Контрольні запитання

1. Визначте поняття банку та відомі Вам види банків.

2. В чому особливість правового статусу Національного банку України?

3. Назвіть основні види банківських операцій для здіснення розрахунків із господарюючими суб’єктами.

4. Що є підставою для проведення банками кредитування господарюючих суб’єктів?

5. Як відкрити банківський рахунок господарюючому суб’єкту?

6. Назвіть і поясніть умови кредитного договору.

7. Який порядок відкриття господарюючими суб’єктами поточних рахунків?

8. Які підстави і порядок закриття рахунка в банку?

Тема 13.Правове регулювання цін та ціноутворення.

13.1. Поняття та функції ціни.

В загальноприйнятому порядку ціна є економічною категорією. Основу ціни становить вартість товару, величина якої визначається суспільно необхідними затратами праці. Ціна виробленого товару визначається сукупністю затрат на його виробництво, які дають можливість виробити необхідну кількість товару належної якості.

Відповідно до ст. 189 ГК України - ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна у ринкових відносинах виконує ряд функцій:

1. функцію обліку і виміру затрат суспільної праці. Ви­конуючи її, ціна виступає одним з найважливіших показни­ків народногосподарського виробництва, є орієнтиром для прийняття господарських рішень;

2. функцію пропорційності та рівноваги в господарстві. Саме через ціну здійснюється зв'язок між виробництвом і споживанням, пропозицією і попитом. В умовах пропор­ційного розподілу засобів виробництва і праці між галузя­ми рівновага на ринку підтримується за допомогою цін, що відповідають суспільно необхідним затратам;

3. стимулюючу функцію. В народному господарстві ці­ни можуть сприяти або перешкоджати збільшенню вироб­ництва і споживання тих або інших товарів. Так, занижені ціни, які не забезпечують нормальну рентабельність або завдають збитків, не зацікавлюють підприємства у нарощу­ванні обсягів виробництва. Разом з тим завищені ціни, які дають змогу отримати надмірний прибуток, створюють для підприємства незаслужені економічні привілеї і водночас можуть викликати розширення виробництва, що не відпо­відає суспільним потребам;

4. розподільчу функцію, пов'язану з можливістю відхи­лення ціни від вартості. Так, встановлення високих цін на пев­ну продукцію (товар) дає змогу державі перерозподіляти кош­ти шляхом встановлення дотацій на інші товари (послуги).

В даному випадку спостерігаємо недооцінку державного і суспільного інтересу, ігнорується цінова політика держави щодо забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін (абз.3.5.ч.1 ст. 10 ГК України).

13.2. Політика ціноутворення.

Політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики, її забезпечення відповідно до ч.3 ст.116 Конституції України покладено на Кабінет Міністрів України. Вона спрямована на встановлення таких пріоритетів:

• рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки;

• збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;

• протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг;

• об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;

• розширення сфери застосування вільних цін;

• підвищення якості продукції;

• стабільності оптових та роздрібних цін;

• соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплату зв'язку із зростанням цін і тарифів;

• створення необхідних економічних гарантій для виробників;

• орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

В галузі ціноутворення важлива роль покладена на центральний орган виконавчої влади - Кабінет Міністрів України, який:

• забезпечує здійснення державної політики цін;

• визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій;

• визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Органи державної влади і управління України послідовно проводять в життя заходи щодо підтримки життєвого рівня населення, в першу чергу низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, шляхом введення компенсації втрат у зв'язку з підвищенням цін і тарифів, а також шляхом індексації доходів стосовно соціально-економічних груп населення.

У разі виникнення заборгованості по виплаті заробітної плати, стипендій, пенсій та інших соціальних виплатах забороняється до погашення такої заборгованості підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що надаються громадянам України.

Громадяни мають право оскаржити в суді неправомірні дії державних органів, підприємств та інших юридичних і фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог законодавства по цінах.