7. Побудова комплексних довготривалих програм

Сьомий етап СА розробляється для вирішення питань, що пов'язані із реалізацією великомасштабних цілей. Потреба в розробці комплексних довгострокових програм виникає насам­перед там, де необхідні зміни усталених тенденцій перевищують адаптаційні можливості існуючого середовища, наприклад планових настанов.

Тому комплексну програму слід розглядати як потужний планово-організаційний інструмент, що забезпечує серйозну перебудову (Reengineering), яку неможливо здійснити з обмеженнями діючих застарілих, подекуди ортодоксальних, рамок і тенденцій [25]. Еволюція наукових методологій передбачає потребу у впровадженні нових інформаційних технологій і організаційної перебудови структури управління, при якій запропонована система буде забезпечувати підвищення ефективності управління. В основу комплексних програм покладені як глибоке втілення остаточного варіанту ДЦ, так і результати діагностичного аналізу, виконаного на шостому етапі СА.

Основні завдання сьомого етапу СА - перевести результати СА, зафіксовані в рамках системних понять на мову організаційно-економічних категорій, деталізувати, конкретизувати ці результати, розподілити їх в часі, закріпити різні питання за певними виконавцями, створити систему керівництва та відповідальності. На початку сьомого етапу СА здійснюється формування комплексної програми, в процесі якого цілі, зафіксовані в ДЦ, трансформуватимуться у функції. Так відбувається перехід від цільової до реально діючої динамічної системи.

Яскравим прикладом створення комплексної програми є Закон України "Про національну програму інформатизації", який відображає довготривалу програму дій уряду України по впровадженню інформаційних технологій [10], створенню в нашій країні інформаційного товариства і наступного інтегрування в загальносвітову інформаційну інфраструктуру.

8. Створення організації для виконання цілі і втілення комплексних довготривалих програм

Восьмий і завершальний етап СА є потрібним у тих випадках, коли необхідне створення спеціальних органів управ­ління (чи корінна реконструкція існуючих). Створення організації для досягнення поставленої цілі передбачає такі процедури:

а) встановлення цілей організації та чітке формування її функцій;

б) розробка основних функціональних підсистем;

в) вироблення доцільної оптимальної організаційної структури управління;

г) формування інформаційних взаємозв'язків та технології збирання, опрацювання й обміну да­ними;

д) вирішення питань правового, кадрового, і матеріально-техніч­ного постачання;

е) створення засад матеріального і морального стимулювання.

Інструменти са

Системна методологія передбачає підхід до рішення проблем не від методу, а від завдання. Тому визначальна роль належить роботам, які дозволяють отримати об'єктивні вимоги до поставлених завдань. Дослідження провідних вчених дозволили виробити різні ефективні технології системних досліджень [1,4,8,11,13,14,16,18,23,26,27,30]. Однак лише деякі з них витримали перевірку часом на ефективність та досконалість. Серед таких технологій – Structured System Analysis and Design Method (SSADM) - британська технологія проектування автома­тизованих систем, яка була створена на початку 80-их років, а відтак у 1993р. стала офіційним національним стандартом [15] Вели­кобританії. Крім цього на початку 1996р. цей стандарт був поширений в країнах Європейської співдружності. Як видно із самої назви цієї технології, системний аналіз є базисною її основою.

Системний аналіз стимулював дослідження і розробку цілої в'язанки неформальних методів, що набули першорядного значення для вирішення складних слабо структуризованих завдань при побудові систем різного призначення. До таких інструментів належить морфологічний аналіз [ЗО], методи сценаріїв [26,30] Делфі, побудови та аналізу ДЦ [8,14,25,27] та інші.

Коротко розглянемо особливості інструментальних засобів СА, а також деякі наявні програми комп'ютерної підтримки окремих інструментів СА [6,13,14]. Характеризуючи сучасні тенденції системних досліджень слід наголосити і на інтенсивному застосуванні об'єктно-орієнтованого аналізу [4,13]. Це обумовлено як його плідністю, так і прогресивним розвитком об'єктно-орієнтованого програмування, об'єктно-орієнтованих баз даних та об'єктної технології створення нових видів систем, що поєднюють в собі поряд з опрацюванням даних також різного типу телекомунікаційні інформаційні технології [21]. Все ширше застосовується в системах бази знань, експертні системи [14,24,28,30] та системи прийняття рішень [22].

а) Метод сценаріїв отримав потужну підтримку після створення спеціальних мов програмування сценаріїв. За його допомогою здійснюється первинне впорядкування проблеми, виявлення даних про її передісторію, поточний стан та зв'язки з іншими проблемами, та може будуватись прогноз розвитку. При реалізації методу сценаріїв [26,30] спочатку група експертів-системних аналітиків розробляє план сценарію, поділ на розділи, що відноситимуться до відповідних сфер науки, техніки, економіки і т. д. Після цього окремі експерти чи робочі групи, що спеціалізуються з цих виділених напрямків, розробляють розділи сценарію, виробляючи свою точку зору на майбутній розвиток подій. Таким чином забезпечується багатоаспектний, багатопрофільний опис проблеми. Це дозволить звести до мінімуму небезпеку щось не врахувати чи випустити із поля зору які-небудь сторони та зв'язки. Найбільш важливі напрямки застосування методу сценаріїв - вияв та аналіз проблеми (етап 1 СА), визначення цілей та критеріїв (етап 3 СА), декомпозиція цілей і побудова ДЦ. (етап 3 СА). Розглянемо окремі теоретичні засади методу сценаріїв [ЗО], Сценарій - це формалізований опис стандартної послідовності взаємозв’язаних фактів, що визначають типову ситуацію ПрО. Це можуть бути послідовності дій чи процеду, які описують досягнення цілей діючих осіб сценарію. Для комп'ютерного представлення сценарії задаються у виді фреймоподібних структур. При цьому імена слотів відображають такі поняття: діяч та учасник сценарію, цілі та мотиви діяча і учасників, час, місце, засоби реалізації сценарію; ключ, посилання, наслідки, побічні дії, закономірності, системне ім'я сценарію. Специфікація значення слоту вказує клас значень цього слоту. Окремим слотом задається ознака визна­ченості. Слот ключ задає основну подію, яка визначає тип ситуації. Реалізація ключової події забезпечує досягнення цілі діяча та учасників сценарію. Слот „посилання” описує необхідні умови реалізації сценарію та містить послідовність дій, які повинні бути виконані для здійснення передумов сповнення ключової події. Слот „наслідки” представляє результати виконання сценарію. Слот „побічні дії” відображає події, які відбуваються паралельно з діями в посиланнях сценарію. Сценарій вважається завершеним, якщо реалізовано ключову подію та досягнута ціль діяча. Окрім описаного типу (причинного) типу, застосовуються і інші види сценаріїв - типу ДЦ, та класифікуючі сценарії. В сценаріях типу ДЦ задається процес декомпозиції цілі на підцілі, що необхідно для розчленення генеральної цілі і планування рішень. Класифікуючі сценарії використовуються при узагальнені знань і можуть відображатися у виді семантичних мереж, між вершинами яких встановлюються відношення типу частина-ціле, елемент-клас, або рід-вид.

б) Метод морфологічного аналізу був створений відомим швейцарським астрофізиком Ф.Цвікі [30], який став водночас і новатором в царині досліджень ракетних двигунів. Цей метод дозволяє виявити, підрахувати та класифікувати всі можливі засоби досягнення поставленої цілі. Ф. Цвікі застосовував метод морфологічного аналізу для знаходження нових принципів побудови ракетних двигунів і, вибираючи специфічні в'язанки-комбінації із 36384 можливих гіпотетичних різнорідних варіантів, йому вдалося запропонувати та запатентувати принципово нові концепції і схеми побудови цих складних у вищій мірі машин. Стосовно контексту загальносистемності методу морфологічного аналізу, то слід наголосити, що найбільш плідним полем його засто­сування є побудова ДЦ. Метод морфологічного аналізу для цих досліджень передбачає визначення списку цілей підсистеми і застосовуваних алгоритмів, які дають змогу застосувати певні ознаки подібності - тотожності, і за допомогою цих початкових даних задавати міри для об'єднання цих цілей в групи, а отримані групи - в сукупності і.т.д. Позитивним в застосуванні морфологічного аналізу є і те, що його можливості сягають обидвох методологій побудови ДЦ. В розділі 3.3 викладена побудова ДЦ по методології декомпозиції генеральної цілі - так званий підхід "зверху-вниз". Цей детально описаний підхід в побудові ДЦ має недолік, бо не гарантує повноту розробленої структури, оскільки можна пропустити деякі суттєві цілі, що мають вагомий вплив на досягнення генеральної цілі і створення системи.

Застосування підходу "знизу-уверх" має ту перевагу, що забезпечує умови формування більш повної і детальної структури. Однак недоліком підходу "знизу-уверх" є те, що для його реалізації необхідно розробляти спеціальні алгоритми та правила, що сприятимуть скороченню перебирання варіантів при групуванні понять у більш укрупнені комплекси, які після ряду кроків вверх приведуть до генеральної цілі. Саме морфологічний аналіз дозволяє полегшити застосу­вання такої методології створення ДЦ. Та об'єктивно оцінюючи застосування методу морфо­логічного аналізу для здійснення таких досліджень, слід не забувати про те, що і тут не все вдається легко зробити. Такий метод важко реалізувати там, де існує велика кількість варіантів об'єднання підцілей у більш крупні цілі.

в) Метод мозкового штурму (метод Делфі). Найбільш придатним є його застосування при виконанні третього етапу СА, при виборі альтернативних шляхів побудови системи - на четвертому етапі, для побудови прогностичних оцінок та діагнозу поведінки проектованої системи. Коротко його суть описана в кінці розділу 3.3 при встановленні порядку побудови ДЦ. Методологія Дельфійського підходу має потужну комп'ютерну підтримку завдяки випуску багатьох програмних засобів, про які вже була мова. Число таких розробок зростає, з'явилася підтримка через Іnternet [21].

г) Метод факторного аналізу [12].Методологія СА втілена в інструментальних засобах підтримки процесу проектування систем, отримали назву CASE (Computer Aided Software Engineering) [4, 6, 8, 13, 14, 20, 22, 25].

2. Завдання для виконання лабораторних робіт:

1. Лабораторна робота №1 “Маркетинг виготовлення рекламних проспектів”.

2. Лабораторна робота №2 “Маркетинг виготовлення інформаційних брошур”.

3. Лабораторна робота №3 “Маркетинг виготовлення журнальних видань”.

4. Лабораторна робота №4 “Маркетинг виготовлення художньої літератури”.

5. Лабораторна робота №5 “Маркетинг виготовлення ціних паперів”.

6. Лабораторна робота №6 “Маркетинг виготовлення декількох замовлень одночасно”.