Тема 14. Вибори й виборчі системи

1. Вибори як політичний інститут.

2. Виборче право.

3. Виборча процедура й виборча кампанія.

4. Мажоритарна й пропорційна виборчі системи.

1. Вибори як політичний інститут. Зміст поняття «політичний інститут виборів» не можна зводити винятково до поняття «виборча система», тім більше до «виборчого права». Інститут виборів – це сукупність правових норм, виборчих систем, організаційних структур, політичних традицій.

Вибори варто розглядати як універсальний суспільний (соціальний) механізм, за допомогою якого: 1) народжується влада, 2) реалізується сутність цивільного суспільства, 3) формується політична еліта, 4) іде процес соціалізації особистості, 5) здійснюється контроль за діяльністю влади й регулювання цієї діяльності з боку громадян, 6) знімаються показання суспільних настроїв, 7) реалізуються відносини представництва виборців в органах влади.

Інститут виборів як такий має свою власну структуру – нормативну базу у вигляді виборчої системи, у якій виділяють: 1) виборче право як теоретико-юридичний компонент і 2) виборчу процедуру як компонент практично-організаційний.

2. Виборче право. Виборча система – складова частина політичної системи, один з найважливіших інститутів, що впливають на процес демократизації суспільства й структурування електорального простору.

Виборча система – упорядкована сукупність норм, правил і прийомів, що визначають шляхи, форми й методи утворення представницьких і інших виборних органів державної влади.

Виборче право – це сукупність юридичних норм, що регулюють участь громадян у виборах, організацію й проведення останніх, взаємини між виборцями й виборними органами або посадовими особами, а також порядок відкликання обраних представників, що не виправдали довіри виборців.

Бувають вибори президентські, парламентські, у місцеві органи самоврядування – регіональні (обласні) муніципальні (міські), вибори суддів і деяких інших посадових осіб.

За ступенем правового, демократичного розвитку країни, її виборчої системи вибори можуть бути: 1) загальні – обмежені (цензові), 2) рівні – нерівні, 3) прямі – непрямі, 4) з таємним – відкритим голосуванням.

Більшість країн сучасного світу проголосили у своїх конституціях право громадян на загальні й рівні вибори при таємному голосуванні.

Основні демократичні принципи виборчого права включають: загальність, рівність можливостей, рівне виборче право, таємниця виборів, пряме (безпосереднє) голосування

Специфічну форму виборчої активності громадян представляє референдум (з лат. referendum – те, що повинне бути повідомлене).

3. Виборча процедура й виборча кампанія. Виборча процедура – це заходи держави з організації й проведення виборів, «виборчий закон» у дії.

Виборча кампанія – це дії безпосередніх учасників виборів, які є суперниками на виборах сторін (партій, різних громадських організацій, самих кандидатів).

Виборча кампанія є спрямованим управлінським впливом і способом політичної мобілізації громадян. У демократичному суспільстві вона є важливим елементом політичного процесу, за допомогою якого здійснюється легітимація влади, існують загальні правила організації й керування виборчою кампанією, що має наступні основні елементи:

• Аналіз політичної кон'юнктури й «виборчого ринку», визначення слабких і сильних місць кандидаа і його суперників, вироблення стратегії кампанії;

• Складання графіку кампанії;

• Підготовка програми (передвиборної платформи);

• Створення структури керування кампанією (формування команди кандидата);

• Формування бюджету кампанії;

• Розробка тактики кампанії, підготовка пропагандистського забезпечення кампанії, визначення методів роботи з виборцями й ЗМІ.

Особливу проблему становить фінансування виборчої кампанії.

Кульмінацією виборчої кампанії є день виборів. Однак на відміну від гучної передвиборної боротьби сама процедура голосування є таємниця, «річ у собі». Виборча кампанія завершується підрахунком голосів, визначенням і оголошенням підсумків виборів.

4. Мажоритарні й пропорційна виборчі системи. Мажоритарна виборча система (фр. majoritaire, majorite – більшість, лат. major – більший) характеризується тим, що обраним у той або інший виборний орган вважається кандидат (або список кандидатів), що набрав передбачену законом більшість голосів. Розрізняють мажоритарні системи абсолютної більшості (це 50% + 1 голос і більше), мажоритарні системи відносної більшості (перемагає на виборах той, хто набирає голосів більше, ніж кожний з його суперників).

Пропорційна виборча система означає, що мандати розподіляються чітко пропорційно числу поданих голосів. Ця система поширена в сучасному світі більш широко, ніж мажоритарна.

У післявоєнний період почалося становлення змішаної виборчої системи, тобто системи яка повинна увібрати в себе позитивні характеристики мажоритарної й пропорційної систем.