3. Спрацювання та відтворення оз

Зменшення корисності – втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Знос основних засобів – сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання¹.

У процесі експлуатації всі основні засоби старіють і зношуються. Розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.

Фізичний знос (спрацювання) настає завдяки експлуатаційним навантаженням (І роду – виробничий) та під впливом дії навколишнього середовища (ІІ роду – природній). Фізичний знос зменшує вартість основних фондів і робить їх непридатними до експлуатації.

На ступінь виробничого спрацювання впливають різні фактори, зокрема, режим експлуатації засобів, якість матеріалів, з яких вони зроблені, технічна досконалість конструкції, якість монтажу, особливості технологічного процесу, агресивність середовища в якому вони працюють, способи захисту від нього, якість технічного обслуговування, кваліфікація обслуговуючого персоналу.

Ступінь природного спрацювання залежить від дії сил природи (пожежа, землетрус, повінь тощо).

Ступінь фізичного зносу окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами:

- за строком її експлуатації, тобто через зіставлення нормативного і фактичного термінів експлуатації;

- за даними обстежень технічного стану.

Моральний знос – це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних (І роду – здешевлення виробництва аналогічних засобів) та створення нових засобів виробництва (ІІ роду – створення більш прогресивних засобів), упровадження принципово нової технології, старіння виробленої продукції.

Види зносу основних засобів та форми його усунення зображені на рис. 1.

Рис. 1. Види зносу основних засобів та форми його усунення

Засоби праці у процесі експлуатації спрацьовуються, в результаті чого виникає необхідність заміни або відновлення їхніх конструктивних елементів. Таке часткове відновлення засобів праці здійснюється за допомогою періодичних ремонтів. Отже, суть ремонту полягає в усуненні фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності засобів праці протягом усього періоду їхньої експлуатації.

На підприємствах різних галузей застосовують типові системи технічного обслуговування й ремонту устаткування та інших видів засобів праці, що передбачають періодичне проведення необхідних профілактично-технічних операцій, поточних і капітальних ремонтів.

Призначення поточного ремонту  збереження засобів праці у придатному для продуктивного використання стані проведенням регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних неполадок і запобігання прогресуючому фізичному спрацюванню. Мета капітального ремонту полягає у максимально можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційних параметрів засобів праці. На відміну від поточного ремонту капітальний є найбільш складним за обсягом виконуваних робіт і проводять його здебільшого через тривалі проміжки часу (один раз за кілька років). Особливим видом найбільш складних ремонтних робіт є так званий відновлювальний ремонт, необхідність у проведенні котрого виникає внаслідок стихійного лиха (пожежі, повені, землетрусу).

Для економічної оцінки ефективності витрат на капітальний ремонт порівнюють два альтернативні варіанти: перший – капітальний ремонт фізично зношеної машини і продовження строку її експлуатації на один ремонтний цикл; інший – заміна машини, що потребує капітального ремонту, на нову. Для кожного варіанта визначають загальну величину витрат і збитків. Для першого варіанта це будуть витрати на очікуваний капітальний ремонт і перевищення експлуатаційних витрат щодо капітально відремонтованої машини над поточними витратами щодо нової машини , а для другого – вартість придбання (ціна) та встановлення нової машини , а також втрати від недоамортизації діючої машини Крім того, треба врахувати коефіцієнти, що характеризують співвідношення: продуктивності діючої та нової машини ( ); тривалості ремонтного циклу тих самих машин ( ).

Показник ступеня ефективності витрат на капітальний ремонт будь-якого виробничого устаткування ( ) визначається за формулою:

Коефіцієнти, обчислені за цією формулою, можуть набувати додатного, від’ємного або нульового значення. За всіх додатних значень коефіцієнта капітальний ремонт устаткування є економічно виправданим, за від’ємних – недоцільним, а за нульового значення коефіцієнта порівнювані варіанти треба вважати рівноцінними.

За недостатнього розвитку машинобудівного комплексу країни для підвищення ефективності процесу відтворення основних фондів великого значення набуває модернізація діючого виробничого устаткування, котра означає його вдосконалення з метою запобігання техніко-економічному старінню та підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог.

Метод визначення ефективності витрат на модернізацію такий самий, як і витрат на проведення капітального ремонту. Для цього можна користуватися формулою, поставивши у її чисельнику витрати на модернізацію замість витрат на капітальний ремонт відповідного устаткування. Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт і модернізацію, коли їх здійснюють одночасно, можна розрахувати за формулою:

де - витрати на модернізацію. При цьому величини , і , що входять у формулу, треба визначати за даними модернізованої та нової машини.