1.Розділ: Загальні питання основ охорони праці.

Тема 1: правове і нормативне регулювання охорони праці

План викладу матеріалу

1.Основні положення Закону України "Про охорону праці".

2.Принципи державної політики в галузі охорони праці.

3.Законодавство про гарантії прав працівників на охорону праці.

4.Охорона праці жінок, неповнолітніх та осіб зі зниженою працездатністю.

5.Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

6.Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

7.Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці.

"Загальна декларація прав людини", прийнята ООН (1997), проголосила право кожного на справедливі та сприятливі умови праці, складовою частиною якого є такі умови, які відповідають вимогам безпеки та гігієни.

Право на безпечні умови праці визнано в Україні одним з конституційних прав людини і громадянина. Україна однією з перших держав на пострадянському просторі прийняла спеціальний закон "Про охорону праці" (14 жовтня 1992 р.). Цей закон (зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 листопада 2002 р. М229-ІУ) комплексно регулює питання охорони праці. Разом з Кодексом законів України про працю, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів він складає основу українського законодавства про охорону праці.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, крім тих, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.

1. Основні положення Закону України "Про охорону праці"

Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення:

• щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності;

• регулює за участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

• встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Нова редакція Закону України "Про охорону праці" містить преамбулу і дев'ять розділів:

Розділ І. "Загальні положення" (ст. 1-4).

Розділ II. "Гарантії прав на охорону праці" (ст. 5-12).

Розділ III. "Організація охорони праці" (ст. 13-24).

Розділ IV. "Стимулювання охорони праці" (ст. 25-26).

Розділ V. "Нормативно-правові акти з охорони праці" (ст. 27-30).

Розділ VI. "Державне управління охороною праці" (ст. 31-37).

Розділ VII. "Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці" (ст. 38-42).

Розділ VIII. "Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці" (ст. 43-44).

Розділ IX. "Прикінцеві положення", де вказуються строки набрання чинності закону і необхідність приведення законодавчих активів та інших нормативно-правових актів у відповідність з цим законом.

Закон України "Про охорону праці" визначає основні поло­ження щодо реалізації конституційного права працівників на належні безпечні умови праці, на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і пра­цівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого сере­довища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Найважливіші надбання Закону України "Про охорону праці"

• встановлення норм прямої дії щодо порядку організації охорони праці безпосередньо на підприємстві, в установі, організації будь-якої форми власності, чітке визначення функцій, обов'язків, прав, відповідальності роботодавця та працівників, забезпечено визначення законом основоположних складових частин системи управління охороною праці на виробничому рівні;

• зміцнення позиції та підтвердження вагомого статусу служб охорони праці щодо прав і повноважень працівників цих служб, їх підпорядкування безпосередньо керівникові та прирівнення до основних виробничо-технічних служб підприємства, необхідність створення служб охорони праці як на підприємствах, так і в усіх органах управління, включаючи місцеві державні адміністрації;

• визначення вагомого місця та ролі колективного (трудового) договору підприємства у вирішенні завдань охорони праці, забезпечення прав і соціальних гарантій працівників;

-> встановлення порядку створення в Україні власної нормативної бази з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища згідно з вимогами сьогодення, із врахуванням ринкових перетворень та необхідності забезпечення єдиних державних нормативів з охорони праці на рівні, не нижчому від міжнародних стандартів;

> визначення курсу на забезпечення безперервного якісного навчання населення з питань безпечної життєдіяльності та охорони праці, впровадження у всіх навчальних закладах системи освіти відповідної дисципліни;

> започаткування підготовки спеціалістів з охорони праці у технічних вищих закладах освіти країни;

> поширення принципів демократизму і гласності на сферу охорони праці. Закріплення за відповідальними посадовими особами всіх рівнів та роботодавцями обов'язків щодо надання працівникам, населенню країни або відповідного регіону вичерпної інформації про стан умов і безпеки праці, причини аварій, нещасних випадків, профзахворювань та про вжиті профілактичні заходи;

> забезпечення активної участі професійних спілок та інших громадських формувань у роботі щодо поліпшення охорони праці, створення можливостей для застосування ряду нових громадських інститутів: комісій з питань охорони праці підприємства, уповноважених трудового колективу з цих питань тощо.

Дія Закону України "Про охорону праці" поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю та найманих працівників.