Збір з власників собак

Економічна суть цього збору полягає у компенсації певної частини витрат, понесених місцевими органами самоврядування, пов’язаних з утриманням собак в домашніх умовах.

Цей вид збору встановлений ч.ІІ ст.15 Закону України “Про систему оподаткування” від 18.02.97р.

Платники збору – громадяни, що утримують собак (крім службових) в домашніх умовах: будинках державного й громадського житлового фонду, приватизованих квартирах чи приватних будинках.

Збір стягується один раз на рік за кожну собаку, сплачується за власні кошти.

Ставка збору не повинна перевищувати 10% н.м.д.г.

22.Ресурсні платежі (лісовий податок, збір за спеціальне використання водних ресурсів, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, платежі за користування надрами): об’єкт, платники, ставки, порядок і строки сплати

Ці платежі обумовлюються тим, що природні ресурси є власністю держави, і за їх використання вона бере плату, основне призначення якої – покриття видатків на їх відтворення та ефективне використання.

Лісовий податок (збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду) призначений для відтворення лісового фонду, поліпшення його якісного складу, забезпечення правильної експлуатації лісів.

До спеціального використання лісових ресурсів належать:

- заготівля деревини під час рубок головного користування;

- заготівля живиці;

- заготівля другорядних лісових матеріалів (пень, дуб, кора, деревна зелень тощо);

- побічні лісові користування (випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна тощо).

Перші дві вищеназвані позиції належать до лісових ресурсів державного значення. Такси на ці ресурси затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Останні дві позиції належать до лісових ресурсів місцевого значення, такси на які встановлюються обласними адміністраціями.

Спеціальний дозвіл – лісовий (лісорубний) квиток (ордер), плата вноситься при його отриманні.

Плата (збір) справляється за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (повна назва плати за воду).

Платники – підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Об’єкт обчислення збору за спец використання водних ресурсів – фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Об’єкт обчислення збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є:

- обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій;

- тоннаж-доба експлуатації вантажних самохідних і несамохідних суден;

- місце-доба експлуатації пасажирських суден.

На спеціальне використання водних ресурсів встановлюються ліміти, які визначаються у дозволах на поставку води. У межах встановленого ліміту збір за спеціальне використання водних ресурсів відноситься на валові витрати виробництва, а за понадлімітне використання – справляється у 5-тикратному розмірі за рахунок прибутку.

На користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту ліміти не встановлюються. Збір відноситься на валові витрати.

Обсяг використаної води визначається на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів.

Кошти від цих зборів зараховуються (в залежності від виду) до Державного, місцевого або частково до Державного та місцевого бюджетів.

Звітність – поквартальна (до 15 числа місяця, наступного за звітним).

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету справляється з надрокористувачів незалежно від форми власності, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які передані їм для промислового освоєння.

Цей збір в повному обсязі зараховується до державного бюджету і спрямовується на розвиток мінерально-сировинної бази.

Нормативи збору за виконані геологорозвідувальні роботи встановлюються окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних копалин.

Суми збору відносяться до валових витрат реалізованої продукції.

Збір сплачується авансовими платежами щодекадно або щомісячно, в залежності від величини суми збору.

Звітність – поквартальна. Перерахунок по факту здійснюється в 5-тиденний термін з дати, встановленої для подання звітів.

Платежі за користування надрами.

Платники – суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які здійснюють видобування корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями.

Нормативи встановлюються в фіксованому та процентному виразі:

- фіксований – в гривнях за одиницю видобутих (погашених в надрах запасів) корисних копалин.

- процентний – у відсотках до вартості видобутих (погашених в надрах запасів) корисних копалин.

За обсяги наднормативних втрат корисних копалин у надрах при їх видобуванні, а також за обсяги видобування понад ліміти, плата справляється в подвійному розмірі.

Звітність – поквартальна з наростаючим підсумком з початку року.

23. Ресурсні платежі (рентна плата за нафту і газ, відрахування від плати за транзит нафти, природного газу та аміаку, плата за землю): об’єкт, платники, ставки, порядок і строки сплати

Рентна плата за нафту і газ, що видобувається в Україні. Її ставки затверджуються Міністерством економіки України, Міністерством фінансів разом з Державним комітетом нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України.

Рентна плата включається до оптової відпускної ціни (без ПДВ).

При визначенні ПДВ рентна плата включається до бази оподаткування.

Вноситься в бюджет щодекадно.

Звітність – помісячна.

Відрахування від плати за транзит нафти, природного газу та аміаку трубопровідним транспортом через територію України.

Платники – суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють таке транспортування.

Вноситься в бюджет щодекадно.

Звітність – помісячна.

Плата за землю – введено з метою раціонального використання та охорони земель, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, фінансування витрат на ведення земельного кадастру тощо.

Об’єкт плати за землю – земельна ділянка, яка перебуває у власності, користуванні, в тому числі на умовах оренди.

Платники – власники землі та землекористувачі, в тому числі і орендарі. Плата за землю стягується в двох формах: земельний податок, орендна плата.

В залежності від призначення землі різняться і ставки податку.

До бюджету цей податок сплачується виробниками сільськогосподарської та рибної продукції і громадянами до 15 серпня і 15 листопада рівними частками, а всім іншим платникам – щомісячно до 15 числа, наступного за звітним.