Контрольні запитання

1. Поясніть, яка господарська діяльність є підприємницькою?

2. Які Ви знаєте ознаки підприємництва?

3. Які види господарської діяльності не можуть бути підприємницькими?

4. Назвіть категорії громадян, яким заборонено займатись підприємницькою діяльністю?

5. На які види поділяється підприємницька діяльність в Україні?

6. Ким і в який термі відбувається реєстрація суб’єктів підприємництва?

7. Які документи необхідно подати для державної реєстрації юридичних осіб - суб’єктів господарювання?

8. Як зареєструватися громадянину, що має намір займатися підприємництвом?

9. Що є наслідком державної реєстрації суб’єктів господарювання?

10. Для чого і які види підприємницької діяльності підлягають ліцензуванню?

11. Назвіть підстави анулювання ліцензії.

12. Дайте визначення патенту і які види підприємницької діяльності підлягають патентуванню?

13. Назвіть порядок придбання торгового патенту?

14. Які Ви знаєте форми припинення діяльності суб’єктів підприємництва?

15. Хто вирішує питання припинення діяльності підприємців?

Тема 3. Майнова основа господарювання.

3.1. Майно у господарській діяльності.

При здійсненні господарської діяльності окрім організаційних та управлінських зусиль, необхідним є забезпечення функцій управління власністю у певному правовому режимі. Згідно з частиною 1 статті 139 ГК України, май­ном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартіс­не визначення, виробляються та використовуються у діяльності суб'єктів господарських відносин та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Відтак, положення цієї статті розрізняють майно в речовій формі (рухоме і нерухоме майно) і нематеріальні активи (безтілесне майно).

Майно в речовій формі залежно від природних властивостей традиційно поділяється на рухоме і неру­хоме (ст. 181 ЦК України). До нерухомих речей належить земля (земельні ділянки) та розташовані на ній об'єкти, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Не­рухомі речі зазвичай є незамінними (індивідуалізованими) і мають спеціальний правовий режим, що полягає в реєстрації прав на таке майно. Правовий режим нерухомих речей може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього пла­вання, космічні об'єкти та інше майно.

Різновидом нерухомого майна, що має спеціальний правовий режим, є природні ресурси (гл. 15, статті 148-153 ГК України) - земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресур­си, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зо­ни, які відповідно до Конституції (статті 13, 14) є об'єктами права власності Українського народу.

Питання правового режиму нерухомості є також предметом регулювання ЦК України, яким, зокрема: передбачається держа­вна реєстрація прав на нерухомі речі (ст. 182 ЦК України). Різновидом нерухомого майна визнається підприємство, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, як єдиний майновий комплекс, до складу якого входить власне нерухомість (земельні ділянки, будинки, споруди), рухомі речі (устаткування, інвентар, сировина, продукція), безтілесне майно (права вимоги, борги, право на торговельну марку або інше позначення та інші права (ст. 191 ЦК України).

До майна суб’єктів господарювання відносяться рухомі речі, які вільно переміщуються у просторі (ч. 2 ст. 181 ЦК України). Правовий режим таких речей спроще­ний, оскільки вони зазвичай вважаються товаром, призначеним для відчуження. Відтак їх обіг не потребує реєстрації, за деякими винятками.

Нематеріальні активи до яких, відповідно до ст. 1 Закону Украї­ни «Про оподаткування прибутку підприємств» належать:

• об'єкти інтелектуальної (в т. ч. „промислової") власності (вина­ходи та корисні моделі;

• промислові зразки; сорти рослин та породи тварин;

• торговельні марки (знаки для товарів і послуг);

• комерційне (фірмове) найменування; географічне зазначення; комерційна таєм­ниця; комп'ютерні програми);

• науково-технічна інформація;

• права користування землею, водою, надрами, іншими ресурса­ми навколишнього природного середовища тощо.

Правовий режим об'єктів інтелектуальної власності регулю­ється гл. 16 ГК України (статті 154-162), ЦК України (глави 35-46) з врахуванням їх видів.

Особливим видом майна, що здатне перетворюватися в гроші, є цінні папери. Відповідно до ч.1 ст. 161 ГК України та ст. 194 ЦК України - це документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і влас­ником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Суб’єкти господарювання в межах своєї компетенції можуть їх випускати, реалізовувати, а також придбавати.

Джерелами формування майна суб’єктів господарювання відповідно до ст. 140 ГК України є:

• грошові та матеріальні внески засновників;

• доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

• доходи від цінних паперів;

• капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

• надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів;

• кредити банків та інших кредиторів;

• безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;

• інші джерела, не заборонені законом.

Майнові цінності, в залежності від економічної форми, якої набуває майно в процесі здійснення господарської діяльності, можуть належати до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Зміст цих понять визначається статтею 139 ГК України.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.