30. Дифракційний спектр – це утворена на екрані картина. Навпроти дифракційної гратки для білого світла знаходиться максимум нульового порядку у вигляді білої світної смуги, а далі по обидва боки від неї йдуть максимуми першого порядку, які являють собою райдужні смужки, які починаються від нульового максимуму фіолетовим кольором, а закінчуються червоним. Далі йдуть менш яскраві максимуми другого порядку і т. д.

31. Використання дифракції світла: у спектрометрах для визначення довжини світлової хвилі.

32. Голографія – спеціальний спосіб записування і відтворення просторового (об’ємного) зображення, який ґрунтується на інтерференції когерентних променів лазерного випромінювання (відбитих від дзеркала і предмета).

33. Досліди Ньютона по спостереженню дисперсії світла. В затемненому приміщенні на скляну тригранну призму спрямовувався вузький пучок білого світла. Після заломлення в призмі пучок світла розщеплюється на декілька кольорових пучків. На екрані можна побачити дисперсійний спектр у вигляді райдужної смужки.

34. Дисперсія - залежність показника заломлення світла (а отже, і швидкості) від його частоти (або довжини чи кольору)

35. Промені якого кольору заломлюються сильніше? Найменше заломлюються промені червоного кольору (вони мають в речовині найбільшу швидкість), а найбільше заломлюються промені фіолетового кольору (вони мають в речовині найменшу швидкість)

36. Висновки з дослідів Ньютона:

• Біле світло має складну структуру (складається з хвиль різної довжини)

• Р ізноманіття кольорів в природі пояснюється тим, що предмети відбивають хвилі певного кольору, а решту кольорів поглинають (наприклад, листочки рослин ми бачимо зеленими бо вони можуть відбивати хвилі тільки зеленого кольору, а решту кольорів відбивають)

1. Виникнення веселки. Веселку видно тоді, коли спостерігач дивиться в напрямку від Сонця і в повітрі є водяні краплі. Для певного кута падіння променів на краплю на межі вода – повітря всередині краплі відбувається повне відбивання. Оскільки фіолетові промені заломлюються більше ніж червоні, після виходу з краплі вони розбігаються: червоні промені утворюють з падаючим променем кут близько 43⁰, а фіолетові – близько 41⁰.

2. С пектроскоп – прилад для дослідження спектрів випромінювання різних речовин. Основними елементами спектроскопа є коліматор 1, зорова труба 2, трикутна призма 3. В коліматорі є щілина4,через яку проходить світло від досліджуваного джерела. Проходячи крізь призму, світло заломлюється і дає спектр, який спостерігається через окуляр 5 зорової труби. Для захисту призми від стороннього світла її прикривають кришкою. За допомогою мікрометричного гвинта 6 можна зміщувати зорову трубу в горизонтальній площині та визначати довжину світлової хвилі, яка відповідає певній лінії спектра.

3. Поляризоване світло – хвиля вектори і якої у процесі її поширення здійснюють коливання в певних площинах. Поляризоване світло можна отримати пропустивши природне світло через поляризатор або внаслідок відбивання чи заломлення світла.

4. Неполяризоване світло – хвилі, у яких коливання вектора здійснюються у всіх можливих напрямках у площині, перпендикулярній до напрямку поширення хвилі.

5. Частково поляризоване світло – стан світлової хвилі, в якому певні напрямки коливань електричного вектора переважають над іншими

6. Поляризатор – пристрій, який перетворює природне світло в поляризоване.

7. Аналізатор – пристрій, яким визначають, поляризована хвиля,що проходить крізь нього чи ні. Функцію поляризатора і аналізатора може виконувати одна й та сама пластинка кристалу, що має оптичну анізотропію (кристали турмаліну, поляроїди – целулоїдна плівка покрита тонким шаром кристаликівсульфату йодистого хініну).

8. Дихроїзм – властивість деяких кристалів поглинати випромінювання з коливаннями вектора одного певного напрямку, а випромінювання з коливаннями перпендикулярного напрямку майже не поглинати.

9. Оптично активні речовини – речовини, розчини яких повертають площину поляризації при проходженні через них світла

10. Використання поляризованого світла

• В цукрометрах – приладах для визначення концентрації розчину цукру (чим більша концентрація розчину, тим на більший кут повернеться площина поляризації)

• Для отримання 3D технологій

47. Світловий промінь – лінія, вздовж якої поширюється світло.

48. Оборотність світлових променів – властивість світлових променів, яка полягає в тому, що шлях, яким промінь поширюється від джерела світла до приймача, буде таким самим і в зворотному напрямку, коли джерело і приймач поміняти місцями.

49. Закон прямолінійного поширення світла: світло в прозорому однорідному середовищі поширюється прямолінійно.

50. Явище рефракції – явище викривлення світлового променя в результаті заломлення в оптично неоднорідному середовищі, коли його показник заломлення плавно змінюється.

51. Межі застосування законів геометричної оптики: уявлення та закони геометричної оптики є правильними лише до тієї міри, до якої можна нехтувати явищами дифракції та інтерференції світлових хвиль, тобто у випадку коли розміри перешкоди (щілини) задовольняють умові

де - відстань від джерела до предмета

- довжина хвилі

52. Принцип Ферма: світло поширюється з початкової точки в кінцеву таким чином, щоб час поширення світлової хвилі був мінімальним.

Принцип Ферма: оптична довжина ходу променя, який проходить між двома точками, менша за оптичну довжину будь-якої іншої кривої. Яку можна провести між цими точками.

53. Закон відбивання світла: падаючий промінь, відбитий промінь і перпендикуляр до межі поділу середовищ, проведений в точку падіння, лежать в одній площині; кут падіння дорівнює куту відбивання