4.3 Аналіз впливу податків на діяльність платника податків

Аналіз впливу податків на діяльність платника податків – юридичної особи доцільно проводити шляхом визначення розміру податкового тягаря.

Як відомо, податковий тягар (податковий тиск, податкове навантаження, податковий коефіцієнт) – це узагальнюючий показник, який характеризує роль податків в економіці і визначається як співвідношення загального обсягу податкових доходів держави до сукупного національного продукту.

В курсовій роботі, за даними щорічних статистичних збірників, доцільно розрахувати рівень податкового тягаря в середньому в Україні, та зіставити його із середнім розміром податкового тягаря в зарубіжних країнах який коливається у межах 40–50% (наприклад, в Швеції – понад 50%; в США, Туреччині, Японії – 30%, в Непалі – 5%).

Далі необхідно визначити розмір податкового тягаря на досліджуваному підприємстві.

Категорія податкового тягаря стосовно до окремого платника податків відбиває частку його сукупного доходу, що вилучається до бюджету. Розрахунок цього показника здійснюється шляхом віднесення суми всіх нарахованих податків до обсягу реалізації продукції (робіт, послуг):

ПТ_вр = П_і / ВР, (4.1)

де і – вид (назва) податку;

П_і – сума всіх нарахованих податків;

ВР – виручка (валовий дохід) від реалізації продукції (робіт, послуг).

Суми нарахованих податків беруться з попередніх параграфів роботи (табл. 4.1 методичних вказівок), а виручка від реалізації – з форми №2 “Звіт про фінансові результати”.

В теорії та в практиці оподаткування застосовується також показник ефективної податкової ставки, яка являє собою частку податків у сукупному оподаткованому доході платника податків, тобто у сумі доданої вартості, що створена підприємством. Для того, щоб розрахувати ефективну податкову ставку, необхідно спочатку обчислити частку, що вилучається у вигляді податків з кожної окремої частини створеної вартості, а потім – їх суму віднести до загальної суми доходу (доданої вартості). Якщо визначати розмір податкового тягаря у такий спосіб, то враховуючи те, що непрямі податки (ПДВ, акцизний податок, мито) перекладаються на носіїв податків – населення, то суми цих податків треба вилучати із загального розміру нарахованих податків:

ПТ_дв = П_і^пр / ДВ, (4.2)

де П_і^пр – сума всіх нарахованих прямих податків;

ДВ – додана вартість, яка визначається за формулою:

ДВ = ВР – П_і^нпр – (MВ +А), (4.3)

де П_і^нпр – сума всіх нарахованих непрямих податків;

МВ – матеріальні та прирівняні до них витрати (оплата послуг чи робіт сторонніх організацій, без непрямих податків);

А – амортизаційні відрахування.

Розмір податкового тягаря на додану вартість ПТ_дв відповідно до загальноприйнятих світових методик повинен бути близько 35%.

Наведені вище показники податкового тягаря ПТ_вр і ПТ_дв мають досить суттєвий недолік – вони є надто узагальненими і не дають об’єктивного уявлення про ступінь податкового тиску на відповідне джерело їх сплати. Тому в курсовій роботі треба проаналізувати тиск з урахуванням наступного:

– по-перше, виділяється група податків, які мають за джерело сплати валовий дохід. До них відносяться ПДВ та інші непрямі податки, які впливають на фінансовий стан тільки в одному аспекті – значно збільшують дебіторську (кредиторську) заборгованість по розрахункам з бюджетом. Це має значення для показників ліквідності. Тому ступінь податкового тягаря за цими податками правильніше було б оцінювати питомою вагою дебіторської (кредиторської) заборгованості за ними у складі дебіторської (кредиторської) заборгованості або валюті балансу:

, (4.4)

, (4.5)

, (4.6)

, (4.7)

де , – частка дебіторської заборгованості за непрямими податками відповідно у складі дебіторської заборгованості і у валюті балансу;

, – частка кредиторської заборгованості за непрямими податками відповідно у складі кредиторської заборгованості і у валюті балансу;

, – відповідно суми дебіторської та кредиторської заборгованості за непрямими податками;

, – відповідно суми дебіторської та кредиторської заборгованості;

– валюта балансу;

– по-друге, більшість податків є прямими, і тому, згідно діючого законодавства, сплачуються за рахунок операційних витрат. Це, наприклад, єдиний соціальний внесок, збір за першу реєстрацію транспортного засобу, плата за землю, фіксований сільськогосподарський податок, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки тощо. Усі ці податки є або ціноутворюючими факторами (якщо попит на продукцію дозволяє збільшити ціну на приріст собівартості), або зменшують прибуток (збільшують збитки) від реалізації. Тому величину податкового тягаря за цими податками слід вимірювати їхньою питомою вагою у складі операційних витрат (витрат):

(4.8)

(4.9)

де , – частка прямих податків відповідно у складі собівартості та витрат;

– сума усіх нарахованих прямих податків;

– сума операційних витрат, тобто собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), з урахуванням адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат; визначається за формою №2 “Звіт про фінансові результати”;

–витрати підприємства; визначаються за декларацією про податок на прибуток підприємства;

– по–третє, податки, які сплачуються з прибутку (податок на прибуток або податок на дивіденди), доцільно порівнювати з фінансовим результатом від операційної (або від звичайної) діяльності до його оподаткування. Таке співвідношення показує, якою мірою податки, що сплачуються за рахунок фінансових результатів, впливають на зниження загальної величини чистого прибутку порівняно з прибутком до оподаткування:

(4.10)

де – частка усіх нарахованих прямих податків, сплачених за рахунок фінансового результату, у фінансовому результаті;

П_і^фр – сума всіх нарахованих податків, що сплачуються за рахунок фінансового результату;

ФР – фінансовий результат звітного періоду; визначається за формою №2 “Звіт про фінансові результати”.

У цьому параграфі курсової роботи після відповідних розрахунків треба дати тлумачення та висновки з отриманих результатів.