- •§ 1. Поняття та закон розподілу системи випадкових величин
- •§ 2. Система двох випадкових величин
- •Закон її сумісного розподілу визначають за формулою
- •Якщо вони взаємно залежні між собою, то
- •Її можна розкласти на множники, тобто
- •§ 3. Числові характеристики системи двох випадкових величин. Кореляційний момент, коефіцієнт кореляції і рівняння регресії
- •Для системи неперервних випадкових величин
- •Коефіцієнт кореляції дорівнює
- •Тоді кореляційний момент можна записати у вигляді
- •§ 4. Багатовимірний розподіл. Числові характеристики системи довільного числа випадкових величин
- •Дисперсії характеризують міру точності кожної з випадкових величин, тобто розсіювання випадкової точки в напрямку осей і обчислюються за формулами (2.26 – 2.28).
- •Якщо випадкові величини системи (х1, х2, ..., Хп) незалежні між собою, то матриця Kx буде діагональною
- •§ 5. Функції випадкових величин. Числові характеристики. Кореляційна матриця системи функцій випадкових
- •Математичне сподівання функції випадкових величин
- •Дисперсія функції випадкових величин
- •Дисперсія системи функцій випадкових величин
- •§ 6. Граничні теореми теорії ймовірностей
Дисперсії характеризують міру точності кожної з випадкових величин, тобто розсіювання випадкової точки в напрямку осей і обчислюються за формулами (2.26 – 2.28).
Кореляційною матрицею Kx
Вона є узагальненим поняттям дисперсії Dx для випадкового вектора Х. Визначається за формулою
Kx = М [(X – Mx) (X – Mx)T]. (3.33)
Відомо, що математичне сподівання випадкової матриці є матриця, складена із математичних сподівань її елементів. У формулі (3.33) приймемо п = 3, отримаємо
(x1
-
)
Kx
= М
(x2
-
)
(x1
-
)
(x2
-
)
(x3
-
)
=
(x3 - )
=
…
…
.
Згідно з формулами (2.26) і (3.21) маємо:
Kx
=
=
,
де
–
дисперсії Хі,
а Kij
=
–
кореляційні
моменти випадкових величин Хі
і
Хj.
При п-випадкових величинах системи (Х1, Х2, ..., Хп) кореляційна матриця має вигляд
.
(3.34)
Аналіз
формули (3.34) показує, що діагональні
елементи кореляційної матриці
є дисперсіями випадкових величин Хі,
а недіагональні елементи Kij
є
кореляційними моментами між випадковими
величинами Хі
і Хj.
Крім того, кореляційна матриця Kx
симетрична відносно головної діагоналі,
тобто
.
Якщо випадкові величини системи (х1, х2, ..., Хп) незалежні між собою, то матриця Kx буде діагональною
=
.
(3.35)
Якщо
всі дисперсії матриці (3.35) рівні між
собою,
=
=
то
Kx = 2E, (3.36)
де Е – одинична матриця.
Через кореляційні моменти Kij можна обчислити коефіцієнти кореляції, що визначають міру зв’язку між парами Хі і Хj випадкових величин за формулою
.
(3.37)
На заміну кореляційної матриці можна скласти нормовану кореляційну матрицю.
Нормованою
кореляційною матрицею
називають матрицю, елементами якої є
коефіцієнти кореляції rij,
тобто
.
(3.38)
Якщо випадкові величини Х1, Х2, ..., Хп мають нормальний розподіл і незалежні між собою, то система випадкових величин (Х1, Х2, ..., Хп) буде п-вимірним нормальним розподілом зі щільністю ймовірності
j(х1,х2, ..., хп) =
=
.
(3.39)
Щільність нормального розподілу для системи двох залежних величин Х і Y буде
j(х,у) =
=
.
(3.40)
Як видно із формули (3.40), для двох залежних випадкових величин закон розподілу визначається п’ятьма параметрами: Мx, Мy, х, у і rxy.
Формула щільності нормального розподілу для системи (Х1, Х2, ..., Хп) залежних випадкових величин Х1, Х2, ..., Хп має досить складний вигляд.
