8.6. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство

З дня винесення господарським судом постанови про визнання банкрутом відкривається ліквідаційна процедура.

Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство - це така судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація ви­знаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах. ЇЇ здійснює ліквідатор. Тривалість ліквідаційної процедури - дванадцять місяців, за наявності поважних причин вона може бути про­довжена господарським судом ще на шість місяців.

Ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення лікві­даційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Порядок його призначення та вимоги до канди­дата ті ж самі, що передбачені щодо керуючого санацією.

Дорадчим органом, що надає допомогу ліквідатору у виконанні його повноважень є ліквідаційна комісія. Вона призначається господарським су­дом за клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів. До її складу включаються представники комітету кредиторів, фінансових органів, фінансових органів, органів місцевого самоврядування, державного органу з питань банкрутства Антимонопольного комітету України тощо.

Ліквідатор виконує такі повноваження:

• здійснює функції органів управління (керівника) банкрута;

• приймає до свого відання майно банкрута, управляє та роз­ поряджається ним;

• здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута; вживає заходів щодо виявлення та повернення майна банк­рута, що знаходиться у третіх осіб (включаючи дебіторську забор­гованість);

• очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу(усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури); «

• звільняє працівників банкрута згідно з трудовим законодавством;

• заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов’язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є недоплаченими;

• подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю чи частково, за наявності передбачених Законом підстав (якщо: виконання договору завдає збитків боржникові; договір є довгостроковим (понад рік); вико­нання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника);

• вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повер­нення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

• реалізує майно банкрута в установленому порядку (опові­щення через засоби масової інформації про погоджений з коміте­том кредиторів порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна; застосування, як правило, конкурентних способів продажу майна; акумуляція коштів, отриманих від про­дажу майна банкрута, на основному рахунку боржника) та здійс­нює інші повноваження.

Наявні та отримані від продажу майна та інші кошти банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів відповідно до встановленої законом черговості.

В першу чергу задовольняються:

• вимоги, забезпечені заставою;

• виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкру­та, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого для цієї мети;

• витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов’язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

• витрати, пов'язані з провадженням справи про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії.

У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із:

а) витрати, що виникли із зобов’язань банкрута перед своїми працівниками (за винят­ком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства);

б) зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у встановленому законом порядку;

• вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих това­риств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залуча­ють майно (кошти) довірителів (вкладників).

У третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати подат­ків і зборів (обов'язкових платежів), а також вимоги центрально­го органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

У четверту чергу задовольняються всі включені до реєстру вимоги кредиторів, які не забезпечені заставою, у т. ч. і вимоги креди­торів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження май­ном боржника чи в процедурі санації боржника.

У п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підпри­ємства.

У шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Юридичне значення черговості задоволення вимог кредиторів: вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої черги; у разі недостатності коштів банкрута для задоволення всіх вимог кредиторів однієї черги ви­моги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кож­ному кредиторові однієї черги. Вимоги, не задоволені за недостат­ністю майна, також вважаються погашеними. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор складає звіт та ліквідаційний баланс, які з врахуванням думки чле­нів комітету кредиторів затверджуються господарським судом. На­слідки затвердження ліквідаційного балансу: а) якщо за результата­ми ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна банкрута або майна, що залишилося, не вистачає для функціонування банкрута відповідно до вимог законодавства, - виноситься ухвала про ліквідацію юридичної особи-банкрута; б) якщо після розрахунків по боргах у банкрута залишилося майно, достатнє (згідно із законодавством) для його функціонування, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

Незатвердження звіту ліквідатора може мати місце у разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необ­хідні для задоволення вимог кредиторів. В такому випадку вино­ситься ухвала про призначення нового ліквідатора, який очолює ліквідаційну комісію і забезпечує виконання покладених на нього функцій.

Зазначений порядок відновлення платоспроможності боржни­ка або визнання його банкрутом є загальним. Особливості про­цедури банкрутства встановлені Законом для окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності - містоутворюючих під­приємств, особливо небезпечних підприємств, страховиків, сіль­ськогосподарських підприємств, професійних учасників цінних паперів, індивідуальних підприємців, фермерсько­го господарства, відсутнього боржника та боржника, що ліквіду­ється власником, а також передбачені особливості провадження санації боржника його керівником.