Рекомендована література

1. Основи політичної науки: Курс лекцій. Частина 1. З історії політичної думки: від стародавності до наших днів / За ред. Кухти Б. – Л., 1996. С. 89 – 91, 133 – 146, 207 - 223.

4. Скиба В. Й., Горбатенко В. П., Туренко В. В. Вступ до політології. Екскурс в історію правничо-політичної думки.  К., 1996. С. 356 – 365, 378 – 390, 448 – 471, 505 – 526.

5. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. — К., 1998. С. 247 – 263.

Орієнтовні теми рефератів

1. “Ідеальна держава” та “ідеальне правління” у політичних вченнях від античності до сучасності.

2. Основні школи та течії сучасної зарубіжної політичної науки.

3. Ідеологічне трактування демократій (ліберальне, національно-демократичне, марксистсько-ленінське,соціал-демократичне).

4. Перспективи неофашизму в країнах посткомунізму.

5. Економічна політика держави: цілі та функції.

6. Молодіжна політика зайнятості: проблеми та перспективи.

7. Концепції походження та сутності політичної влади.

8. Трансформація політичної влади в ході історичного розвитку людства.

9. Моделі державного управління.

10. Еволюція громадянського суспільства, його історичні форми.

11. Тоталітарні режими ХХ ст.

12. Сучасні концепції демократії.

13. Політичні режими в історії України.

14. Режим сучасної України.

Ситуаційні завдання

1. Дві групи студентів повинні виділити та охарактеризувати:

• негативні аспекти більшовизму для України;

• позитивні аспекти більшовизму для України.

Разом зробити висновок про наслідки більшовизму для української державності.

2.Чотири групи студентів повинні схематично зобразити політичні системи:

• держави - монархії (наприклад, Об’єднаного Королівства Великої Британії, Шотландії та Північної Ірдандії);

• держави – президентської республіки з федеративним територіальним устроєм (наприклад, США);

• держави – парламентської республіки з федеративним територіальним устроєм (наприклад, Німеччини);

• держави – змішаної республіки з унітарним територіальним устроєм (наприклад, України).

Разом проаналізувати особливості та ефективність даних політичних систем.

3. Дві групи студентів повинні визначити і охарактеризувати:

• причини виникнення, розвиток, особливості та наслідки радянського тоталітарного режиму;

• причини виникнення, розвиток, особливості та наслідки німецького тоталітарного режиму.

Разом визначити їх спільні та відмінні риси.

Словник основних понять та термінів теми

АНАРХІЗМ (від грец. аnarchia – безвладдя) – ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, представники якої виступають за повну, нічим не обмежену свободу особи.

Більшовизм - політична теорія і практика, яка ґрунтується на теорії марксизму і доповнена ідеями В. Леніна, основними принципами якої є відданість світовій революції і створення держави у формі диктатури пролетаріату на основі демократичного централізму.

ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ - форма держави, яку обстоюють представники марксизму та більшовизму, яка передбачає зосередження усієї повноти влади у руках класу робітників

Екстремізм (від лат. extremus — граничний) — схильність суб’єктів політики до крайніх поглядів і надзвичайних дій у політиці та ідеологічному протиборстві, до нетерпимості, несприйняття й неприйняття інших думок, чужих позицій та вподобань.

КОМУНІЗМ (від лат. communis — спільний, загальний) — суспільно-політична течія, представники якої виступають за суспільну власність на засоби виробництва та за побудову суспільства згідно принципу “від кожного — по можливостях, кожному — по потребах”.

Консерватизм (франц. conservatisme, від лат. conservare — зберігати, охороняти) — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Лібералізм (від лат. liberalis — вільний) — політична та ідеологічна течія, що об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва і демократичних свобод.

Тероризм (від лат. terror — жах, страх) — здійснення політичної боротьби засобами залякування, насильства аж до фізичної розправи з політичними противниками; дестабілізація суспільства, державно-політичного ладу шляхом систематичного насильства і залякування, політичних убивств, провокацій.

Утопія політична (від грец. u — немає і topos — місце, разом — місце, якого не існує; згідно з ін. версією від грец. en — благо і topos — місце й означає благословенну країну) — у політичній літературі цим поняттям визначають ідеї, уявлення про ідеальні суспільства, які є продуктом абстрактного мислення і не грунтуються на знанні реальних процесів суспільного життя.

МЕСІАНІЗМ – вчення ідеологічного характеру про особливу роль певних спільнот, обєднань, лідерів в історії тієї чи іншої держави або всього людства.

Мілітаризація (від лат. militaris — воєнний) — поширення законів воєнного часу та військової дисципліни на невійськові галузі народного господарства, економіку.

НАЦІОНАЛІЗМ (франц. nationaliste, від лат. natio — народ) — багатопланове явище, охоплює національну свідомість, національну ідеологію, національно-визвольну боротьбу, культурний та політичний рух за утвердження національних пріоритетів в усіх сферах суспільства.

НАЦІОНАЛ-КОМУНІЗМ – політична течія в Україні у 20-30-х рр. ХХ ст., яка поєднувала прихильників марксистської ідеології, але із активним відстоюванням не тільки інтересів робітничого класу, а й національних інтересів.

РАСИЗМ – політична доктрина і практика суспільного життя ,що грунтується на поділі народів за расовою ознакою на вищі та неповноцінні, спрямована на поневолення народів як «расово неповноцінних».

ФАШИЗМ – політична ідеологія, що ґрунтується на расизмі, етатизмі, вождізмі та відкиданні демократії, прагне до світового панування і використовує у своїй політиці геноцид та етноцид щодо інших націй.

АБСОЛЮТИЗМ (від лат. absolutus — безумовний, необмежений) — абсолютна влада, тобто необмежена самодержавна влада, деспотична форма правління, яка грунтується на сваволі можновладця і за якої верховна влада неподільно належить одній особі — монархові (королю, царю, імператору тощо).

БЕЗПОСЕРЕДНЯ ДЕМОКРАТІЯ — форма прямого народовладдя, здійснення влади народом безпосередньо, без створення постійних органів або інших інститутів, у формах, передбачених конституцією і законами.

ДЕРЖАВА — організація суверенної політичної влади, яка в рамках правових норм і на певній території здійснює управління суспільними процесами і гарантує безпеку особи та нації.

ДИСКРИМІНАЦІЯ (від лат. discriminatio – розділяти, розрізняти) – утиски, обмеження прав людей на підставі таких ознак як стать, колір шкіри, релігійна приналежність тощо.

ЕТАТИЗМ – політична течія, прихильники якої визнають державу найвищою суспільною цінністю і обстоюють вищість інтересів держави над інтересами окремих індивідів, а також обгрунтовуюють необхідність активного втручання держави в економічне і політичне життя суспільства.

ІНАВГУРАЦІЯ (від лат. inauguro — посвячую) — урочиста церемонія введення на посаду глави держави або посвячення в сан.

КОНФОРМІЗМ (від лат. conformis — подібний, відповідальний) — пристосовництво, пасивне беззаперечне прийняття існуючих порядків, пануючих ідей і вартостей, стандартів поведінки, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетом.

МОНАРХІЯ (від грец. monarchi — єдиновладдя, єдинодержавність) — форма правління держави, при якій влада повністю або частково зосереджена в руках одноособового глави держави і є, як правило, спадковою.

ОЛІГАРХІЯ (грец. oligarchia від oligos — нечисленний і arche — влада; влада небагатьох) — політичне й економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

ПАТЕРНАЛІЗМ (від лат. pater – батько) – політична концепція, за якою народ потребує батьківської уваги, турботи і піклування з боку влади і, що громадяни (як діти) без підтримки і сприяння влади нездатні зрозуміти, що є корисним для них, не в змозі задовільнити свої потреби.

ПРЕДСТАВНИЦЬКА ДЕМОКРАТІЯ — така форма народоправства, за якої громадяни не беруть безпосередньої участі у прийнятті державних рішень, а доручають це своїм представникам (делегатам, депутатам), уповноважують їх репрезентувати й відстоювати їхні інтереси, делегують своє право на належну їм частку влади і таким чином через своїх обранців впливають на управління державою.

РЕСПУБЛІКА (від лат. res — справа і publicus — суспільний, всенародний) — форма державного правління, при якій верховні органи влади обираються на чітко визначений термін.

Суверенітет (від франц. souverain — носій верховної влади) — стан незалежності державної влади від будь-якої іншої влади, який полягає в її праві та здатності самостійно, без втручання в них якоїсь іншої держави керувати своїм внутрішнім і зовнішнім життям.

ТОТАЛІТАРИЗМ (франц. totalitaire, від лат. totus — весь, цілий) — політичний режим, при якому уряд прагне повного контролю над усіма сферами суспільного життя та над життям кожної людини зокрема.

УНІТАРНА ДЕРЖАВА (франц. unitaire, від лат. unitas — єдність) — цілісна держава, частини якої є лише територіально-адміністративними підрозділами (області, провінції тощо).

ФЕДЕРАЦІЯ (від лат. foederatio — союз) — форма державного устрою, союзна держава, яка складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофедеративними, має власні законодавчі, виконавчі і, як правило, судові органи.