських комісіях. Через незначну зацікавленість професійних і наукових асоціацій системою освіти перше рішення в Польщі було важким для запровадження. Друге рішення почали реалізовувати наприкінці 1997 р. із укладенням з п’ятнадцятьма значними ВНЗ "Угоди польських університетів щодо підвищення якості освіти".

У 2002 році у галузі акредитації ВНЗ зроблено наступний, якісно новий крок: при Міністерстві освіти та спорту Польщі утворена Державна акредитаційна комісія. Її компетенція розповсюджується як на державні, так і на приватні ВНЗ [10]. Загальні позиції оцінки ВНЗ такі:

- наявність внутрішньої системи оцінки якості освіти;

- впровадження системи залікового обсягу освоєння дисциплін за ECTS;

- дотримання формальних вимог щодо кадрів ВНЗ.

Крім того, обов’язковою умовою акредитації ВНЗ сьогодні є його участь у програмі SOCRATES-ERASMUS.

Процес міжнародної інтеграції освіти пов’язаний також із взаємним визнанням дипломів. Польща дещо пізніше (у 1997 р.) приєдналася до Лісабонської Конвенції, яка є головним документом Болонського процесу у цій сфері. Правова основа визнання іноземних дипломів у Польщі має двосторонній характер. До вступу у ЄС країна мала понад 30 таких угод, але тільки 2 – з країнами ЄС (Німеччиною та Австрією). Але цей процес у зв’язку зі вступом Польщі до ЄС пришвидшився.