1. Сoniunctīvus hortatīvus (adhortatīvus)

Сoniunctīvus hortatīvus (adhortatīvus) – умовний заохочення, що виражає заохочення, заклик, спонукання до дії, які звернені до першої особи множини. Вживається тільки у praesens coniunctīvi. Запереченням виступає частка ne. Перекладається формами майбутнього часу і з певною спонукальною інтонацією:

1. Amēmus patriam, pareāmus legĭbus! – Любімо батьківщину, підко-ряймось законам!

2. Ne difficilia optēmus! – Не бажаймо важкого!

2. Coniunctīvus imperatīvus (iussīvus)

Coniunctīvus imperatīvus (iussīvus) – умовний наказу, що виражає наказ, вимогу або категоричне прохання. Вказує на дію, яка має бути виконана у майбутньому. Він вживається тільки у praesens coniunctīvi. Запереченням виступає частка ne. Виступає у другій та третій особах однини і множини та у вимогах і настановах, які відносяться до майбутнього (крім другої особи множини). Перекладається умовним і наказовим способами. Наказова форма третьої особи перекладається словами „хай”, „нехай” і третьою особою теперішнього або майбутнього часу:

1. Isto bono utāre, dum absit; cum absit, ne requīras. – Цим благом користуйся, поки воно є; коли його нема, не шукай.

2. Videant consŭles, ne quid res publĭca detrimenti capiat. – Нехай консули потурбуються, щоб держава не понесла будь-якої шкоди. (Формула надзвичайної сенатської постанови senātus consultum ultĭmum, яка означала введення надзвичайного стану і надання консулам диктаторських повноважень).

3. Coniunctīvus prohibitīvus

Coniunctīvus prohibitīvus – умовний заборони, що виражає заперечення. Вживається у praesens або у perfectum coniunctīvi. Запереченням виступає частка ne (іноді заперечні слова nemo – ніхто,nihil – ніщо,  nullus – ніякий). Зустрічається у другій особі однини або множини. Заборона стосується теперішнього або майбутнього часу. Перекладається наказовим способом:

1. Nec audias Epicurēos, qui contendunt, deos nihil mortalia curāre. – Не слухай епікурейців, які твердять, що боги цілком не турбуються про людські справи.

2. Ne transiĕris Hibĕrum; ne quid rei tibi sit cum Saguntīnis. Nusquam te vestigio movĕris. – Не переходи Гібер, нехай не буде в тебе нічого спільного із мешканцями Сагунта. Нікуди не рухайся з місця.

4. Coniunctīvus optatīvus

Coniunctīvus optatīvus – умовний побажальний, що виражає побажання, яке відноситься до теперішнього, минулого або майбутнього часу. Вживається в усіх часах умовного способу. Рraesens таperfectum  coniunctīvi вказують на здійснення бажання, imperfectum та plusquamperfectum coniunctīvi – на нездійснення бажання. Рraesens coniunctīvi передає бажання, яке стосується майбутнього часу, imperfectum coniunctīvi – теперішнього часу, perfectum та plusquamperfectum coniunctīvi – минулого часу.

Coniunctīvus optatīvus часто вживається зі словом utĭnam (о, щоб, якби). Заперечення ne. Перекладається умовним способом зі словами „о щоб”, „о якби” або наказовим способом зі словами „хай”, „нехай”:

1.Falsus utĭnam vates sim! – Хай я буду неправдивим пророком!

2. Ne sim salvus, si alĭter scribo ac sentio! – Нехай не буду здоровим, якщо пишу інакше, ніж відчуваю!

3. Di tibi dent, quaecumque optes! – Нехай тобі боги дадуть все, чого ти бажаєш!

4. Utĭnam virōrum fortium atque innocentium copiam tantam haberētis! – О якби ви мали таку велику кількість хоробрих і безкорисливих мужів!

5. Utĭnam me mortuum prius vidisses! – О якби ти побачив мене раніше мертвим!