4.5. Правовий статус громадянина - підприємця та інших суб’єктів господарювання.

У Господарському кодексі окремі статті присвячені іншим су­б'єктам господарювання (глава 13), якими є:

• громадянин-підприємець (ст. 128);

• фермерське господарство (ст. 114);

• кредитна спілка (ст. 130);

• неприбуткова організація (ст. 131);

Одним із видів суб'єктів господарського права є громадянин-підприємець.

Це відносно новий суб'єкт господарського права, оскільки підприємницька діяльність за планово-розподільчої еко­номіки була заборонена і легалізація її в Україні відбулася відпо­відно до Закону України від 07.02.1991 р. «Про підприємництво».

Громадянин – підприємець - громадянин України, іноземний громадяни чи особа без громадянства з повною цивіль­ною дієздатністю, не обмежений законом в правоздатності, зареє­стрований у встановленому законом порядку як суб'єкти підприєм­ницької діяльності, який безпосередньо здійснює підприємницьку діяльність без статусу юридичної особи і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім майном, що належить йому на праві власності.

Разом з тим, закон встановлює обмеження для певних категорій громадян щодо можливості здійснення ними підприємницької діяльності. Так, не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких катего­рій громадян: військовослужбовців, посадових та службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, а також інших осіб, уповно­важених здійснювати функції держави. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здіснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Реєстрація громадянина-підприємця здійснюється в загаль­ному для суб'єктів підприємницької діяльності порядку, тобто відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (статті 42-45).

Громадянин - підприємець вправі здійснювати будь-яку під­приємницьку діяльність, щодо якої законом не встановлено забо­рони для даної категорії суб'єктів.

Так, громадянин - підприємець не вправі здійснювати такі види діяльності:

а) що становлять монополію держави: діяльність, пов'язана з обігом наркотич­них речовин, прекурсорів, психотропних речовин, виготовлення та реалізація військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речо­вин, видобування бурштину, охорона особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановле­ному Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана із розробленням, випробуванням, виробництвом та екс­плуатацією ракет-носіїв, діяльність, пов'язана з технічним обслу­говуванням та експлуатацією первинних мереж (крім місцевих ме­реж) та супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування (за деякими винятками);

б) провадження яких передбачається законом у певній органі­заційній формі: ломбардні операції (державні підприємства чи по­вні товариства), страхова діяльність (господарські товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю), банківська діяльність (комерційні банки, що створюються у формі акціонерного товари­ства, товариства з обмеженою відповідальністю чи кооперативно­го банку) та ін.

Крім того, громадянин-підприємець зобов’язаний дотримуватися вимог закону щодо:

ліцензування певних видів господарської діяльності ;

патентування окремих видів підприємницької діяльності ;

подання податковим органам декларацій про доходи, інших відомостей для нарахування податків та інших обов'язкових пла­тежів;

сплати податків та інших обов'язкових платежів;

ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

додержання прав і законних інтересів споживачів;

добросовісної поведінки у сфері економічної конкуренції;

забезпечення найманим працівникам (у разі застосування на­йманої праці) умов, передбачених трудовим законодавством;

своєчасного повідомлення реєстратора (органу державної реєст­рації) про зміну своєї адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької дія­льності, що мають відображатися в реєстраційних документах;

дотримання екологічних, санітарно-епідеміологічних, проти­пожежних та інших вимог.

Громадянин - підприємець може здійснювати підприємницьку діяльність самостійно (без залучення партнерів-підприємців та на­йманих працівників), спільно з іншими підприємцями (на договір­них засадах), без створення юридичної особи чи створюючи юри­дичну особу (приватне підприємство чи господарське товариство; традиційне, у складі кількох осіб, чи товариство однієї особи).

Формою підприємництва громадян є фермерське господарство. Сьогодні фермерське господарство є формою аграрного підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції, створене родинно-сімейним об’єднанням громадян України з правом найму працівників за трудовим договором (контрактом). Членами такого господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, за умови, що їх батьки також працюють у господарстві, інші члени сім’ї, родини, які об’єдналися для спільного ведення господарства, визнають і дотримуються положень Статуту.

Громадяни, які постійно проживають на території України, можуть об'єднуватися у кредитні спілки. Кредитною спілкою є неприбуткова організація, заснована громадянами у встановленому законом порядку на засадах добровільного об'єднання грошових внесків з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні інших фінансових послуг. Кредитна спілка є юридичною особою.

Статусу юридичної особи вона набуває з дня її державної реєстрації.

Кредитна спілка діє на основі статуту, який затверджується загальними зборами членів кредитної спілки.

Майно кредитної спілки є її власністю і складається з фондів кредитної спілки, коштів доходу та іншого майна.

Кредитна спілка не може бути засновником або учасником суб'єктів підприємницької діяльності.

Юридичні особи, незалежно від форм власності, а також повнолітні громадяни можуть утворювати благодійні організації(благодійні фонди, членські благодійні організації, благодійні установи тощо). Благодійною організацією визнається недержавна організація, яка здійснює благодійну діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб без мети одержання прибутків від цієї діяльності. Благодійні організації утворюються і діють за територіальним принципом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні та комунальні підприємства, установи, організації, що повністю або частково фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками (засновником) та/або членами благодійної організації. Благодійна організація діє на основі статуту (положення),що затверджується вищим органом управління благодійної організації, і є юридичною особою. Благодійна організація має право здійснювати неприбуткову господарську діяльність, спрямовану на виконання її статутних цілей та завдань. Здійснення благодійними організаціями діяльності у вигляді надання певних послуг (виконання робіт), що підлягають обов’язковій сертифікації або ліцензуванню, допускається після такої сертифікації або ліцензування в установленому законом порядку.