2.2. Види підприємницької діяльності

Для характеристики підприємницької діяльності важливо не тільки визначення її характерних рис, а й родової належності та класифікації.

Найпоширеніша точка зору така: підприємництво є видом госпо­дарської діяльності. Багато хто із учених (як економістів, так і юристів) вважає підприємництво видом господарської діяльності. Так, В. В. Лаптєв вважає підприємницьку діяльність професійною господарською діяльністю. В. С. Мартем'янов включає підпри­ємницькі відносини в господарські відносини. На думку В. К Мамутова, підприємництво - це один з видів господарювання, його особливий режим, для якого характерна спрямованість на одержання прибутку. Н. І. Клейн вважає, що підприємницька діяльність є вужчим поняттям, ніж господарська.

Підтвердження таких точок зору знаходимо у ч.2 статті 3 ГК України, де сказано, що господарська діяльність з метою одержання прибутку є підприємництвом, а без мети одержання прибутку - некомерційною.

Одна з найбільш розгорнутих класифікацій типів підприємництва запропонована В.В.Терешкіним.

За кругом суб'єктів підприємництво поділяється на індивідуальне (колективне) підприємництво громадян та підприємництво юридичних осіб.

За параметром юридичного статусу носія розрізняють підприємництво, що здійснюється власни­ком, і підприємництво на основі делегованих власником повнова­жень.

За фазами виробничого циклу виділяють виробниче, комер­ційне та фінансове підприємництво.

За критерієм масштабу підпри­ємництва та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік розрізняють такі його різновиди, як мале, середнє та велике (ч.7 ст. 64 ГК України).

За ступенем новизни, наявності творчого елементу пропону­ється розрізняти інноваційне (новаторське), імітаційне (як ініціативне запозичення нововведень) та рутинне (репродуктивне) підприємницт­во.

З точки зору суспільного блага підприємництво, на думку В.В.Терешкіна, може мати як конструктивний, так і деструктивний характер.

У зв'язку із чинним правовим порядком та практикою можна говорити про законне та незаконне підприємництво.

2.3. Суб’єкти підприємницької діяльності та коло осіб, яким забороняється займатись підприємницькою діяльністю.

Важливе значення має визначення суб'єкта підприємницької діяльності.

З юридичної точки зору для характеристики суб'єкта підпри­ємницької діяльності в Україні як суб’єкта господарювання найважливішим є факт його легітимації, тобто державного підтвердження законності його входження в підприємницьку сферу і заняття підприємницькою діяльністю, що посвідчується фактом його державної реєстрації, а в окремих випадках також ліцензуванням і патентуванням певних видів діяльності.

Ст. 55 ГК України визначає, що суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб’єктами господарювання є:

1. господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2. громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб’єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах, мають статус юридичної особи. Вони мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Отже, суб’єктами господарювання можуть бути громадяни та юридичні особи, які легітимно здійснюють господарську діяльність.

Правовий статус юридичної особи суттєво відрізняється від пра­вового статусу громадянина — суб'єкта підприємницької діяль­ності. По-перше, юридичною особою є організація, тобто колек­тивне утворення, що характеризується наявністю організаційної єдності. Організаційна єдність виявляється насамперед у визна­ченій установчими цілями юридичної особи внутрішній структурі, ієрархії, підлеглості органів управління, що складають цю структу­ру, а також чіткій регламентації відносин між усіма її складовими.

По-друге, юридична особа має відокремлене майно, базою для формування якого є майно, що передається засновником під час її створення. Тому юридична особа несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями, крім випадків, встанов­лених законодавчими актами та установчими документами юридич­ної особи – суб’єкта підприємництва. Її правоздатність має цільовий характер. Вона може мати права і нести обов'язки, що відповідають цілям її діяльності, передбаченим в установчих документах. Для досягнен­ня статутних цілей юридична особа може здійснювати будь-який вид діяльності, що не суперечить установчим документам і не заборонений законом.

Відповідно до роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'яза­них із визнанням угод недійсними" від 12.03.99 р. № 02-5/111, правоздатність будь-якої юридичної особи є спеціальною, оскіль­ки визначається спеціальними цілями її діяльності (ч. 1 ст. 26 ЦК України) відповідно до закону та/або установчих документів юридичної особи.

Підприємницькою діяльністю мають право займатися юридич­ні особи комерційні і некомерційні організації, причому діяльність некомерційних організацій спрямована на створення і підтримання необхідних умов діяльності господарюючих суб’єктів.

В основному, підприємницьку діяльність здійснюють комер­ційні юридичні особи, основною ціллю діяльності яких є одер­жання прибутку. Отже, будь-яка комерційна організація є суб'єк­том підприємницької діяльності, у той час як не всякий суб'єкт підприємництва є комерційною організацією.

Здійснення підприємницької діяльності некомерційними ор­ганізаціями (споживчими кооперативами, суспільними або релі­гійними організаціями, установами, добродійними та іншими фондами) у цілому не відповідає цілям їхньої діяльності, оскільки для них одержання прибутку не є основною метою. Вони діють для досягнення соціальних, добродійних, культурних, освітніх, наукових і управлінських цілей, із метою охорони здоров'я громадян, розвитку фізичної культури і спорту, задоволення духовних та інших нематеріальних потреб громадян, захисту прав, законних інтересів громадян і організацій, вирішення спорів та конфліктів, а також в інших цілях, спрямованих на досягнення суспільних благ. Однак це не виключає можливості участі у підприємницькій діяльності некомерційних організацій. Вони мо­жуть здійснювати підприємницьку діяльність, якщо вона служить меті створення некомерційної організації, і одержувати прибуток, необхідний їм для реалізації їхніх статутних цілей.

До другої групи суб'єктів належать громадяни, які здійс­нюють підприємницьку діяльність без створення юридичної осо­би. Це найпростіша форма підприємництва, що здійснюється від свого імені, на свій ризик громадянами, які відповідають усім майном, що належить їм на праві приватної власності, за своїми обов'язками у сфері підприємництва (за винятком майна, на яке відповідно до закону не може бути поширене стягнення). Вимоги кредиторів фізичної особи - суб'єкта підприємництва задоволь­няються за рахунок належного їй майна, на яке може бути звернене стягнення. Перелік майна громадян, на яке не може бути звернене стягнення, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Він стосується громадян та підприємців. На від­міну від інших форм підприємництва ця форма підприємництва не припускає створення юридичної особи, об'єднання майна і внесків осіб, а ґрунтується на приватному господарюванні.

Обов'язковою вимогою до індивідуальних підприємців є дер­жавна реєстрація - в результаті саме державної реєстрації вони набувають статусу суб'єктів підприємництва. Якщо громадянин не пройшов державну реєстрацію як суб'єкт підприємництва, хоча фактично займається підприємницькою діяльністю, то він не набуває статусу підприємця. Закон пов'язує виникнення статусу підприємця не з фактичним заняттям підприємництвом, а з державною реєстрацією як суб'єкта підприємництва. Навіть більше, якщо громадянин займається підприємницькою діяль­ністю без реєстрації, то вона порушує чинне законодавство і до неї можливе застосування правових санкцій.

Особливістю цієї категорії громадян є те, що вони можуть здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи винятково як суб'єкти підприємництва. Більш того, можли­вість здійснювати підприємницьку діяльність є однією зі складо­вих елементів правоздатності громадян. ЦК України в статті 10 називає у змісті правоздатності громадян право здійснювати підприємницьку та іншу не заборонену законодавс­твом діяльність.

Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності. Отже, не можуть бути суб'єктами підприємництва особи, визнані у вста­новленому порядку недієздатними (внаслідок душевної хвороби або слабоумства) або обмежено дієздатними (внаслідок зловжи­вання алкогольними напоями або наркотичними речовинами).

Таким чином, підприємцями можуть бути особи, які досягли віку цивільного повноліття - 18 років, із яким закон пов'язує настання повної дієздатності (єдиним винятком є досягнення повної дієздатності до досягнення 18 років особами, які вступили у шлюб або одержали згоду батьків або опікунів на підприємництво).

Чинним законодавством і, насамперед, Конституцією України (ч.2ст. 42) обмежується підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.92 р. заборонено безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю керівни­кам, заступникам керівників державних підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян:

• Військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

• Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

• Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.