ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра Рослинництва

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ З

Сільськогосподарської ентомології

Мелітополь, 2012

Методичні вказівки до лабораторних робіт з дисципліни «Сільськогосподарська ентомологія» для студентів за напрямом підготовки 6.090101 «Агрономія» ОКР Бакалавр.

Розробник: Розова ст. викл., к.с.-г.н.

Рецензенти: Колесніков М.О. доцент, к.с.-г.н.

Алексєєва О.М. доцент, к.с.-г.н.

Затверджена на засіданні кафедри «Рослинництва»

Протокол від “_____”___________________ 2012 року №

Завідувач кафедри «Рослинництва»

___________________________ О.А. Іванченко

(підпис) (прізвище та ініціали)

“_____”___________________ 2012 року

Схвалено методичною комісією факультету АТЕ за напрямом підготовки 6.090101 «Агрономія» ОКР «Бакалавр»

Протокол від. “_____”___________________ 2012 року №

Голова _______________ (Григоренко О.В.)

(підпис) (прізвище та ініціали)

“_____”___________________ 2012 року

Розова Л.В., 2012 рік

Зміст

Лабораторна робота № 1

Тема: Загальні відомості про шкідників рослин..............................................5

Лабораторна робота № 2

Тема: Систематика і класифікація комах…………………………………….14

Лабораторна робота № 3

Тема: Типи пошкоджень комахами……………………………………………19

Лабораторна робота № 4

Тема: Складання фенологічного календаря………………………………….22

Лабораторна робота № 5

Тема: Батоїдні шкідники………………………………………………………..26

Лабораторна робота № 6

Тема: Шкідники зернових культур……………………………………………30

Лабораторна робота № 7

Тема: Шкідники зернобобових культур………………………………………37

Лабораторна робота № 8

Тема: Шкідники соняшнику……………………………………………………42

Лабораторна робота № 9

Тема: Шкідники цукрового буряку……………………………………………44

Лабораторна робота № 10

Тема: Шкідники овочевих культур і картоплі……………………………….49

Лабораторна робота № 11

Тема: Шкідники зерна і зернопродуктів у період зберігання………………55

Лабораторна робота № 12

Тема: Шкідники плодових культур……………………………………………60

Лабораторна робота № 13

Тема: Шкідники ягідних культур та винограду……………………………..68

Лабораторна робота № 14

Тема: Шкідники лісових культур……………………………………………...77

Вступ

В Україні сільськогосподарські культури пошкоджує близько 400 видів шкідників, у тому числі 120 – здатних завдавати посівам та насадженням відчутної шкоди. Втрати врожаю як 50 років тому залишились на попередньому рівні, тобто близько 30%, а інколи врожай гине повністю.

У сучасних умовах розвитку сільськогосподарського виробництва, з переходом на нові форми господарювання, засновані на приватній власності на землю та майно (приватні підприємства, фермерські господарства, товариства з обмеженою відповідальністю, агрофірми тощо), одержання високих та сталих врожаїв неможливо без комплексної, науково-обгрунтованої, гнучкої системи захисту росли від шкідників, хвороб та бур'янів, розроблення на основі вивчення видового складу й закономірностей їх розвитку та розмноження.

Важливим резервом збільшення виробництва сільськогосподарської продукції є розробка та впровадження прогресивних методів і засобів захисту рослин від шкідливих організмів. На жаль, орієнтація на широкомасштабне застосування пестицидів призводить до дестабілізації фітосанітарної обстановки в рослинництві, поглиблення процесу забруднення середовища і негативного впливу на здоров'я людини.

Перед наукою та практикою поставлене завдання всесвітньої екологізації захисту рослин, відмова від тотального (а часто і неграмотного) використання пестицидів і мінеральних добрив.

Основними заходами профілактики від пошкоджень шкідниками є переведення захисту рослин на екологічну, або точніше, агроценотичну основу, тобто науково-обгрунтоване управління фітосанітарним станом посівів шляхом максимального використання природних регулюючих факторів агроценозу (посівів, насаджень).

Завдання полягає в тому, щоб розробити такі прийоми, які б дозволили механізмам саморегуляції проявити себе на початку заселення посівів шкідниками. Необхідно зберегти і правильно використовувати колосальні резерви зофагів і ентомопатогенів в агроекосистемах. А це в першу чергу, використання організаційно-господарчих та агротехнічних заходів, біологічного методу захисту рослин, використання інтегрованої системи захисту рослин від шкідників.

Мета дисциплині. Вивчення "С.г. ентомології" має на меті навчити визначати шкідливих комах, проводити обстеження різних польових угідь і багаторічних насаджень; знаходити місця концентрації шкідників по окремим ознакам пошкоджених рослин, характеру заселення культур при високій і слабкій чисельності шкідників, вивчити ситуації, при яких планується застосування різних методів і заходів захисту сільськогосподарських культур від пошкоджень шкідниками, або накопиченню корисної фауни з подальшим її використанням.

Лабораторна робота № 1

Тема: ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ШКІДНИКІВ РОСЛИН

Шкідники сільськогосподарських рослин належать до різних груп тваринного світу. Серед них є нематоди, слимаки, гризуни, кліщі. Але за кількістю видів і ступенем шкідливості перше місце займають комахи, які є найнебезпечнішими шкідниками культурних рослин.

Комахи належать до багатоїдних, або поліфагів, що живляться різноманітними рослинами з ботанічно близьких родин, і монофагів, які живляться одним видом рослин.

Комахи - численний клас шкідників культурних рослин і найпоширеніший серед тваринного світу; відомо близько мільйонна видів або більше як усіх видів рослин і тварин. Комахи належать до типу членистоногих, і представники цього класу відрізняються від інших членистоногих тварин тим, що в стадії імаго (дорослий стан) мають три пари членистих ніг, павукоподібні - 4, ракоподібні - 5, у багатоніжок - багато пар. У більшості видів комах доросла має крила. А у раків, павуків та багатоніжок їх немає

Тіло комах покрито щільною кутикулою, яка відіграє роль зовнішнього скелету і складається з трьох відділів: голови, грудей та черевця.

Рис. 1 Тіло італійської сарани збоку (ліва пара крил видалена):

1 – вусик; 2 – лоб; 3 – глазок; 4 – око; 5 – переднєспинка; 6 – орган слуху;

7 – крила; 8 – яйцеклад; 9 – лапка; 10 – гомілка; 11 - стегно

Голова комахи розділена більш або менш виразними швами на кілька склеритів (частин), які тісно злиті між собою: лоб, наличник, тім'я, затилок, виски (зверху за очима) та щоки. На голові знаходиться пара складних фасеткових очей, а у багатьох видів є ще 1-3 простих очок; пара членистих вусиків, ротові органи.

Очі фасеткові, або складні, складаються з численних (до кількох тисяч) простих очок (омматидій), які на поверхні очей утворюють шестигранні фасетки, і їх лише дві. Прості очка знаходяться між складними очима на лобі або тім'ї (від 1 до 3); очі є органами зору.

Вусики (рис.2) у комах дуже різноманітні і розміщені вони на передній частині голови, є в основному органами нюху та дотику. Вони складаються із члеників; їх буває від трьох до кількох десятків. Форма вусиків і різниця в довжині використовуються в систематиці та діагностиці.

Рис. 2. Типи вусиків комах (за Богдановим-Катьковим):

1 - щетинкоподібний вусик, 2 - ниткоподібний, 3 - чіткоподібний. 4 - пилкоподібний, 5 - гребінчастий, 6 - булавоподібний, 7 - веретеноподібний. 8 - пластинчасто-булавоподібний, 9-гребінчасто-колінчастий, 10-пір'ястий, 11 – щетинконосний

Розрізняють такі типи вусиків:

- ниткоподібні; всі членики майже однакової ширини, лише біля біля основи вони можуть бути дещо потовщені (саранові, блішки, деякі види метеликів - вогнівки і п'ядуни);

- щетинкоподібні; членики поступово звужуються від основи і на верхівці явно загострені (вовчок звичайний, коникові, таргани, цвіркуни, деякі вусачі);

- чіткоподібні; основи члеників звужені так, що вони відділені один від одного перетяжками (чорниші);

- пилкоподібні; членики мають відтягнутий верхній кут і нагадують зубчики пилки (ковалики та златки);

- гребенеподібні; видозмінені пилкоподібні, кожний членик має відросток, а відростки утворюють гребінь (деякі види жуків-коваликів);

- булавоподібні; кілька верхівкових члеників розширені й утворюють булаву (білани, кропив'янка);

- пластинчасто-булавоподібні; булава вусиків складається із пластинок

- віялоподібно (травневий хрущ, червневий, мармуровий та ін.);

- пір'ясті; у кожного членика є по боках вирости, що зменшуються від основи до верхівки, тобто вусики нагадують перо птаха (метелик шовкопряда);

- колінчасті; перший членик значно довший за інші, що схожий на колінчасті; перший членик значно довший за інші, що схожий на джгутик, спрямований під кутом до них (шершень, джміль);

- колінчасто-булавоподібні; останні членики джгутика розширені й утворюють булаву (жуки-довгоносики); гребінчасто-колінчасті; останні членики вусиків з довгими відростками у вигляді гребеня (жук-олень та інші види родини рогачів);

- щетинконосні; складаються із трьох коротких і широких члеників різної форми, на останньому членику з боку або на верхівці є щетинка (аріста), іноді вона може бути пір'ястою (домашня муха і деякі інші двокрилі);

- неправильні; членики несхожі між собою за величиною і формою (м'якотілі).

Р отові органи комах мають різну будову залежно від способу живлення. Багато комах (жуки, прямокрилі, таргани, гусениці лускокрилих) живляться твердою рослинною їжею, викликають механічне руйнування тканин, з'їдаючи рослини частково або повністю, і мають гризучий ротовий апарат. Комахи, які живляться клітинним соком з порушенням у рослинах процесів обміну речовин, відмиранням окремих ділянок тканин, погіршенням якості пошкодженої продукції, мають колючо-сисний ротовий апарат у вигляді хоботка, а у багатьох мух - лижучий.

Взагалі ж у комах розрізняють два основних типи ротового апарата: гризучий і колючо-сисний.

Г ризучий ротовий апарат (рис. 3)

складається із чотирьох відділів: 1) верхньої губи у вигляді непарної поперечної пластинки (плоскої складки шкіри), що прикриває ротові органи зверху, рухається лише зверху вниз; 2) парних і нечленистих верхніх щелеп, що відкушують і подрібнюють тверді частинки їжі, рухаються лише в одній горизонтальній площині; 3) парних і членистих нижніх щелеп, що складаються із основного членика, який приєднується до голови, короткого стволика, з'єднаних з ним двох жувальних лопатей (зовнішньої й внутрішньої) і рухливого щелепного щупика; 4) членистої нижньої губи, яка розчленована на підборіддя, що прикріплюється до голови і приєднане до нього підборіддя, на якому розміщені дві пари жувальних лопатей, які часто називають язичками, і пари членистих і губних щупиків.

Колючо-сисний ротовий апарат (рис. 4) мають клопи, попелиці, складається він із верхньої губи, приєднаної до голови; хоботка, утвореного членистою, позбавленою щупиків нижньою губою, в якій лежать у поздовжньому жолобку чотири колючі тонкі й довгі, дуже видозмінені щетинки - верхні та нижні щелепи. При живленні хоботок упирається в субстрат, коліноподібно вигинається назад, і перша пара щетинок (верхні щелепи) проколює покриви і проникає у тканину рослин. Друга пара щетинок (нижні щелепи) на внутрішньому боці має по два поздовжніх канальці (жолобки), і при щільному зіткненні обох щетинок утворюються два внутрішні канали. Потім по одному з них у тканину рослини вводиться слина з протеолітичними ферментами для розчинення поживних речовин, а по другому - всмоктується їжа.

Груди складаються з трьох сегментів: передньо-, середньо- та задньогруди. На грудях розміщені ноги та крила: на передньогрудях-перша пара ніг, середньогрудях - друга пара ніг і перша пара крил та задньогрудях - третя пара ніг і друга пара крил. На грудних члениках розрізняють зверху тергіт, або спинку, знизу - стерніт, або грудку, і по боках - плеврити, або бочки.

Ноги (рис. 5) комахи складаються з п'яти частин: тазика, вертлуга, стегна, гомілки та лапки. Лапка має 1-5 члеників і закінчується часто кігтиками або

присосками.

Залежно від функцій, які виконують ноги, розрізняють кілька типів:

бігальні - характеризуються видовженими тонкими члениками, стрункими гомілкою та лапкою, тазик і стегно можуть бути вузькими або широкими (таргани, жужелиці, клопи);

ходильні - з широкою і сплющеною лапкою, нижня частина якої з короткими волосками, членики лапок коротші і розширені, утворюють підошву, часто 4-членикові (жуки-листоїди, вусачі, довгоносики, короїди, трубковерти);

копальні - передні ноги з укороченими і розширеними стегном і гомілкою та недорозвиненою лапкою (вовчок звичайний, травневий хрущ, жук-гнойовик);

хватальні - мають видовжені передні ноги із зазубреними стегнами і гомілками (передні ноги хижака-богомола);

стрибальні - мають сильно потовщене стегно, гомілки видовжені і відсутній вертлуг (задні ноги саранових, коників, цвіркунів);

плавальні - задні, а інколи й середні ноги виконують функцію плавальних (гребних), мають сплющені гомілки і лапки та довгі волоски, що створюють гребну поверхню (жуки-плавунці, водолюби);

присмоктувальні - у самців водних комах на розширених члениках лапок розміщенні присоски. У двокрилих між кігтиками розміщена пара лопатеподібних подушечок, або пульвіл, а іноді розвинутий непарний емподій;

збиральні - на розширеному зовнішньому боці гомілки розміщена корзиночка у вигляді заглиблення, яке облямоване двома рядами пружних волосків, призначених для квіткового пилку. На внутрішньому боці першого членика лапки знаходиться щиток з 10-12 поперечними рядами жорстких золотистих волосків, що виконують функції для збирання і утримання пилку (медоносна бджола, джміль). Ноги у комах розташовані знизу грудей.

Крила (рис. 6) розміщені (одна або дві пари) зверху грудей і є придатками середньо- та задньогрудей; у багатьох комах вони відсутні або недорозвинені (кокциди, первиннобезкрилі тощо).

Рис. 6. Типи крил (за Вебером і Гусаковським):

А - сітчасте (переднє крило золотоочки); Б - перетинчасте (переднє крило пильщика: пт - птеростигма); В - надкрило жука; Г - напівнадкрило клопа

Крило являє собою двошарову складку покривів шкіри, що зближені між собою, затверділі й утворили еластичну пластинку, а між складками знаходяться жилки. У різних груп комах форма, число і розташування жилок різно­манітні, але здебільшого для родів, а іноді й для видів жилкування є сталими, а також і важливою ознакою для їх визначення. На крилах розрізняють як поздовжні (костальна, субкостальна, радіальна, медіальна, кубітальна і анальна), так і поперечні жилки, або дискальні, визначають їх за прилягаючими поздовжніми жилками.

На пластинці крила розрізняють три кути: основу, задній кут і верхівку. Боки трикутника називають так: передній, або костальний, край, що розміщений між основою і верхівкою крила; зовнішній - між верхівкою і задні кутом; задній, або внутрішній, - між основою і заднім кутом крила.

Різноманітність крил, що трапляються у комах, класифікують за трьома ознаками: консистенцією - однорідні або різнорідні; кількістю замкнутих вічок - перетинчасті, або сітчасті; ступенем опушення пластинки крила лусочками або волосками - голі чи покриті.

За консистенцією перша пара крил щільніша, ніж задня, і може бути сильно ущільненою або роговою (твердокрилі) чи помірно ущільненою (шкірястою), але з добре вираженим жилкуванням (прямокрилі, богомоли, таргани).

У твердокрилих (жуки) жилкування з верхнього боку крила, звичайно, непомітне, такі крила називають надкрилами, або елітрами. У напівтвердокрилих (клопи) передні крила називають напівнадкрилами, або напівелітрами, оскільки у них шкіряста або рогова консистенція є лише при основі передніх крил.

У цілому ж якщо перша пара крил більш щільна, ніж задня, такі крила називають різнорідними.

За кількістю замкнутих вічок крила бувають перетинчастими (рівнокрилі, лускокрилі, перетинчастокрилі), якщо поперечних жилок, тобто і замкнутих вічок, не більше 15-20, якщо є поперечних жилок понад 20 (бабки, сітчастокрилі, прямокрилі тощо), такі крила називають сітчастими.

За ступенем опушення крила називають покритими, якщо пластинка крила майже суцільно вкрита лусочками (метелики, або лускокрилі) або численними волосками (ручайники); якщо лусок або волосків мало чи вони відсутні, такі крила називають голими.

Отже, будова крила може бути однією з основних ознак, що характеризує таку систематичну одиницю, як ряд комах. Наприклад, у твердокрилих крила різнорідні, голі й перша пара рогова (надкрила), а друга - перетинчаста; у лускокрилих вони однорідні, перетинчасті, вкриті лусками; у перетинчастокрилих - однорідні, перетинчасті, голі; у прямокрилих (крилатих представників) перша пара шкіряста, друга -сітчаста й крила голі.

Черевце у комах членисте і складається із кількох сегментів (максимально 12), а взагалі їх буває 9-10 (прямокрилі), у деяких перетинчастокрилих, двокрилих) - 4-6. У кожного сегмента черевця розрізняють тергіт (верхнє, або спинне, напівкільце), стерніт (нижнє, або черевне, напівкільце) і пару бочків (плевр).

За характером зчленування з грудьми є сидяче черевце, яке прикріплюється до задньогрудей всією своєю основою; стебельчасте - має звужений перший видимий членик, який утворює тонке і більш або менш довге стебельце (їздці, оси тощо); висяче - черевце з коротким стебельцем і відділене від грудей явним, але коротким перехватом (бджоли, деякі оси).

На останніх сегментах черевця є придатки: церки, грифельки і яйцеклад. Церки можуть бути членистими (таргани), нечленистими (щипавки,сарана) і розміщені по боках останнього сегмента.

Грифельки збереглися у деяких видів комах (таргани, коникові) на останньому стерніті черевця самця у вигляді невеликих нечленистих утворень. Яйцеклад у самок складається із кількох стулок: у сарани видно чотири короткі товсті гачкоподібні стулки, якими самка робить у ґрунті ямку при відкладанні яєць. Яйцеклад коникових шабле- або серпоподібний і його можна розділити на шість стулок, він сплюснутий з боків і загострений до верхівки; у цвіркунів яйцеклад списоподібний. У самок перетинчастокрилих яйцеклади також різноманітні: у пильщиків - пилкоподібні (короткі й з зазубринками); у їздців стулки часто витягнуті й мають вигляд довгої нитки; у бджіл, ос, мурашок яйцеклад перетворився на жало.

Внутрішня будова комах (рис. 7).

Шкіра. Тіло комахи зовні вкрите шаром хітину, товщина якого в одних видів досить значна (саранові, жуки тощо), а в таких, як попелиці, трипси, дуже тонка. Шкіряні покриви становлять зовнішній скелет, захищають тіло від механічних пошкод­жень та проникнення в кров мікроорганізмів, беруть участь у регуляції водного і повітряного режимів.

Травна система. Основну частину травної системи становить травний канал, або кишечник, який поділяється на три відділи: передню, середню та задню кишку. Передній відділ (передня кишка) починається ротовою порожниною, в яку впадають слинні залози, що виділяють карболітичні ферменти для хімічного перетравлювання їжі.

Потім вона потрапляє у глотку, довгий стравохід, об'ємистий (великий) зоб, а з нього у твердий округлий м'язовий шлунок. В зобі їжа тимчасово нагромаджується, затримується, і тут в основному відбувається її хімічне перетравлювання. У багатьох гризучих комах у м'язовому шлунку їжа перетирається за допомогою наявних усередині хітинових пластинок чи зубців, а потім переходить у середню кишку. В середній кишці, або власне шлунку, яка має вигляд тонкої трубки (тарган, сарана) або ж вона розширена в передній частині й покрита численними сліпими короткими відростками (травними залозами), під дією додаткових травних ферментів, що виділяються, закінчується хімічна переробка їжі (перетравлювання) і відбувається її всмоктування. Неперетравлені рештки переміщуються у задню кишку, яка у деяких комах (сарана, чорний тарган та ін.) ділиться на тонку й пряму. В цьому відділі відбувається всмоктування води з харчової маси, формування екскрементів і видалення їх назовні разом із неперетравленими рештками через задній отвір.

У гусениць деяких лускокрилих (метеликів) слинні залози перетворені на прядильні, або шовкові, залози, що виділяють шовковисті нит­ки (шовкопряди).

Між середньою й задньою кишками розміщено багато трубочок (мальпігієві судини), які впадають у травну систему - органи виділення. Продукти обміну речовин, що виділяються, потрапляють у кишечник, а потім разом з екскрементами через анальний отвір виводяться назовні. Видільну функцію виконує також жирове тіло, що має вигляд білої сирнистої маси.

Основна функція його - нагромадження запасних поживних речовин (жири, глікоген, білки), за рахунок яких розвиваються яйця.

Кровоносна система представлена спинною судиною, незамкнена і розміщена на спинній стінці тіла, складається із серця й аорти. Серце знаходиться в черевній частині тіла і має ряд пульсуючих камер, у кожній з яких по парі бічних отворів (остій), через які з порожнини тіла при роз­ширенні камери (діастолі) кров потрапляє у її порожнину. Від серця вперед відходить одна кровоносна судина - аорта. Задній кінець серця сліпий і кров (гемолімфа) рухається до переднього, далі потрапляє в аорту, а з аорти виливається в порожнину голови, а потім у порожнину тіла.

Кров комах, або гемолімфа, безбарвна, чи забарвлена в блідо-зелений колір, розносить по тілу поживні речовини, захищає від мікроорганізмів та інших сторонніх тіл, поглинає з тканин шкідливі продукти обміну і транспортує їх до органів виділення.

Дихальна система. Дихають комахи через систему повітроносних трубок - трахеї і дихальця - отвори (стигми), розміщені по боках черевця й грудей; більшість комах мають 10 пар - 2 на грудях і 8 на черевці. Трахеї - це порожнисті трубки, вистилені хітином у вигляді спіральних потовщень, які розгалужуються на найдрібніші капіляри -трахеоли (до 1 мкм), обплітаючи внутрішні органи, й доставляють кисень повітря безпосередньо до тканин і клітин тіла. У грудях і передній частині черевця трахеї розширені й утворюють повітряні мішки. Свіже повітря потрапляє у трахейну систему через дихальці черевця, а використане видаляється через дихальці грудей. Багато видів комах вдихають повітря через грудні, а видихають через черевні дихальці.

Нервова система поділяється на центральну, периферичну й симпатичну. Перша складається з надглоткового вузла (ганглія), який часто називають головним мозком, розташованим над стравоходом; підглоткового вузла (ганглія), менш розвиненого й розміщеного під стравоходом, та навкологлоткових комісур, що утворюють навкологлоткове нервове кільце, і черевного нервового ланцюжка.

Надглотковий ганглій (головний мозок) складається з трьох гангліїв, що злилися між собою. Передній відділ розвинений сильніше, ніж інші і включає два великих зорових нерви, іннервуючих очі, і кілька асоціативних центрів, кожний з яких може збуджуватися від інших відділів нервової системи й від самих різноманітних рецепторів. Середній відділ головного мозку іннервує вусики, а задній - верхню губу й пов'язаний із симпатичною нервовою системою.

Підглотковий вузол (ганглій) іннервує ротові органи, передній відділ кишечнику й утворився внаслідок злиття трьох гангліїв щелепного відділу голови; він є власне початком черевного нервового ланцюжка. Ці два відділи (вузли) з'єднані навкологлотковим кільцем.

Черевний відділ являє собою черевний нервовий ланцюжок, що складається з трьох пар грудних і восьми пар черевних гангліїв (у більш примітивних комах), у сарани й тарганів - трьох добре виражених грудних й п'ять-шість черевних вузлів (ганглії), які виражених грудних й п'ять-шість черевних вузлів (ганглії), які поздовжньо з'єднані між собою парними тяжами.

Симпатична, або вегетативна, нервова система складається з кількох гангліїв, розміщених у голові й грудях, непарного нерва, що проходить між поздовжніми тяжами черевного нервового ланцюжка, й хвостового відділу, з'єднаного із заднім вузлом черевного нервового ланцюжка.

Симпатична система регулює роботу м'язової системи й внутрішніх органів, у т. ч. й ендокринних залоз.

Периферична нервова система складається з усієї сукупності нервів, що відходять від центральної й симпатичної нервової систем, й за допомогою їх ганглії з'єднуються з різними рецепторами й ефекторами, що знаходяться в різних частинах тіла комахи.

Статева система (органи розмноження) розміщена в черевці й складається із статевої залози, вивідних шляхів і статевих придатків. У самки статева система включає пару трубчастих яєчників, парні яйцепроводи - провідні шляхи й непарний яйцепровід, або піхву, парні придаткові залози, сім'яприймач та яйцеклад. Яєчники складаються з яйцевих трубок, які поділені на ряд яйцевих камер, де відбувається розвиток яєць. У різних видів комах яйцевих трубок у кожному яєчнику від 4-8 пар (у деяких жуків і метеликів) і до кількох десятків або сотень (самки терміту -12000 пар).

Дозрілі яйця з яйцевих камер надходять у парні яйцепроводи, потім у непарний, куди впадає протока сім'яприймача. В цей час спермато­зоїди виходять із сім'яприймача й проникають у яйце.

У самок інколи непарний сім'япровід розширюється на задньому кінці, утворюючи парувальну сумку - піхву, при копуляції сперматозоїди потрапляють сюди, а потім у сім'яприймач. У непарний яйцепровід відкри­вається й протока придаткових залоз, які виділяють секрет для прикле­ювання яєць до субстрату (у метеликів), бо служать для утворення яйцевого кокона (у тарганів і богомолів) або ворочка (у саранових).

У самця статева система включає пару сім'яників, пару сім'явивідних каналів і непарний сім'явипорскувальний канал, придаткові статеві залози й копулятивний орган, або фаллус.

Комахи розмножуються статевим способом, більшість їх відкладають яйця, з яких після певного періоду ембріонального розвитку виплоджуються личинки. У комах різних рядів подальший розвиток личинок відбувається з повним або неповним перетворенням.

У комах із повним перетворенням розрізняють чотири стадії розвитку: яйце, личинка, лялечка, доросла комаха. Личинка не схожа на дорослу комаху й різко відрізняється від неї зовнішньою будовою, способом життя й живлення. Крім того, у цих комах є ще окрема стадія розвитку - лялечка (у нерухомій лялечці відбувається гістоліз личинкових і гістогенез дорослих тканин та органів). Лялечка іноді знаходиться у сплетеному з павутиння коконі, або в так званому несправжньому коконі, що є висохлою шкіркою личинки (у мух). До них належать твердокрилі, або жуки, лускокрилі, або метелики, двокрилі, або мухи та перетинчастокрилі.

У комах із неповним перетворенням розрізняють три стадії розвитку: яйце, личинка, доросла комаха.

Личинка схожа на дорослу комаху зовнішньою будовою, способом життя та живлення й відрізняється від дорослих в основному меншим розміром та відсутністю крил або вони неповністю розвинені, а стадії лялечки немає. До них належать клопи, саранові, попелиці, щитівки, цикади.