4. Мода як засіб впливу на маси

Мода – форма стандартизованої масової поведінки людей, що виникає стихійно під впливом настроїв, смаків, захоплень, які домінують у суспільстві. Це часткова зовнішня зміна соціально-культурних форм поведінки і уподобань людини.

Наслідування моді веде до певної автоматизації поведінки, робить людину схожою на інших. Під впливом моди людина демонструє зразки поведінки, що можуть не відповідати її внутрішнім уподобанням. І небезпека сліпого наслідування моді для особистості полягає у тому, що такі зразки зовнішньої поведінки непомітно формують певну структуру внутрішніх аксіологічних, життєвих диспозицій особистості.

За певних умов (матеріальних, організаційних, інформаційних) можна ЗМК формувати модні тенденції поведінки в обмеженому регіоні.

5. Чутки як засіб впливу на масову поведінку людей.

Чутки – це повідомлення, що надходять від однієї або більше осіб, про нічим не підтверджені події (з невизначеним ступенем достовірності), яке стосується важливих для учасників комунікації моментів і відповідає їх потребам та інтересам.

Причини появи чуток, їх види та ознаки

1. Невизначеність ймовірності інформації. Діапазон коливань ймовірності: від правдоподібної до абсолютно неправдивої. В процесі руху сюжет чутки зазнає змін у бік його пристосування до психологічних потреб комунікаторів (розповідачів) і реципієнтів (слухачів). Саме тому чутки повністю достовірними не бувають.

2. Спрямованість змісту чутки на задоволення якої-небудь психологічної потреби людей, яка не задовільняється іншими способами. Невдоволеність і бажання отримати задоволення виступають як мотив для сприйняття і відтворення почутого. Чутки являють собою бажану інформацію. Її вирізняє колективне авторство, анонімність; розповсюдження в усному середовищі. Зміст чутки за рахунок своєї емоційності, яскравості повинен викликати подив, захоплення, страх, бажання до дії тощо.

3. Саморозповсюдженість – важлива комунікативна характеристика чутки. Природа повідомлення, що саморозповсюджується, така, що його важко втримати в собі. Людина у будь-якому випадку прагне передати інформацію далі, щоб позбавитися психологічної напруги, а передавши - відчути полегшення.

Типологія чуток паказана в табл.1.

Таблиця.1

Типологія чуток

Критерії	Види чуток
Спонтанність виникнення	Виникаючі спонтанно, ті, що розповсюджуються навмисно.
Ступінь достовірності	Абсолютно недостовірні; недостовірні з елементами правдоподібності; правдоподібні; правдоподібні з елементами недостовірності
Тип емоційної реакції реципієнта	Чутка-бажання; чутка-"опудало"; агресивна чутка; чутка-"викриття"
Об’єкт спрямованості	Спрямованість на особистість і результат її діяльності; спрямованість на організацію; спрямованість на соціальні групи; спрямованість на органи державного управління
Масштаби розповсюдження	Корпоративні, місцеві, регіональні, глобальні
Інтенсивність	Неінтенсивні, інтенсивні, сенсаційні (дуже інтенсивні)
Ступінь впливу на психіку людей	Збуджують суспільну думку; викликають антисуспільну поведінку; порушують соціальні зв’язки і організаційно-управлінські відносини
Зміст	Побутові, виробничо-технологічні, фінансово-економічні, кримінальні тощо.

Для використання чуток необхідно знати основні причини і умови їх появи. До них відносяться наступні.

1. Особистісні:

– прагнення до компенсації емоційної недостатності;

– прагнення індивіда утвердитися в групі, зайняти лідируюче положення;

– схильність людини думати, що повідомлення йде від надійного джерела;

– бажання людей попередити інших про небезпеку;

– прагнення розповідача чутки зменшити власну емоційну напругу;

– заздрість, озлобленість, вороже відношення до будь-кого;

– механізми психологічного захисту особистості (проекція);

– переживання страху, боязливості, тривоги;

– стан когнітивного дисонансу.

2. Ситуативні:

– наявність зовнішніх умов, що сприяють виникненню у суспільстві атмосфери невизначеності і невпевненості, яка підвищує тривожність людей;

– дефіцит інформації стосовно життєво важливих питань;

– непоінформованість людей про прийняття важливих державних і політичних рішень;

– бездіяльність у групі, одноманітність, нудьга;

– недоліки в управлінні організацією, несприятливий психологічний клімат.

До принципів створення чуток можна віднести наступне:

1. Інформація, що розповсюджується у вигляді чуток, повинна відповідати підсвідомим бажанням суспільства, вона повинна бути значущою для певної аудиторії чи об’єкта.

2. Зміст чутки має бути простим і зрозумілим. Чим він складніший і малозрозумілий, тим менша швидкість його розповсюдження.

3. Володіння інформацією повинно сприяти підвищенню престижу джерела чи транслятора чуток.

Чутки розповсюджуються спеціально підготовленими групами (2-3 особи), що у людних місцях, в транспорті у години пік ведуть між собою голосно розмови про об’єкти впливу чуток. Для формування довіри до ініціаторів чуток повинні використовуватися атрибути їх певного соціального статусу (форменний одяг, атрибути влади, багатства, специфічні мовні терміни тощо). Кількість таких груп залежить від території та термінів розповсюдження.

В основі попередження і профілактики чуток лежить інформаційна відкритість і правдивість, заборона на викривлення фактів заради короткочасних вигод, зміцнення у людей переконаності в деструктивній природі самих чуток.

До організаційних заходів профілактики і протидії чуткам відносять:

1. Запобігання наростанню високого рівня невизначеності і тривожності в суспільстві.

2. Створення і підтримання на відповідному рівні системи інформування, яка б мала у об’єктів престиж високої надійності та достовірності.

3. Створення стійкого зворотного зв’язку від об’єкта до джерела інформації, своєчасне реагування на нужди і запити людей, зміни у психологічному стані.

4. Формування такого емоційного середовища, яке б виключало можливість розповсюдження чуток, навіть у тому випадку, коли вони провокуються навмисно.

5. Якщо чутка вже виникла, потрібно не тільки спростувати і навести достовірні факти, але і обов’язково зняти ту тривожність, яку вона збудила чи яка є її причиною.

Наведені вище положення можна застосовувати у "віддзеркаленому" вигляді для вирішення зворотної задачі – формування передумов для розповсюдження чуток.

Найскладнішою виявляється задача протидії вже існуючим чуткам тому що замовчування чуток або їх непрофесійне спростування приводять до збільшення інтенсивності їх розповсюдження.

Стратегія протидії чуткам може бути сформульована у вигляді таких заходів:

1. Аналіз масштабів розповсюдження чуток.

2. Встановлення можливих причин появи чуток, мотивів, імовірних джерел і каналів їх розповсюдження.

3. Проведення бесід з особами, на яких повпливали чутки, а також з тими, хто постраждав від них.

4. Надання громадськості якомога більше інформації з питань, що є предметом чуток.

5. Розробка конкретних заходів щодо нейтралізації чуток і наслідків їх розповсюдження, а саме:

– подавлення чуток фактами, а не виокремлення їх для прямого спростування;

– виступ офіційної особи із спростуванням;

– зустрічне розповсюдження протилежної інформації;

– дискредитація "можливого автора" чуток (особистість чи група);

– оголошення про існування деякого ворога, що розповсюджує чутки з метою нанесення певної шкоди;

– пояснення психологічних механізмів виникнення конкретних чуток (якщо людина усвідомлює, що спонукало її повірити в чутки, то влада чуток над свідомістю значно зменшується);

– введення цензури;

– створення спеціальних урядових закладів, комісій, центрів по контролю за чутками;

– публікація колонки чуток в газетах тощо.

В основі протидії чуткам лежить своєчасне їх виявлення та вжиття компетентних заходів протидії.