Контрольні запитання

1. В чому на Вашу думку причина виникнення господарських спорів?

2. Поясніть претензійний порядок врегулювання господарських спорів.

3. Які спори підвідомчі господарським судам?

4. Назвіть підстави порушення справ господарським судом.

5. Як забезпечується виконання рішення господарського суду?

6. Дайте визначення поняття „третейський суд” і вкажіть як він може бути утворений?

7. Які спори розглядає третейський суд.

8. Хто виконує рішення третейського суду?

Тема 8. Правове регулювання банкрутства суб’єктів господарської діяльності.

8.1. Поняття банкрутства

Термін „банкрутство” походить з італійської мови від слів bank rotto, що в перекладі означає „розбитий банк”.

На думку професора О. М. Вінник, інститут банкрутства в Україні запроваджено у зв'язку з рин­ковою орієнтацією вітчизняної економіки, основним принципом якої є принцип підприємництва: здійснення підприємницької діяль­ності самостійно, на власний ризик і під власну відповідальність підприємця. Інститут банкрутства забезпечує звільнення ринко­вої економіки від неефективних господарюючих суб'єктів, які функціонують на засадах самофінансування (з метою отримання прибутку) і несуть самостійну відповідальність за власними зобов’язаннями. В юридичному розумінні банкрутство полягає в тому, що в господарюючого суб’єкта є кредитори, які мають визнані майнові вимоги до нього як до боржника.

Ознаки банкрутства:

1. Інститут банкрутства спрямований на застосування у сфері здійснення господарської діяльності, тобто у підприємництві;

2. Встановлення банкрутства є виключною компетенцією господарських судів України;

3. Змістом банкрутства — є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності повною мірою розрахуватися по своїх боргах (неплатоспроможність) у зв'язку з перевищенням пасивів (суми боргових зобов'язань боржника) над його активами (критерій неоплатності, визначений ч. 4 ст. 205 ГК України);

4. Неплатоспроможність має бути стійкою, тобто такою, що не усувається навіть після вжиття господарським судом усього комплексу можливих заходів.

Отже, банкрутство - це встановлена господарським судом неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності задовольнити у встановлений для нього термін пред’явлені йому кредиторами вимоги і ви­конати зобов’язання перед бюджетом не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Для порушення провадження у справі про банкрутство з ініціативи кредитора необхідною є наявність сумарно таких умов:

1. боржник не може виконати свої грошові зобов’язання перед кредитором протягом 3-х місяців після встановленого для їх виконання строку;

2. грошові вимоги кредиторів до боржника повинні бути безспірними (наявність неоплаченого розрахункового документа, виконавчого листа чи інших документів, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів);

3. досягнення сукупної заборгованості боржником за безспірними вимогами кредиторів 300 мінімальних заробітних плат на день подання заяви до господарського суду.

Порушення справи про банкрутство можливе також за ініціативою боржника за однієї

з таких умов:

1. задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

2. орган боржника уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства приймати рішення про ліквідацію боржника прийняв рішення про звернення в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство;

3. при ліквідації боржника (не у зв’язку із процедурою банкрутства) встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів в повному обсязі.

4. в інших випадках, передбачених п.5 ст. 7 Закону України в редакції від 30 червня 1999 р. „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

За наявності таких умов боржник зобов’язаний в місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.