- •Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
- •Конспект лекцій з дисципліни : „політологія"
- •Тема 1. Політологія як наука й навчальна дисципліна
- •Тема 2. Політика як суспільне явище
- •2. Елементи й рівні політики. У структурі політики виділяються:
- •Тема 3. Історія політичних вчень
- •Тема 4. Політична думка України
- •Тема 5. Теорія влади
- •Тема 6. Політична система суспільства
- •Тема 7. Держава
- •Тема 8. Політичні режими
- •Тема 9. Політичні партії й партійні системи
- •Тема 10. Політична еліта
- •Тема 11. Політичне лідерство
- •Тема 12. Політична свідомість і політичні ідеології
- •4. Сучасні політичні ідеології.
- •Тема 13. Політична демократія
- •Тема 14. Вибори й виборчі системи
- •Тема 15. Політична культура
Тема 2. Політика як суспільне явище
Сутність політики
Елементи й рівні політики
Функції й форми політики
Політика й мораль
1. Сутність політики. Термін «політика» (politike) грецького походження. У науковий обіг термін «політика» ввів давньогрецький філософ Аристотель.
Різноманітні наукові визначення політики можуть бути систематизовані й підрозділені на кілька груп: соціологічні, субстанціональні й науково сконструйовані.
Одне з найбільш вдалих визначень політики подається в «Політичному словнику». Політика характеризується як «соціальна діяльність у політичній сфері суспільства, спрямована головним чином на досягнення, утримання й реалізацію влади». Тут підкреслено дві важливі характеристики даного поняття: перша – що це діяльність, друга – що її коріння перебувають у політичній системі суспільства. Дане визначення політики необхідно доповнити ще двома характеристиками. По-перше, політика як діяльність має потужну опору на політичну владу; по-друге, зароджуючись у політичній сфері суспільства, політика охоплює усе громадське життя, усі його сфери, по-третє, політика розуміється як спосіб упорядкування суспільних відносин і як різновид соціальної технології.
2. Елементи й рівні політики. У структурі політики виділяються:
Форма політики – це її організаційна структура, інститути (держава, партії й т.д.), а також норми, закони, що надають їй стійкість, стабільність і що дозволяють регулювати політичне поводження людей.
Зміст політики виражається в її цілях і цінностях, у мотивах і механізмах прийняття політичних рішень, у проблемах, які вона вирішує.
Політичний процес – це послідовний, внутрішньо зв'язаний ланцюг політичних подій і явищ, а також сукупність послідовних дій різних суб'єктів політики, спрямованих на завоювання, зміцнення й використання політичної влади в суспільстві.
Форма, зміст і процес не вичерпують будову політики. Вона містить у собі одушевлені суб'єкти (учасників). У якості самостійних елементів політики можна виділити політичні відносини й політичну організацію, політичну владу, політичну культуру й політичну свідомість.
Крім суб'єктів і елементів політики іноді виділяють три рівні політики.
Перший – макрорівень – характеризує державу як ціле, публічну примусову владу, її устрій і функціонування в центрі й на місцях.
Другий – мікрорівень – охоплює окремі організації.
Третій – мегарівень політики – відноситься до діяльності міжнародних організацій.
3. Функції й форми політики. Основні функції політики в суспільстві: управлінська, регулятивна, функція політичної соціалізації, гуманітарна, функція забезпечення цілісності й стабільності суспільства, раціоналізаторська функція
Політика – поняття доволі велике. Для того, щоб скласти більш-менш повне уявлення про політику, треба розібратися в її явищах, бачити різноманіття суб'єктів і об'єктів, форм, напрямків, способи й методи реалізації.
За сферами життя суспільства розрізняють політику: економічну, соціальну, культурну, національну й т.д. Залежно від масштабів і спрямованості політики її ділять на внутрішню й зовнішню.
Нарешті, залежно від того, хто проводить ту або іншу політику, тобто по суб'єктах політики можна окремо говорити про політику держави, політику якоїсь політичної партії, політику профспілок, великої фірми й т.д.
4. Політика й мораль. Антична традиція політичної етики, що йде від Платона й Аристотеля, розглядає мораль і політику як єдине ціле, спрямоване на досягнення справедливості.
Середньовічна християнська політика розводить політику і мораль.
Уперше в чітко сформульованій і різко окресленій формі проблему співвідношення політики й моралі поставив великий італійський мислитель і політик ХVI століття Н. Макіавеллі.
Традиція політичного реалізму у вирішенні питання про співвідношення моралі й політики, цілей і засобів у політичної діяльності розвивав німецький соціолог Макс Вебер.
У демократичних системах сучасності універсальним критерієм гуманності політики можуть бути лише права й свободи людини й громадянина, які повинні визначати не тільки зміст діяльності політиків, але й міру відповідальності, а також санкції за порушення моральних принципів.
