Коментар до п. 5. Торговельний і платіжний баланси країни

Платіжний баланс (ZВ) — статистичний звіт за певний проміжок часу (місяць, квартал, рік), який показує співвідношення між сукупними надходженнями з-за кордону та платежами за кордон (табл. 21.4).

Торговельний баланс — статистичний звіт, у якому віддзеркалюються платежі з експорту, імпорту та реекспорту товарів за певний проміжок часу.

Торговельний, як і платіжний, баланс складається з кредитних і дебетових рахунків.

Кредитні рахунки забезпечують надходження іноземної валюти в країну.

Дебетові рахунки пов'язані з витратами іноземної валюти.

Різниця між кредитом і дебетом утворює сальдо зовнішньоторгівельного балансу.

Якщо експорт товарів (Е) перевищує імпорт (Z), то сальдо (чистий експорт — NЕ) буде додатним (+). Якщо Z > Е, то NЕ буде від'ємним (-).

Баланс послуг

Витрати українських туристів на оплату послуг за кордоном рівнозначні імпорту цих послуг в Україну (дебет). Надання Україною транспортних, страхових, медичних, банківських послуг іноземцям рівнозначне експорту (кредит).

Сальдо балансу послуг дорівнює різниці між експортом і імпортом патентів, ліцензій, ноу-хау, послуг транспорту, зв'язку, комунікацій, страхування, охорони здоров'я тощо.

Баланс руху капіталів

Надання позики однією державою іншій, придбання однією країною цінних паперів іншої країни в платіжному балансі відбиваються як торгівля борговими зобов'язаннями.

Надання позики іншій країні імпорт боргового зобов'язання (дебет). Отримання позики з-за кордону — експорт боргового зобов'язання (кредит).

Придбання Україною цінних паперів в інших країнах — імпорт боргових зобов'язань (дебет).

Придбання іншими країнами цінних паперів України — експорт боргових зобов'язань (кредит).

Оцінювання експортно-імпортних операцій у платіжному балансі здійснюється на умовах ФОБ, тобто без урахування в ціні товарів затрат на страхування і транспортування.

Платіжний баланс — фактично виконані надходження і платежі.

Розрахунковий баланс — включає всі вимоги і зобов'язання країни до сектору закордон, у тому числі й непогашені.

Платіжний баланс враховує і платежі, що мають однобічну основу, тобто не пов'язані з відшкодуванням:

• однобічні перекази;

• надання СПЗ з боку МВФ;

• переведення частини золота країни в її золотий запас і навпаки;

• переоцінка золотих і валютних резервів у зв'язку зі зміною світових цін на золото й валютних курсів.

Рис. 21.12. Особливості світового ринку послуг

Коментар до п. 6. Зміст і структура світової валютної системи

Валюта в широкому розумінні — це грошова одиниця країни (гривня, рубль, долар і т. ін.); у вузькому розумінні — це грошові одиниці іноземних держав.

Національна валютна система — форма організації валютних відносин країни, що визначається національним законодавством (рис. 21.13).

Рис. 21.13. Структура національної валютної системи

Етапи розвитку міжнародної валютної системи (мвс)

І. Система "золотого стандарту" (рис. 21.4):

• золотомонетний стандарт (діяв із 1867 р. до початку XX ст.);

• золотозливковий стандарт (з початку XX ст. до Першої світової війни);

• золотодевізний (золотовалютний) стандарт (із 1922 р. до початку Другої світової війни).

Переваги:

— стабільність курсів валют сприяє розвитку торгівлі та зменшує ризики;

• жорстке саморегулювання.

Недоліки:

• відмова від самостійної грошової політики;

• залежність від видобутку золота.

Рис. 21.14. Форми золотого стандарту