3. Міжнародне співробітництво України у галузі охорони праці

Основні напрямки міжнародного співробітництва України у галузі охорони праці:

• вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації охорони праці, покращення умов та техніки безпеки;

• участь у міжнародних інституціях зі соціально-трудових питань та у роботі їх органів;

• отримання консультацій зарубіжних експертів та технічної допомоги у питаннях вдосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці;

• проведення та участь у міжнародних наукових чи науково- практичних конференціях та семінарах;

• підготовка кадрів з охорони праці за кордоном.

Україна активно співпрацює з Міжнародною Організацією Праці (МОП) - однією з найдавніших міжурядових організацій, яка була утворена ще у 1919 р. У 1946 р. МОП стала першою спеціалізованою установою ООН. Як член МОП (з 1954 р.) Україна ратифікувала 5 з 181 конвенцію, прийняту на цей час МОП.

З 1996 р. в Україні реалізується проект МОП "Мобілізація підприємств і працівників на запобігання зловживання шкідливими речовинами в країнах Центральної та Східної Європи".

Плідне співробітництво налагоджене між Україною та ' Європейським союзом в галузі охорони праці.

В рамках програми Taсis здійснюється робота над проектом "Сприяння у забезпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)". Основними напрямки цього проекту є:

• удосконалення нормативної бази в галузі охорони праці;

• створення інформаційного центру агітації та пропаганди з питань охорони праці;

• відпрацювання механізму економічних розрахунків на підприємстві, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці працівником.

В межах Угоди про міжнародне співробітництво в галузі охорони праці Україна разом із іншими державами СНД проводить спільну роботу щодо удосконалення Системи стандартів безпеки праці (ССБП), узгодження та розробки нормативної бази в галузі охорони праці для країн СНД.

Тема 3 :організація охорони праці на виробництві

План викладу матеріалу

1.Управління охороною праці та обов'язки роботодавця.

2.Служба охорони праці на підприємстві.

3.Завдання і функції служби охорони праці на підприємстві.

4.Структура та чисельність служби охорони праці.

5.Комісія з питань охорони праці.

6.Стимулювання охорони праці.

7.Фінансування охорони праці.

8.Нормативні акти, що діють у межах підприємства.

9.Навчання працівників з питань охорони праці.

10.Інструктажі з питань охорони праці.

11.Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи.

1. Управління охороною праці та обов'язки роботодавця

Управління охороною праці здійснює роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю.

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в коленому структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець:

• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх дотримання;

• розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

• забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

• впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергоно­міки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

• забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактич­них заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

• організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі — акти підприємства) та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відпо­відно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

• здійснює контроль за дотриманням працівником, техноло­гічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, ус­таткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

• організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

• вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Отже, чинне законодавство зобов'язує його забезпечити функціонування системи управління охороною праці.

Система управління охороною праці (СУОП) — це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і висо­копродуктивних умов праці.

Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети і об'єкта управління, завдань і заходів щодо охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, складання нормативно-методичної документації. Головна мета управління охороною праці — створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, поліпшення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворюванням.

В спрощеному вигляді СУОП становить сукупність органа (суб'єкта) та об'єкта управління, що зв'язані між собою кана­лами передачі інформації.

Суб'єктом управління в СУОП на підприємстві загалом є керівник (головний інженер), а в цехах, на виробничих дільницях і в службах — керівники відповідних структурних підрозділів і служб.

Організаційно-методичну роботу з управління охороною праці, підготовку управлінських рішень і контроль за їх своєчасною реалізацією здійснює служба охорони праці підприємства, що підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства (головному інженеру).

Суб'єкт управління аналізує інформацію про стан охорони праців структурних підрозділах підприємства та приймає рішення, спрямовані на приведення фактичних показників охорони праці у відповідність з нормативними. Об'єктом управління в СУОП є діяльність структурних підрозділів та служб підприємства зі забезпечення безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих дільницях, цехах та підпри­ємства загалом.

Якщо на підприємстві функціонує автоматизована система управління (АСУ), то СУОП є складною частиною або підсистемою АСУ.

Зміст управління охороною праці визначається функціями управління.

Під функціями управління охороною праці слід розуміти сукупність об'єктивно необхідних та раціональних дій, спрямованих на забезпечення безпеки праці.

До таких дій належать:

контроль стану охорони праці як процесу одержання, сприйняття, опрацювання інформації про стан безпеки праці і видання їі для прийняття управлінських рішень;

• оцінка діяльності посадових осіб згідно з кількісними критеріями стану охорони праці;

• визначення порядку стимулювання посадових осіб за успіхи І недоліки в роботі зі забезпечення безпеки праці і профілактики профзахворювань та виробничого травматизму;

• розроблення, прийняття та виконання управлінських рішень.

Практичне виконання функцій управління охороною праці базується на таких обов'язкових принципах:

• пріоритет життя та здоров'я людини (працівника) відносно результатів виробничої діяльності підприємства;

• впровадження принципу «передбачати випадок і попереджувати його»;

• колегіальність в обговоренні питань безпеки праці і особиста відповідальність за прийняття рішень та їх наслідки;

• безперервний характер процесу управління;

• гласність контролю і прийнятих щодо нього управлінських рішень.