14.3. Зовнішньоекономічний договір (контракт).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору(контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законами України.

Зміст зовнішньоекономічного договору визначається Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказам Міністерства економіки від 06.09.2001 р. № 201. У цьому Положенні передбачені умови, які мають бути передбачені в зовнішньоекономічному договорі (контракті), якщо його сторони не погодилися на інше щодо викладення умов договору (контракту). До таких умов належать: назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення, преамбула, предмет договору (контракту); кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг);базисні умови поставки (прийому-здачі виконаних робіт або послуг); ціна та загальна вартість договору (контракту); умови платежів; умови здачі (приймання) товару (робіт, послуг); форс-мажорні обставини; санкції та рекламації; урегулювання спорів у судовому порядку; місцезнаходження, поштові та платіжні реквізити сторін.

Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при його укладення. За відсутності такого погодження, застосовується право країни де заснована, має місце походження або місце основної діяльності сторона яка є: продавцем у договорі купівлі-продажу; наймодавцем у договорі майнового найму; ліцензіатом у ліцензійному договорі; комітентом у договорі комісії; довірителем - у договорі доручення; перевізником – у договорі перевезення, експедитором – у договорі транспортно-експедиторського обслуговування; страхувачем – у договорі страхування; кредитором –у договорі кредитування; дарувальником – у договорі дарування; поручителем – у договорі поруки; заставником - у договорі застави.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) відповідно до ч.2 ст. 382 ГК України укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право відповідно до ч. 1ст. 282 ГК України укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) відповідно до ч.2 ст. 382 ГК України може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.