Комунікативна техніка

Для створення ефективного іміджу спеціаліста важливим є знання і уміння в області комунікацій, використовування широкого спектру комунікативних психотехнік.

П. Міцич – автор популярної книги про ділове спілкування – досить детально описує більшість з них. Ним представлені психотехніки переконливої дії, серед них – методи риторичної аргументації (фундаментальний підхід, що оснований на цифрах і фактах; виявлення суперечностей у аргументації партнера; «витягання висновків» та ін.)

Техніка постановки запитань.

За допомогою питань можна:

– перехоплювати і утримувати ініціативу;

– направляти інформацію в потрібне русло;

– активізувати партнера;

– переходити від монологу до діалогу;

– давати партнеру проявити себе в спілкуванні тощо.

Психотехніка винагороди, яку Е. Берн назвав «підхльостуванням», спирається на теорію «позитивного підкріплення». Технічно ця теорія реалізується у спілкуванні як система прийомів, що створюють психологічний комфорт для кожної особи, що є важливою умовою для створення позитивного іміджу.

Техніка нерефлексивного слухання допомогає уникнути деформацій в процесі спілкування. Сутність її полягає в умінні мовчки підтримати співрозмовника (позою, поглядом, мімікою тощо). Залежно від ситуації під час нерефлексивного слухання можуть виявлятися підтримка, схвалення, розуміння за допомогою мінімальних відповідей (репліки типу “так”, “да-да”, “це цікаво”). Такі нейтральні слова сприяють підтримці розмови, знімають напруження.

Техніка активного рефлексивного слухання полягає в налагодженні зворотнього зв’язку із співрозмовником для того, щоб проконтролювати точність сприймання інформації. Іноді цю технологію називають “активним слуханням”, тому що вона передбачає активніше використання вербальної комунікації для підтвердження розуміння інформації. Ця технологія допомагає з’ясувати наше розуміння почутого для критики та уточнення. Наприклад, “Чи правильно я вас зрозумів, що ..?”, “Іншими словами , ти мав на увазі...”.

Література

1. Афанасьєв И. Деловой этикет. – К.: “Альтерпресс”, 2004.

2. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. – СП-б., 1992.

3. Грейдина Н.Л. Основи коммуниативной презентации. М.: АСТ: Восток-Запад, 2005.

4. Дейли К., Дейли-Каравелла Л. Научись говорить: твой путь к успеху /Пер. с англ.-СПб.: Питер, 2004.

5. Добрович А. Общение: наука и искусство. – М., 1980.

6. Лютова С.Н. Основы психологии коммуникативной компетентности. – М.: МГИМО-Университет, 2007.

7. Ламертон Дж. Учитесь говорить. М.: АСТ-Астрель, 2003.

8. Панасюк А.Ю. Управленческое общение: практические советы. – М., 1990.

9. Почепцов Г.Г. Теория коммуникаций. – М.: “Рефл-бук”, К.:”Ваклер” – 2003.

10. Рай Л. Развитие навыков эффективного общения: Пер. с англ. СПб.: Питер, 2002.

11. Шепель В.М. Имиджелогия: секреты личного обаяния. – Ростов н/Д: Фенікс, 2005.

5 Корпоративний імідж

   Поняття та особливості формування корпоративного іміджу

Одним з аспектів загального сприйняття організації і її оцінки є враження, яке вона справляє на оточуючих, тобто її імідж. Корпоративний імідж (імідж певної корпорації) – це цілеспрямовано сформований образ фірми (корпорації), покликаний здійснювати емоційно-психологічний вплив на громадськість, клієнтів, споживачів з метою своєї популяризації і реклами. Тобто, корпоративний імідж – це сукупність уявлень громадськості про певну організацію, цілісне сприйняття (розуміння і оцінка) організації різними групами громадськості.

Імідж організації визначається сукупністю характеристик, що дають уявлення про її діяльність. Існують базові характеристики, властиві будь-якому типу організацій і такі, що інтерпретуються залежно від їх специфіки. Корпоративний імідж, вважають спеціалісти-іміджологи, простежується в усьому — у назві, у емблемі чи символі, в уніформі працівників, у зовнішньому вигляді вироблених продуктів, в архітектурному стилі будівель, у публікаціях фірми і багато у чому іншому. Усе це зовнішній вигляд фірми, але є більш фундаментальні характеристики — її основний і оборотний капітал, рівень використання інновацій, комунікації, відносини з державними закладами та інші, які не завжди піддаються спостереженню, а вимагають певного дослідження стану фірми.

Імідж організації цілеспрямовано формується в масовій свідомості за допомогою системи зв'язків з громадськістю і її інструментів (паблісіті, реклами, пропаганди, комунікації). Мета його створення полягає в тому, щоб у суб'єктів, що знаходяться зовні і всередині організації, склався образ даної організації, який би якнайкраще сприяв досягненню тих цілей і завдань, які ставить перед собою організація. Корпоративний імідж може бути позитивним, негативним і нечітким. Зазвичай різні групи по–різному сприймають ту чи іншу організацію. Досягнення сприятливого корпоративного іміджу і лояльності споживачів – основна мета управління корпоративною ідентичністю.

Імідж виступає як складова частина культури ділових стосунків. Без нього наївно розраховувати на серйозні успіхи у бізнесі, користуватися гідною репутацією в різних колах суспільства.

В поняття імідж фірми входять прийнята система стосунків між співробітниками даної фірми і з її клієнтами, фірмовий стиль одягу, ергономіка і дизайн офісу. Ці особливості фірми повинні бути такими, щоб навіювати клієнтам і діловим партнерам уявлення про надійність, солідність фірми, готовність її співробітників йти назустріч клієнтам. При цьому потрібно дотримуватися певної міри.

Корпоративний імідж завжди є функціональним, при його допомозі розв'язуються певні прагматичні завдання.

Перша функція корпоративного іміджу полягає в позиціонуванні організації. Позиціонування припускає співвідношення місії організації з потребами її потенційних клієнтів (споживачів). Чітко визначені цілі і задачі організації, з точки зору потреб клієнтів, допомогають простіше транслювати це назовні, створюючи корпоративний імідж.

Друга функція корпоративного іміджу полягає в тому, щоб спонукати до дій. Для того, щоб сформувати у людини готовність до дій в потрібному напрямі (наприклад, укласти угоду), тобто сформувати установку, необхідне певне підґрунтя.

Основним механізмом формування корпоративного іміджу є PR – система зв'язків з громадськістю. Ця система інтегрує для досягнення своїх цілей і інші компоненти маркетингових комунікацій: рекламу, неймз промоушн (просування імені), корпоративні комунікації, медіакомунікації, бренд–менеджмент тощо. Особливу роль в створенні корпоративного іміджу відіграє іміджмейкер. Він допоможе грамотно проявити головну ідею корпоративного іміджу у відтінках, фактурах, лініях, пропорціях, а також зможе порекомендувати системи візуальних комунікацій, які дозволять створювати у публіки саме те враження, яке вона чекає від конкретної компанії. Призначення заходів іміджмейкінга – позацінова конкуренція, що має на меті формування керованого іміджу самої фірми, її товарів і/або послуг, працюючих в ній осіб тощо. Грамотно створений корпоративний імідж дозволяє збільшити доходи компанії тільки тому, що підвищує довіру до неї клієнтів. З'ясувавши, що саме аудиторія чекає від компанії, можна легко сформувати імідж, який сприятиме її процвітанню.